Visits: 149

Концепція (друга редакція) розроблена колективом Всесвітнього наукового ноосферно-онтологічного товариства імені В. І. Вернадського як результат обговорення ключових питань освіти ХХІ століття в ході міжнародної науково-практичної конференції 23 травня 2019 року і включає окремі пропозиції, думки учасників цієї конференції. Крім того в ході розробки Концепції враховувався істричний досвід, дослідження та практика сучасної педагогіки, науково-педагогічних центрів, педагогів-новаторів, тренерів-коучів України і закордону.

Редактори О. М. Хвостиченко, Л. Г. Трусей.

Найвища наука — наука щастя людського, до якої всякому віку,
всякій землі, всякій статі і зросту завжди двері відчинені.
Бути щасливим — се значить пізнати себе чи то свою при-
роду, взятись за свою долю і робити своє діло.
Г. С. Сковорода

Вступ

Концепція «ДИВО-21» — система ідей, принципів та основних положень, що забеспечуть виконання системою освіти місії щодо формування в кожній людині гармонійної особистості.

На основі аналізу історичного досвіду, світооглядних передумов і сучасного стану освіти та її впливу на стан суспільства взагалі наводиться висновок щодо життево необхідного відновлення духовності на сучасному рівні розвитку суспільства.
З цією метою пропонується введення в освітній стандарт морального стандарту як основи формування гармонійної особистості, побудови взаємовідносин між людьми та в суспільстві в цілому. Для реализації морального стандарту необхідне включення в на-
вчальні плани нових предметів/дисциплін, які цілеспрямованно будуть вирішувати завдання формування: відповідного світогляду, вищих цінностей, гідної самооцінки, спрямованності, уміння керувати своїм станом, необхідних якостей та здібностей, — всього того, що складає особистість і надає їй можливість будувати своє життя свідомо, бути ефективним у взаємовідносинах особистих і професійних, вносити гідний внесок в розвиток суспільства. Також розглядаються інші питання, що сприяють ефективному вирішенню основного завдання, місії «ДИВО-21» в цілому.

Місія системи освіти «ДИВО-21»
Місія «ДИВО-21» — формування гармонійної особистості, спроможної до щастливого життя шляхом самореалізації на своє та загальне благо, навчання позитивному образу мислення, яке відповідає вимогам XXI століття.

Розділ 1
Аналіз ситуації та актуальність реформи системи освіти

I. КОРОТКИЙ АНАЛІЗ СИТУАЦІЇ В СУСПІЛЬСТВІ І РОЛЬ ОСВІТИ

Успіхи технологій — незаперечні. Однак, якщо розглядати ці успіхи в духовному плані, то розкривається процес гонки споживацтва як системи нестримного зростання споживання зростаючого населення.
Це в свою чергу веде до загострення проблем, пов’язаних з погрозами людству (див. нижче). Таким чином розвиток виробництва і технологій, які повинні покращувати життя людини, за фактом стимулюють споживацтво (споживання понад розумної норми продуктів, товарів часто шкідливих для життя) і підміну важливих життєвих функцій людини, що веде до їх атрофування, посилення паразитизму. Це стає можливим в умовах відставання духовного зростання населення від зростання матеріальних благ.

Основні загрози життю людини: наркоманія, алкоголізм, самогубства, ожиріння. Це найкритичніші фактори, що впливають на здоров’я і тривалість життя.
За фактом цих факторів дуже багато і всі вони більшою мірою обумовлені ідеологією споживацтва, яка нав’язується (через всі види і форми реклами, ін.) Використання товарів і продуктів, що завдають в різному ступені шкоди організму, при цьому часто викликає звикання до них і / або зниження функціональності окремих органів і систем організму. Це стає можливим
в умовах низької культури споживання і підтримки здоров’я, відсутності цінності здорового способу життя.

Основні загрози людству: війни, екологія, зміни клімату. Основні причини воєн лежать в області боротьби за ресурси для безперервного зростання виробництва в інтересах нав’язуваного населенню нерозумного споживацтва. Конкуренція у виробництві та енергетиці, прагнення до надприбутків призводять до ігнорування наслідків впливу на екологію планети, що негативно позначається на здоров’ї і тривалості життя народів.
Як наслідок — екологічні проблеми викликають зміни клімату, природні катаклізми. Крім того, існують реальні загрози використання природних стихій у військових цілях. Це стає можливим в умовах пріоритету в суспільстві матеріальних цінностей над духовними.

