Просмотров: 6

ПРИНЦИПОВІ ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ В ХХІ СТОЛІТТІ

Л. І. Ліщитович

Нарешті на планеті Земля почалася активна розбудова Ноосфери — нової світової спільноти людства — глобальної цивілізації реального панування на планеті людського розуму та творчої праці [1,2]. Зрозуміло, що тріумф ноосферного розуму, явний зародок якого вже сьогодні створюється нашою спільною працею, буде неможливим без ґрунтовної перебудови духовно-інтелектуальних основ навчання та виховання кожного мешканця нашої маленької планети. Далі зупинимося на принципових особливостях такої еволюційної перебудови, але спочатку згадаємо теоретичні розробки щодо коріння освітнього процесу. Як власне люди аналізують потоки отриманої ними щосекунди Інформації, як навчаються та виховуються в процесі свого розвитку? Один з класиків відповідної теорії Бенджамін Блум (Benjamin Bloom) сформулював це так:

  • я почув і забув;
  • я побачив і запам’ятав;
  • я зробив і зрозумів.

Він також запропонував наступну ієрархічну когнітивну таксономію цього процесу, де кожен рівень має зворотній зв’язок з іншими:

Знання → Розум → Спроба застосування → Аналіз → Оцінка → Створення

Сучасна інтегральна наука Геобіономіка формалізує процес будь-якого розвитку як певний елемент онтогенетичного ланцюга, згідно з яким відбувається ріст, морфогенез та розвиток будь-якого об’єкта або явища Природи [3, с. 108–114]. Явище діалектики пізнання також має ланцюговий та спіральний характер, проте це дуже багатогранний процес, тому його слід вивчати шляхом аналізу певних просторово-часових зрізів для конкретних кілець відповідного онтогенетичного ланцюга з наступним логічним формування його загальної спіралі. Гарний зріз процесу пізнання формалізував ще у 1956 році Бенджамін Блум, запропонувавши для цього певну когнітивну таксономію ієрархічних рівнів пізнання, яку в нашій інтерпретації представляємо так:

  • етап 1: процес накопичення знань, потім;
  • етап 2: формування на цій основі розумових конструкцій;
  • етап 3: далі спроба використання розумових конструкцій;
  • етап 4: аналіз отриманих результатів таких спроб;
  • етап 5: власна та соціальна оцінка вартості результатів аналізу;
  • етап 6: інноваційне створення нової цінності (вартості) як результату даного процесу пізнання.

Будь-яке порушення етапів такого пізнання або пропускання потрібних рівнів призводить до когнітивної дисфункції нормальної людини, зокрема українських вчених, яких навмисне залишили у рамках радянських академій наук, що ніяк не вписуються у ринкові умови країни. Особливо згубно вплинула на наших вчених спеціально створена відсутність можливості впровадження своїх інноваційних розробок, а результати їх талановитих статей та дисертацій просто продають за кордон певні можновладці. Так природний потяг молодої людини до пізнання в Україні був зведений до можливості читання «Біблії», а у проміжках до захаращування мозку застарілими даними у школах та ВНЗ, на яких інновації неможливі. Талановитих від Природи українців примусово занурили у світ примітивних серіалів, фільмів жахів та тупої гри у демократію. Крім того, були навмисно відкриті кордони для виїзду за кордон і мільйони найбільш талановитих, білих, з вищою освітою людей почали тікати з України. Це становить втрати для нашого народу щорічно біля 30 мільярдів доларів.