Роль освіти в зміні ситуації — ключова — створює умови для особистісного зростання людини і безпечного розвитку суспільства. Здоров’я (фізичне, психологічне, соціальне, ін.) суспільства, людства в цілому складається із здоров’я кожного його члена, конкретної людини. Тому формуванням в кожній людині особистості духовно багатої, сильної, успішної по життю,
щасливою в усіх сферах вирішується завдання формування суспільства здорових в усіх відношеннях людей — здорового суспільства. Це завдання може бути вирішене через систему освіти, яка націлена на це. Яких людей формує система освіти, таке суспільство і сформується в майбутньому цими людьми з їх цінностями, моральністю, культурою, т. п.

II. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ІСНУЮЧОЇ СИСТЕМИ ОСВІТИ

1. Чому вчить — фактологія, 90% інформації не знадобиться в житті, немає знань, які допомагають щасливо жити, не дає для цього необхідних навичок. Тобто 9 з 10 годин навчальних програм йдуть в нікуди, і вони не потрібні людині для життя. І це злочинно по відношенню до дітей, до майбутнього. Це при тому, що взагалі не приділяється увагу найважливішим питанням для життя людини — ким бути і заради чого жити, як розрізняти добро і зло (що корисно і шкідливо), як робити кар’єру, як знаходити і не втрачати друзів, як не хворіти і жити довго та щасливо. Тобто формуванню сильних особистих якостей в навчальних програмах немає місця, хоча дослідження показують, що успіх людини по життю на 75-85 % залежить від особистих якостей, і тільки на 15-25 % від професійних знань і навичок.

2. Як вчить — у відриві від життя, до якого готується молода людина, тобто поза середовищем життєдіяльності людини, фактично за принципом — роби, як я сказав (це не працює), багатогодинні сидячі аудиторні заняття шкідливі для активного молодого організму, зубріння, для оцінок — відсутність мотивації на високоефективне навчання, на діяльність з повною
самовіддачею, що викликає в учнів протест (проблеми з етичністю і дисципліною), який система намагається придушити, ламаючи психіку дітей, їх самооцінку, здатності до творчості, викликаючи агресивність.

3. Хто вчить — низькооплачувані вчителі рідко є авторитетом, прикладом, а навпаки, часто займаються неулюбленою справою, відбиваючи природну потребу до пізнання. Моральності може вчити тільки моральна людина. Процес утворення формальний і
бюрократичний, пригнічує ініціативу і творчість як у педагогів, так і у тих, хто навчається.

4. Де вчать — дуже слабка матеріально-технічна база. Основні засоби йдуть в кращому випадку на створення зовнішнього показного благополуччя, в гіршому — на латання дірок (даху, комунікації, мінімальні санітарні умови) замість впровадження необхідних інформаційних технологій, що прискорюють процес засвоєння знань, створення найкращих умов для формування здорового способу життя, розкриття творчого потенціалу, оволодіння сучасними технологіями.

Що на виході — хворі (за статистикою більше 80 % випускників школи), не пристосовані до самостійного життя діти, без чітких пріоритетів, з перекрученими цінностями, зі стійкою «алергією» на навчання / самонавчання, пригніченістю і агресивністю.
Все це веде до негативних наслідків:
1. Багато людей, і, на жаль, їх більшість, не мотивовані ні на навчання, ні на роботу. Вони виховуються фільмами, вулицею, телебаченням, мріють про красиве життя, але так як не навчені досягати успіху і робити кар’єру, отримують символічну зарплату,
живуть пивом і телевізором, при цьому проклинають всіх і вся.
2. Не формуються колективи. Замість того, щоб, закінчуючи школу, допомагати один одному, багато хто не хоче один одного навіть бачити і згадувати.
3. Масове зростання проблем фізичного здоров’я погіршується нездоровим способом життя, спрямованістю медицини на латання дірок у розваленому організмі.
4. Викладачі, в силу своєї непідготовленості за особистими якостями, для досягнення дисципліни і уваги на уроках часто змушені використовувати психо-емоційний тиск, що ламає молодих людей.
Тобто сучасний процес освіти багато в чому завдає більше шкоди, ніж блага.