Взагалі послідовність когнітивної діяльності свідомості людини та її результати сьогодні зводиться більшістю людей до оцінки вартості об’єктів та явищ їх довкілля. За умови, що згубна грошова політика на планеті призвела до спотвореного уявлення про вартість, така оцінка теж спотворена, тому творча діяльність щодо створення принципово нового сьогодні явно загальмована, а це в умовах перенаселення планети та закінчення старих базових природних ресурсів вже суттєво небезпечно. Треба впроваджувати нові методи оцінки вартості, що пропонує наука Геобіономіка — без використання фейкових фіатних грошей [2, 3]. Також слід підкреслити, що сьогодні у згаданому когнітивному ланцюзі Блума людських свідомих (розумних) дій штучний інтелект ще борсається на перших трьох етапах і бажано далі його поки ще не пускати. Натомість з наведеного вище матеріалу зрозуміло, що ІТ-технології досить швидко накопичують всілякі знання і вже проявляють певний машинний розум. У Японії та Китаї вже є реальні спроби застосування роботів замість офіціантів у кафе, а нещодавно в Китаї відкрили повністю роботизований банківський офіс, на виставці в Дубаї тайванський робот «Софія» вільно вела бесіди з бажаючими на сорока мовах. Накопичені величезні об’ємиданих про населення планети, наприклад в системі Центру Великих Даних соціальної мережі Facebook дозволяють отримати досить цікаві знання про своїх користувачів. Аналіз причин і змісту лайків користувачів у цій мережі показав, що на основі 60–80 лайків вже можливо досить точно характеризувати людину, а після аналізу 600 лайків комп’ютер вже знав про цю людину навіть більше, ніж її родичі. Також експерти стверджують, що саме на основі комп’ютерного аналізу Великих Даних про виборців США, виборчий штаб Трампа переміг на виборах Президента США. Ось такі вже маємо ефекти використання Великих Даних — ось так з’являються певні паростки майбутньої Ноосфери.

Наведені вище лише деякі результати і освітні проблеми людства вже надихають викладачів і студентів до вивчення даних глобальних проблем, бо вони всі взаємопов’язані і всі впливають на добробут кожної людини.

Проте вони досить складні і вимагають оперативної побудови системи ноосферних знань та засобів їх викладання в залежності від вікового та кваліфікаційного рівня слухачів. Тому інтелектуальним, моральним і соціальним завданням викладачів є підвищення свого професійного рівня до духовно-інтелектуальних (читай ноосферних) вимог — навіть почався світовий рух Ті-о-Ті (TeachingofTeacher). Тут одним з педагогічних методів навчання може бути чітке використання інтелектуальних дискусій, але це вимагає дуже ретельної підготовки викладачів, розуміння проблеми та індивідуального підходу до слухачів. Під час справді цікавих дискусій, навіть дистанційно на Інтернет-форумах, значно загострюється сприйняття проблеми і відповідно прискорюється навчальний процес відразу з усіх своїх чисельних складових. Проте, не всі учні в момент таких емоційних дискусій мають однаковий біологічний стан, тому деякі можуть отримати навіть тяжкий психологічний зрив, що потім перейде у хворобу. Тому досвідчені вчителі, зазвичай, уникають у багаточисельних класах проводити такі дискусії, самі часто не розуміючи причини цього. Тут слід пояснити, що згідно нашої теорії онтогенетичних ланцюгів (ТОЛ) у процесі навчання потрібно враховувати стан поточного кільця цього ланцюга для кожної людини, особливо дошкільного і шкільного віку, коли ланцюг має значно більше кілець росту, морфогенезу та розвитку. У періоди переходу від одного кільця до наступного (період інтенсифікації саме етапу розвитку) людина значно втрачає свою РЕІ-надійність, тому в ці моменти дуже небезпечно різко впливати на неї ззовні. На жаль, наше масове шкільне і університетське навчання зовсім не враховує цю природну вимогу і тому часто калічить інтелектуально та фізіологічно окремих учнів заради спільного порядку в аудиторії. Сучасні телекомунікаційні можливості дистанційного навчання дозволяють значно зменшити кількість таких освітніх помилок, які суттєво зменшують творчий потенціал народу, масово готуючи лише потрібних гвинтиків, замість інтелектуальних особистостей, які первинно існують практично в кожній дитині. Саме тут людство має ще далеко невичерпаний розумовий ресурс у своєму змаганні зі штучним інтелектом, яке вже почалося у всіх галузях нашого життя. До цієї проблеми почали дуже уважно відноситися вихователі у Китаї та деяких провідних університетах Заходу, зокрема у Оксфорді [4, 5]. Тут пропонують викладачам використовувати ряд різних ролей для роботи зі студентами у великих аудиторіях, наприклад:

  • справедливий ведучий, що визнає наявність багатьох точок зору на проблему дискусії, які виникли серед студентів або у навчальних посібниках. При цьому, спочатку він утримується від повідомлення своєї думки;
  • об’єктивний аналіз — викладач весь час шукає і знаходить баланс думок в ході дискусії, також спочатку не повідомляючи своєї думки;
  • роль бойового адвоката, коли вчитель займає провокативну або протилежну позицію до думок студентів або навіть до навчального матеріалу. Це допомагає забезпечувати атмосферу напруженого пошуку під час дискусії і може приводити до швидкого консенсусу навіть при активних суперечках;
  • початкове декларування інтересу викладача, який повідомляє свою позицію у дискусії і пропонує йому опонувати, розглядаючи доводи слухачів максимально об’єктивно.

Зрозуміло, що у питаннях ноосферної освіти існує ще багато контроверсійних напрямів через складність глобальних проблем, тому викладачі завжди мають бути в межах Законів Природи і вимог прогресивної еволюції планети, що забезпечить оптимізм і цікавість слухачів та сприятиме прискоренню ноосферного перезавантаження їх свідомості. Цьому також буде дуже допомагати можливість публічних діалогів студентів з гострих питань ноосферних проблем. При цьому дуже важливо на основі інтегральної науки Геобіономіки сформувати певну просту філософію для школярів та студентів, замість поширеної сьогодні іудейської міфології. Такий рух вже почався у світі під назвою Philosophy for Children (P4C), що включає ряд основних взаємозв’язаних елементів:

  • критичне мислення при аналізі історії та у сприйнятті нового;
  • можливість використання результатів соціальних опитувань для орієнтування у соціумі;
  • межі суспільної свободи як нагадування про обов’язкову відповідальність;
  • вимоги суспільної відповідальності як межі нерозумної свободи тощо.

Детально див. Society for the Advancement of Philosophical Enquiry and Reflection in Education 32 Global learning for global citizenship (www.sapere.org.uk); Philosophy for Children New Zealand (www.p4c.org.nz); The Federation of Australasian Philosophy in Schools Association (FAPSA) (www.fapsa.org.au); The Institute for the Advancement of Philosophy for Children (www.montclair.edu/cehs/academics/centers-and-institutes/iapc) and The International Council of Philosophical Inquiry with Children (http://icpic.org).

Все це стає дуже важливим для перемоги у ноосферному суспільстві принципів і засобів е-демократії, коли кожен громадянин буде приймати участь у вирішенні спільних поточних проблем особисто на локальних, регіональних та глобальних референдумах. Таких проблем у новому суспільстві має бути мало, але кожен буде повинен мати власну думку щодо їх вирішення. Так поняття освіти громадянина світу набувають досить конструктивного значення, що суттєво зменшить суспільну конфліктність, яка сьогодні почала різко зростати через недоліки старої форми демократії та через ігнорування її принципів світовим олігархатом. Крім того, далі наводимо ряд можливих кроків для досягнення потрібного міжнаціонального і міжкультурного порозуміння:

Крок 1 — встановити доброзичливі умови для спільної участі у вирішенні ноосферних проблем, виробляти довірливі, чесні та відкриті висновки для перевірки на рівноправній основі. Тут слід дотримуватися ряду спільних принципів:

  • має бути інформація про всіх задіяних осіб, що дозволить отримати взаємне порозуміння;
  • має бути еволюційне вивчення проблеми, яке дозволяє бачити світ на різних етапах його розвитку та з різних точок зору;
  • потрібно враховувати різноманіття — точка зору слухача залежить від того, хто він є і звідки прийшов;
  • домовленість про критику — вся Ваша інформація, включаючи Вас самих, може бути піддана сумнівам і перевірена під час навчання або навіть одного діалогу.

Крок 2 — відбір слухачів з різними точками зору на ноосферні проблеми, тобто таких, що мають різні інтереси при вирішенні базових проблем:

  • змін клімату;
  • корінних причин бідності;
  • нерівних умов доступу до чистої води;
  • мультикультуралізм;
  • питань внутрішньої міжпартійної культури тощо.

Різні слухачі представляють різні, часто альтернативні, світогляди, рівень освіти та посаду, вони користуються різними web-ресурсами, телевізійними програмами, газетами, слухали різних аналітиків. На цьому кроці основним є знайти та ідентифікувати показники різниці, яка характеризує різних слухачів.

Крок 3 — прояв особистостей та перші ідеї, що виникають у слухачів щодо відношення ноосферних проблем. Тут вже слід починати пошук об’єднавчих точок зору та того, що буде роз’єднувати у перспективі.