III. АКТУАЛЬНІСТЬ РЕФОРМИ СИСТЕМИ ОСВІТИ

Вирішує основні проблеми системи освіти і як наслідок створює передумови для усунення існуючих загроз життю людини
і людства в цілому.

1. Спрямований на реформування системи освіти під життєві потреби людини і суспільства.
2. Задає вектор розвитку суспільства через формування Особистостей, здатних реалізувати майбутнє найкраще з можливих.

Розділ 2
Історичні та світоглядні передумови реформування системи освіти

I. САМОПІЗНАННЯ І РОЗВИТОК, ПІЗНАННЯ НАВКОЛИШНЬОГО СВІТУ — ПРИРОДНЕ ПРАГНЕННЯ ДУШІ ЛЮДИНИ

Людина за своєю природою прагне до власного розвитку і пізнання навколишнього світу. Це є природною потребою душі.
Потреба в розвитку і пізнанні особливо виразно виражено у дітей до 3-5 років (поки не почали діяти стереотипи іншої поведінки, нав’язані батьківським програмуванням, а в наслідку і соціальним програмуванням).

Завдання системи освіти — створити умови для реалізації людиною цієї природної потреби в повній мірі, дати необхідні для щасливого життя знання, прищепити навички вирішення життєво важливих завдань: у розвитку, самореалізації, взаєминах, здоровому способі життя і т. п.

II. НАЙБІЛЬШ УСПІШНІ ІСТОРИЧНІ ПРИКЛАДИ РОЗВ’ЯЗАННЯ ЗАВДАНЬ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ

Підхід до вибору прикладів. Перевагу є сенс віддавати системам освіти, які проявили себе на протязі декількох поколінь (віків) і дали максимальні результати для суспільства — сформували громадян з видатними особистими якостями.
Кращі приклади з історії — це приклади, коли цілі країни, народи, організації, протягом декількох століть досягали видатних результатів у формуванні людини як особистості, у формуванні еліти суспільства, лицарів, аристократів. Такими видатними прикладами, на які є сенс спиратися, є: Спарта, з її безстрашними воїнами; Стародавній Рим з його законом, традиціями і легіонерами; царська Росія; японські самураї і духовно-лицарські ордени Європи.

Мета Спарти була готувати найбезстрашніших воїнів, і вони їх готували. Римляни, починаючи з Ромула, хотіли створити найбільшу велику імперію, стати центром цивілізації, і вони були таким центром протягом 500 років, охоплюючи собою практично всі відомі на той момент країни. Цілі духовно-лицарських орденів завжди були найвищими: служіння Богу і ме-
чем, і словом, і будівництвом міст, монастирів і доріг.  І вони також протягом багатьох сотень років досягали найвищих результатів, за своєю силою, впливом, могутностю, багатством перевершуючи імперії.

Які знання і уявлення про людину, про світ лежали в основі підготовки найбезстрашніших і благородних воїнів, лицарів, еліти і народу? Завжди це були духовні уявлення, що людина — це безсмертна душа, творіння Бога, що це основна цінність. Його безумовний борг служити вищому і формувати себе як саму гідну людину, як особистість і вчитися у кращих. В основі лежало безумовне шанування найвищих цінностей: честі, гідності, доблесті, шляхетності, — все краще. Всі ж пороки: страх, боягузтво, жадібність, брехливість, зрада, були глибоко зневажені і жорстоко покарані. Не було питання, що важливіше честь або життя, — звичайно честь, матеріальне або духовне, — звичайно духовні цінності.

У царській Росії найстрашнішим було втратити честь, такі люди відкидалися суспільством, зневажалися. В Японії самурай, якщо
вважав, що зробив безчесний вчинок або не виконав борг, щоб очистити свою совість сам позбавляв себе життя, робив харакірі. Римляни говорили так: «Найбільше зло — це віддати перевагу життя честі». Саме в стародавньому Римі, такі слова як гідність, слава, вірність — з одного боку, з іншого боку — порок, злочин і зрада знайшли своє сучасне значення і були закріплені законом. «Життя і смерть — це справа природи, а слава і ганьба — наше», — говорив спартанський цар Леонід.