Крок 4 — групові діалоги та зворотні питання, що дозволяє проводити більш вільні дискусії та частково подолати можливу розумову нерівність. При цьому викладач розкриває слухачам різноманітні перспективи розвитку ноосферних проблем і процесів, наводить приклади аналітичних оглядів, висновків та спростувань.

Згідно OSDE (Organisation for Economic Co-operation and Development) викладач може допомогти прояснити критичні думки та полегшити роботу з критичною літературою за допомогою наступних питань [4, 5]:

  • Звідки ця проблема з’явилася? Чому Ви стали думати про неї?
  • Куди ця проблема веде? Які її наслідки?
  • Як можливо подивитися на це з іншого боку? Чи є інші шляхи розгляду цієї проблеми?
  • Яке найголовніше питання цієї проблеми та чому воно є домінуючим та як воно виникало? Хто розуміє цю проблему?
  • Хто отримає користь від рішення цієї проблеми, а хто ні? Які можливі прибутки та збитки від рішення цієї проблеми для різних груп людей, довкілля, виробництва тощо?
  • Як ця ноосферна проблема пов’язана з іншими важливими проблемами? Які тут взаємозв’язки та основний контекст цього?

Крок 5 — закриття діалогу, що також важливо для встановлення участі кожного студента у навчальному процесі, фіксація результатів зворотного зв’язку та рівня розуміння кожним розглянутих ноосферних проблем.

Слухачі мають бути готові не лише внутрішньо до ноосферних змін своєї свідомості, але й бути здатними переконувати інших, бо розбудова Ноосфери — загальнопланетарне завдання.

Основним методом ноосферної освіти вважаємо проблемно-орієнтоване навчання, коли сама проблема планетарного масштабу спонукає до свідомого і зосередженого вивчення всіх її нюансів, викликає жвавий інтерес слухачів і зобов’язує до ретельної підготовки викладачів. Масштаб і складність даних проблем вимагає організації групового вивчення, жвавих діалогів в аудиторіях та соцмережах, ефективних практичних занять, відпрацювання додаткової літератури і ретельно підібраних відеоматеріалів. Потужним сучасним педагогічним методом можуть бути спеціально організовані Інтернет-форуми із залучанням провідних вчених.

Вже сьогодні в різних країнах почали з’являтися новікреативніформи навчання, що значно посилюють можливостіноосферного перезавантаження свідомості. Наприклад, в Англії поширюється рух за чесну торгівлю, для чого компанія Lifeworlds Learning зосереджує увагу студентів на творчих змаганнях, а викладачів на персональний розвиток, що в цілому покращить стан взаємовідносин у їх життєвому середовищі, а разом з тим і у всьому світі. При цьому відбувається еволюція індивідуального життєвого досвіду щодо суспільної позиції, бажань, дій та відчуттів. Крім того, тут почали впроваджувати метод духовно-інтелектуального навчання та виховання через оцінювання отриманих знань та реального довкілля (Learning Through Values (LTV), для цього потрібно зробити такі 4 кроки:

  • вивчити самого себе — дати собі оцінку та обґрунтувати, чому саме таку;
  • визначити перспективу виконання зобов’язання перед іншими та свої сумніви;
  • розглянути свою організованість — розвиток впевненості, готовності виступити та знайти голоси підтримки;
  • точніше сформувати свій життєвий простір — реорганізувати себе, знайти нові шляхи і зв’язки.

Такікроки дозволяють підвищити рівень своєї самосвідомості (Bigger Than Self (BTS) та надати нові стимули для ноосферної освіти. Тут нема конкретних порад для швидкого досягнення цілі, але цей рух готує людей до ноосферного навчання, яке вимагає вивчення багато принципово нового матеріалу і практичних навичок для успішного життя у суспільстві знання та праці. Чудово, що на планеті все активніше виникають освітні центри, які вже шукають нові освітні технології, які все ближче до вимог глобальної ноосферної освіти: (див. www. lifeworldslearning.co.uk та www.servicelearning.org). Крім того, сьогодні виникає багато форм освіти як сервісу для всіх, що працюють за різними моделями: як філантропи, як волонтери, згідно цивільних угод або як члени певних громад. Звичайно таке навчання проводиться за межами класних кімнат і аудиторій, бо для цього оптимальним став Інтернет, проте це потребує певного ентузіазму з боку слухачів.