Основні закономірності підготовки сильних особистостей:

1. Чітке визначення мети, образу, тобто якою повинна бути духовно-моральна людина (її основні якості, переконання, навички, т. д. — за канонами релігії, за вимогами держави або яких-небудь інших положень), які сформульовані у вигляді того чи іншого морального стандарту — Кодексів Честі, Статутів та інших документів.

2. Комплексні програми формування особистості розроблялися і діяли іноді протягом багатьох сотень років. Їх загальні закономірності: обсяг навчання — приблизно половина всього навчального часу, починаючи з 5-7 років до 21 року (лицарство)
і до 30 років (Спарта).

3. Врахування додаткових чинників, що впливають на формування особистості: правила взаємовідносин, традиції, мистецтво, культура, закон і політична воля держави.

У більш пізній час значний внесок в розвиток системи освіти внесли Герберт Спенсер (1820-1903), Джон Дьюї (1859-1952), Рудольф Штайнер (1861-1925), Марія Монтессорі (1870-1952), Генріх Шаррельман (1871-1940) , Роже Кузині (1881-1973), Олександр Нілл (1883-1973), К. Д. Ушинський (1824-1871), А. С. Макаренка (1888-1936), В. О. Сухомлинський (1918-1970). Їх досвід в переломленні до сучасних умов необхідно узагальнити і використовувати для досягнення поставленої місії.

III. НАЙБІЛЬШ ЗНАЧУЩІ ПРИКЛАДИ ОСВІТИ СУЧАСНОСТІ

Не дивлячись на проблеми сучасної школи, є ряд прикладів, коли педагоги-новатори всупереч системі домагаються стабільно високих освітніх результатів. Серед них можна відзначити таких як Шалва Амонашвілі, Віктор Шаталов, Софія Лисенкова, Олександр Адамський, Борис Волков, Євгенія Ільїна, Володимир Караковский, Борис і Олена Нікітіни, І. Іванов, Л. В. Занков, М. П. Щетинін, П. Пшеничка, Г. Капустін, Е. Антікуз, Н. Гузик, С. Курганов, В. Лаврик, Е. Майданник, А. Швець, В. Биркович і мн. ін. Але їх досвід не стає прикладом для всієї системи в силу цілого ряду причин. Головна з них — незацікавленість системи освіти в новаціях. За напрацьованим шаблоном простіше, хоч і значно гірше. Чиновники не готові брати відповідальність за впровадження передового досвіду, та він часом і не розрахований на масового вчителя.

Реформа системи освіти повинна відкрити масову практику новацій, які вже дали результати, через їх наукове обгрунтування і обов’язкове ознайомлення зцими новаціями педагогів, навчання по ним і впровадженняв практику.

Кращі з існуючих прикладів вищої школи — це провідні університети світу. У них суперсучасна матеріально-технічна база і, в ряді випадків, фінансування, порівнянне з бюджетом України. Професорський склад в розвинених країнах — це одні з найбільш високооплачуваних фахівців. Студенти — мотивовані на навчання, так як закінчення Гарварду, Кембриджу чи Оксфорду — це гарантія шикарної кар’єри і з самого початку дуже високої зарплати для випускника.
Але одна з найбільш значних переваг — це те, що в цих вузах тим чи іншим чином вирішуються питання формування людини як особистості, за рахунок системи наставництва, за рахунок початкового формування високого духу і традицій, спрямованих на
вирішення цих завдань: на максимально високу самооцінку, на успіх, на формування сильних колективів, в яких люди потім все життя допомагають один одному, на глибоку повагу до наставника і багато іншого.

Практично всі прогресивні і думаючі вчителі визнають авторитарну педагогіку неефективною і тому роблять вибір на користь гуманістичної. Гуманістичний досвід педагогів минулого і сучасності був узагальнений і сформульований у вигляді маніфесту
Педагогіки співробітництва.