Далі переходимо до питань ширини охоплення людей ноосферним навчанням у ХХІ столітті, бо від цього прямо залежить розумне вирішення нагальних проблем планетарного масштабу. Сьогодні прийнято розглядати такі розміри аудиторій слухачів:

  • великі, коли проводять певні презентації та вистави, або саміти та мітинги;
  • малі, коли для невеликої групи слухачів потрібно відпрацювати процеси кооперації або колабораційних (спільних) дій;
  • персональні усамітнення, коли потрібне велике зосередження та щоб не заважали, бо в результаті очікується виникнення нових ідей або рішення складних завдань;
  • релаксаційні (розслабляючы), коли слухачі навчаються під час приємної зустрічі або гри у невимушених умовах;
  • прогулянкові, що за допомогою довкілля (ландшафту, фізичної активності, ігор тощо) отримують кращі результати навчання;
  • спеціальні, коли використовують наукове обладнання, комп’ютерні технології або можливості ресурсів соціальних мереж;
  • транзитні, коли використовують живу вуличну обстановку, стежку, коридор, які задіюють для переходу між двома навчальними темами або різними глобальними проблемами;
  • харчові, коли використовують процес приготування або споживання їжі, що слухачі та викладач роблять спільно, чим підкреслюють важливість ноосферних проблем для створення нового суспільства;
  • умови виставки, де місце навчання прямо зв’язане з питаннями вивчення і забезпечує максимальну наочність;
  • природні умови, коли частина земного довкілля дозволяє прямо вивчати проблеми планети, проводити предметні дискусії тощо.

Також наводимо 10 навчальних принципів для ноосферної освіти.

  1. Глобальність (цілісність, холістичність) — кожен студент (слухач) повинен засвоїти, що ноосферна глобалізація вимагає прискорений інтелектуальний, моральний, соціальний та емоціональний розвиток людства.
  2. Персоналізація — до кожного студента має бути персональний підхід, з урахуванням його культурного рівня, особливого власного досвіду та інтересу до даної освіти.
  3. Гнучкість — навчальний процес має прилаштовуватися як для малих груп, для персонального навчання сам-на-сам, та і для самостійного незалежного вивчення.
  4. Партнерство — всі зацікавлені у навчання є активними партнерами у розвитку та прогресуванні ноосферної освіти, включаючи самих студентів.
  5. Рівність — внесок кожного студента групи ноосферної освіти є життєво важливий і цінний.
  6. Святковість — навчання сприяє зануренню у дружню та веселу атмосферу, коли слухачі налаштовані розуміти один одного та як заохочувати, так і критикувати.
  7. Демократичність — всі слухачі включаються у процес прийняття рішень щодо вирішення ноосферних проблем.
  8. Процвітання та добробут — освітні акції, що формують ноосферне навчання, мають підтримувати активне обговорення шляхів покращення здоров’я та добробуту інших і довкілля.
  9. Строгість і ретельність — навчальний процес має бути ґрунтовним і досконалим, розвивати увагу до процесу досліджень тематики та рівня сприйняття кожним.
  10. Співучасть всіх — слухачі повинні активно включатися у процес отримання знань та практичних навичок.

Зрозуміло, що це лише частина навчальних принципів для формування ноосферного суспільства планети Земля, в якому громадяни світу мають бути готові до принципово нової життєвої поведінки, коли не постійна боротьба за існування, а свідоме розуміння і виконання Законів Природи дозволить всім мати пристойну роботу і творчий розвиток. Саме Закони і нормативно-правові акти Ноосферного суспільства, що прямо входять до діючих Законів Природи, надійно закріплюють людство як головну, найбільш розвинену і найбільш відповідальну частину нашої Природи, а можливо і Всесвіту. Тут легко бачити всю складність і відповідальність ноосферної освіти, яка має виконати глобальне перезавантаження свідомості людей з тваринної боротьби за існування на принципово нове суспільство високих знань та розумної праці кожного. Ноосферна освіта має розкрити для кожної людини глобальний взаємозв’язок і взаємозалежність всіх людей на планеті, природну потребу культурного різноманіття, дотримання соціальної справедливості та обґрунтованого розвитку. Люди 21-го століття повинні якомога швидше так перезавантажити свою індивідуальну, соціальну та планетарну свідомість, щоб вчасно сформувати єдину і спільну Ноосферну цивілізацію планети Земля, поки у своїй боротьбі за прибутки не перетнули межі глобального самознищення, так званої точки неповернення.