IV. БАЗОВІ ЦІННОСТІ, НА ЯКИХ ФОРМУЄТЬСЯ ДУХОВНИЙ СТРИЖЕНЬ

1. Базові духовні цінності особистості: щастя, любов, істина, добро, краса — лежать в основі всіх людських чеснот.

Щастя
Любов
Істина            Добро         Красота

Рис. Кристалічна структура базових духовних цінностей

Щастя — найвища духовна цінність, вище благо, мета і сенс життя людини.

Любов — всеосяжне почуття, основа і сутність вищих позитивних проявів Світу, сил і людей, її ідеали — гармонія, радість, щирість, відданість, розуміння, ненасильство, жертовність і всепрощення. Першооснова духовності людини, її дбайливого, трепетного ставлення до всього, що їй дороге і несе в життя радість; глибоке емоційне благо-обдаровуюче почуття, спрямоване на іншу особу, людську спільність, навколишню природу і світобудову в цілому.

Істина, добро, краса — класичний ряд цінностей, від яких беруть свій початок наука, етика і естетика відповідно.

Духовні цінності реалізуються в людині через її якості і почуття.

Якості при досягненні певного рівня позитивності формують духовний стрижень особистості (відповідні переконання) — честь, віра, любов, сила, відповідальність, активність, ін.

Почуття підсилюють особисті якості і наповнюють життя вищими станами, енергіями, переживаннями.

2. Базові цінності соціальних відносин: свобода, рівність, братство.
Людина вільна робити все, що не завдає шкоди їй та іншим.
Всі люди народжуються рівними в правах і можливостях, що надаються суспільством, для розвитку і самореалізації на своє і загальне благо. Подальший статус людини в суспільстві визначається ступенем реалізації наданих прав і можливостей у владному розвитку (рівень розвитку і позитивність), а також принесеною суспільству користю (благом).
Всі люди — брати: не роби іншому того, що не хотів би отримати сам; роби по відношенню до інших такі благі вчинки, які хотів би по відношенню до себе.

3. Базові цінності суспільства: людина, світ, розвиток, служіння, екологія.

Найбільш значимі професії для розвитку суспільства: Дослідник (відкриття нових знань), Вчитель (передача знань через освіту), Цілитель (профілактика і усунення проблем з духовним і фізичним здоров’ям), Правитель (створення умов для максимально ефективного розвитку людини, колективу і суспільства — від рівня сили).

V. СТРУКТУРА ОСОБИСТОСТИ

Структура особистості — базується на показниках, ступінь реалізації яких відповідає ступеню розкриття особистості, її потенціалу.

«Індивідом народжуються.
Особистістю стають.
Індивідуальність відстоюють».

Основні показники структури особистості — ключові переконання, самооцінка, спрямованість, стан, якості, здібності, зовнішні прояви.

1. Ключові переконання (спрямованість):

1.1. Світогляд.
1.2. Вищі цінності.
1.3. Моральність.

2. Самооцінка:

2.1. Любов до себе — відчуття себе цінністю. Це не самозакоханість, яка базується на самовиправданні, вседозволеності, т. п., а самолюбство, де в основі честь, гідність, створення умов для найкращого розвитку і щастя.
2.2. Адекватність — оцінка за результатами. Розуміння і визнання свого рівня і позитивності, здібностей і якостей, реального свого місця в суспільстві.
2.3. Динамічність — оцінка в розвитку. Порівнювати себе не з іншими (безглуздо — у кожного свої стартові позиції, умови, швидкість розвитку). Порівнювати себе сьогоднішнього з вчорашнім — на скільки став кращим.

3. Спрямованість:

3.1. Наявність цілей і рух до них. Уміння мріяти і ставити конкретні цілі, організовувати рух до них.
3.2. Уміння складати, реалізовувати і коригувати плани. Планування важливих подій, зустрічей, дня, тижня, місяця, кварталу, року, …, життя.
3.3. Вибудовування життєвих ритмів — побудова сітки справ, подій, т. п. Типових дня, тижня, місяця, кварталу, року, т. д., в яких виділяється повторюванний в рамках конкретного циклу час для реалізації основних життєвих цілей, є основою для складання планів. Дозволяє ефективно організовувати своє життя, не упускаючи ніяких життєвих інтересів, економити основні життєві ресурси — час і сили (енергію).