Вже сьогодні людство заселило практично всю придатну для життя поверхню планети, видобуває практично залишки базових для існування корисних копалин та питної води, тому кожен має усвідомити потребу у терміновому впровадженні розумних обмежень його бажань та дій, як це навчилися робити моряки, особливо на підводному човні або як космонавти. Влада провідних країн світу та сучасна наука має зосередити свої головні зусилля не на розробці новітньої зброї, а на розумному (читай оптимальному) унормуванні використання потрібних людям ресурсів, що поки що реально можливо згідно результатів інтегральної науки Геобіономіки. Саме цей шлях дозволить більш активно і свідомо приступити до створення Ноосферного суспільства планети — суспільства знання та праці. Не даремно автор ідеї Ноосфери наш В. І. Вернадський має один з найбільших у світі індекс цитування.

Далі розглянемо більш детально наявне вже сьогодні явище швидкого зростання процесів взаємозв’язку та взаємозалежності всіх людей планети. Жити у взаємозв’язаному світі означає виникнення все більшої кількості спільних структур, організацій та виробництв, до яких залучаються все більше людей на індивідуальному, місцевому, національному або глобальному рівнях. При цьому взаємозалежність означає, що люди стають не просто взаємозв’язаними, а починають суттєво залежати один від одного, навіть цілі народи і все людство в цілому. Ця взаємозалежність вже вийшла за межі родин, населених пунктів і державних кордонів, транснаціональні корпорації вже обслуговують десятки і сотні країн, багато організацій існують у міжнаціональному просторі. Проте в умовах тваринного капіталізму це закономірне еволюційне явище може свідчити як про виникнення глобального імперіалізму, так і про появу реальної основи для розбудови Ноосфери — суспільства глобального взаєморозуміння та творчої праці. Все залежить від глобальної освіти та планетарної свідомості (розуміння) населення планети, як краще організувати глобальне управління, глобальну економіку, глобальні технології та глобальне цивільне постринкове суспільство.

Недостатність ноосферної освіти та взаєморозуміння серед населення, особливо серед керівництва ТНК та чисельних терористичних угрупувань, вже має жахливі наслідки для людства. Тут нагадаємо і про світові війни 20-го століття, і про події 11 вересня 2001 року в США, і про сучасну війну в Україні та Сирії тощо.

У своєму ‘Letter to America’ published in 2002, al-Qaeda’s leader Osama Bin Laden пояснив своїтерористичні акти загарбницькою політикою окремих держав, особливо США та Росії, нагадавши про Сомалі, Чечню та ряд країн Середнього Сходу та Північної Африки. Сьогодні хвиля світового тероризму вже починає нагадувати початок третьої світової війни, проте в цих умовах роль ООН та інших міжнародних організацій стала занадто слабкою. Почалося масова глобальна міграція людей у більш спокійні регіони, проте тут жахливою проблемою встав знову таки освітній рівень, релігійні розмежування, продовольство, злидні та хвороби.

В рамках імперіалізму ця проблема явно зайшла у глухий кут!

Успішна діяльність чисельних глобальних громадських утворень потребує потужного освітнього та виховного забезпечення. Так щоденно формується глобальне громадянське суспільство — простір соціального життя людей з його власними нормами та правилами прийняття рішень, зі своїми секторальними межами як набором видів діяльності, що можуть бути або колись були обрані приватними особами, благодійниками та приватними фірмами і громадськими агенціями. Все це симбіотично зв’язано розумінням публічного інтересу, в принципі відмінного від приватного інтересу — головне, що це має значення для мешканців та є справедливим і корисним. Всі ці блага розподіляються згідно потреб, а не через персональні зв’язки або наближеність до економічних ресурсів. Це є простір, захищений від сусіднього тваринного ринку і приватних територій, тут незнайомці зустрічаються як рівні партнери у суспільстві спільного життя — простір для формування людського процвітання (благополуччя), який неможливо перетворити у загін для овець подібно місця на базарі або згуртувати у певні клани або родини чи групу так званих «друзів».

Поняття публічної сфери слід розуміти всередині сучасної нації як простір між державою та особою, де конкуруючі інтереси і можливості стають спільними та відомими. Публічну сферу також можливо визначати як мережу комутаційної інформації та точок зору. Глобалізаційні процеси повинні розширити простір публічної сфери, розширити глобальне громадянське суспільство за межі окремих націй та народів, коли воно зможе існувати поза національними межами, а індивідуальні особи будуть мати здатність та інформованість (знання) для вирішення глобальних проблем. Важливо, що багато сучасних західних авторів, що були виховані на ідеях ліберального капіталізму, починають рекомендувати і закликати до зміни тваринної капіталістичної свідомості на глобальне розуміння стану людства, коли власні інтереси мають поступатися наявним вимогам соціуму задля спільного виживання на маленькій планети. При цьому наводять цілий ряд поступових змін поведінки особливо активних людей, нетипових для ліберального капіталізму: мережева складність стосунків, відкритість щодо політичної різноманітності, здатність до ідеологічної жертовності в ім’я об’єднання для прагматичного політичного виграшу. Яскравим прикладом цього є рух Occupy, коли глобальна громадянська активність об’єднала досить різних людей, які спочатку знаходилися на відмінних теоретичних позиціях. Таким чином, елементи ноосферної активності починають виникати у багатьох глобальних політичних організацій, міжнародних економічних інституцій, навіть у національних урядів, ТНК, національних корпорацій та торгових організацій. Тут був впроваджений термін «rooted cosmopolitanism» для відображення комбінації глобального розуміння і локально-національних дій. За результатами аналізу подібної Інтернет-активності 35 мільйонів користувачів мереж у 2013 році було встановлено пріоритет 9 глобальних проблем:

  1. Права людини, тортури, геноцид та торгівля людьми.
  2. Політична корупція та зловживання владою.
  3. Зміни клімату та екологія.
  4. Економічна політика, що приносить благополуччя всім, а не лише обраній еліті.
  5. Бідність, хвороби та розвиток.
  6. Війна, мир та безпека.
  7. Біорізноманіття та охорона Природи.
  8. Демократичні рухи та протидія режимам тиранії.
  9. Продовольство та здоров’я.

Крім того, в рамках громадянського суспільства окремі особи, групи та організації можуть діяти у гармонії або у конфлікті з державою, що також визначає можливість успіху глобального руху. У цьому випадку важливе значення має використання Інтернет-технологій, де територіальна (просторова) роль вступає своє місце часовим параметрам.

Потужним прикладом нової ролі медійної інформації у суспільстві є явище безпартійних революцій, що отримали назву «Арабська весна», які охопили практично всі країни Північної Африки: Libya, Tunisia, Egypt, Yemen, Iraq, Syria, Algeria and Jordan. Навіть з’явилися терміни «Facebook Revolution» та «Twitter Revolution».

Тут телекомунікаційні елементи суспільства у значній мірі співпрацювали з глобальним імперіалізмом, що має наслідками криваві війни та мільйонні міграції населення. Вчені це передбачали — слід починати з перезавантаження свідомості, тоді б спроба виходу з релігійного рабства та злиднів не була б такою жорстокою.

Цей арабський досвід, як, власне, і досвід Чечні, України, тощо свідчить, що старі капіталістичні засоби колоніального зомбування вже не тільки не працюють, але можуть призвести до глобальної війни. Тут слід навести слова українського пророка Тараса Григоровича Шевченка:

«І день іде, і ніч іде, і голову схопивши в руки,
Дивуєшся, чому не йде, апостол Правди і Науки».

Тільки дійсно наукова правда як основа духовно-інтелектуального навчання та виховання може врятувати людство від тієї глобальної прірви, до якої завів планету тваринний капіталізм.

Література

  1. Какічев С. В., Ліщитович Л. І. Новий світовий лад — електронна цивілізація. Київ : КВІЦ, 2017. 200 с.
  2. Ліщитович Л. І. Ноосфера: наукове видання. Київ : Видавництво Ліра-К, 2019. 308 с.
  3. Ліщитович Л. І. Основи Геобіономіки (до статуту члена Природи). К. : Фітосоціоцентр, 2012. т. 1. 184 с.
  4. Getting Started with Global Citizenship: a Guide for New Teachers. Oxford : Oxfam, 2006
  5. Hicks, D. (2012) ‘The future only arrives when things look dangerous: reflections on futureseducation in the UK’, in Futures. 44 (1). 4–13.