4. Стан
4.1. Спокій, позитивність (радість, т. п.).
4.2. Почуття — ставлення до інших: любов,
дружба, ін.
4.3. Самоконтроль і самовладання — управ-
ління собою.
5. Якості (групи):
5.1. Моральні
5.2. Вольові
5.3. Індивідуально-психологічні
5.4. Соціально-психологічні
5.5. Професійні
6. Здібності (вміння і навички, звички — групи):
6.1. Загальні — здібності, які визначають успі-
хи людини в самих різних видах діяльності і спілку-
17
Розділ 3. Ключові положення системи освіти
вання (розумові здібності, розвинені пам’ять і мова,
точність рухів рук і т.д.).
6.2. Навчальні — здібності, які впливають на
успішність педагогічного впливу, засвоєння людиною
знань, умінь, навичок, на формування якостей осо-
бистості.
6.3. Міжособистісні — це здатності до спіл-
кування, до взаємодії з людьми за допомогою мови,
здатність сприйняття і оцінки людей, здатність до
соціально-психологічної адаптації.
6.4. Творчі — здібності, пов’язані з успішністю
створення творів матеріальної і духовної культури,
нових ідей, відкриттів, винаходів.
6.5. Теоретичні — здатность людини до аб-
страктно-логічного мислення, до теоретичного інте-
лектуальної праці.
6.6. Практичні — здібності людини до кон-
кретно-практичних дій, до практичних видів праці.
6.7. Предметні — здібності, пов’язані із вза-
ємодією людей з природою, технікою, знаковою ін-
формацією, художніми образами.
6.8. Спеціальні — здібності, які визначають
успіхи людини в окремих видах діяльності і спілку-
вання. Для їх виникнення необхідні особливі задатки
і спеціальний розвиток (здібності математичні, тех-
нічні, літературно-лінгвістичні, художньо-творчі,
спортивні і т. д.).
7. Зовнішні прояви
7.1. Етика, ролі: дотримання етичних норм
поведінки — загальна культура; розуміння і здатність
брати необхідні ролі в залежності від ситуації (зали-
шаючись самим собою): батько, чоловік, керівник,
виконавець, водій, клієнт, наставник, інше.
7.2. Темперамент, характер — певний стиль
поведінки, самовираження в спілкуванні, т. п.
7.3. Фізичний розвиток — забезпечення фізич-
ного здоров’я й активного довголіття — база для реалі-
зації свого потенціалу і досягнення життєвих цілей.
VI. ВИСНОВКИ — НЕОБХІДНІ УМОВИ
ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ЛЮДИНИ
ОСОБИСТІСТЮ:
1. На основі історичного досвіду і новітніх до-
сліджень в духовній сфері необхідно розробити науково
обгрунтовані моральні основи людини суспільства май-
бутнього і впровадити їх як моральний стандарт в сис-
тему освіти. Моральні основи (стандарт) повинні бути
загальнолюдськими — наднаціональними, надрелігій-
ного, надполітичними, т. д., тобто не викликати суперечності,
а об’єднувати людей будь-яких соціальних
груп. Моральний стандарт необхідно ввести як пріори-
тетну частину загального стандарту освіти всіх рівнів.
2. Питання формування людини як особистості
повинні стати для держави і суспільства питаннями
першорядної важливості, що передбачає постійну
цілеспрямовану роботу по підготовці людини висо-
комотивованої і готової до досягнення найвищих
результатів у своему і суспільному житті, а не душев-
но убогого і шкідливого для суспільства. Необхідно,
щоб працювали повноцінні навчальні та тренінгові
програми з формування людини як особистості, спря-
мовані на досягнення нею усіх життєвих цілей. Для
цього необхідно розробити програми окремих дис-
циплін/предметів по формуванню людини як осо-
бистості.
3. Необхідно перейти від фактологічної освіти
до методологічної — навчання методам знаходження
необхідних знань і формування навичок, здібностей і
якостей, методам ефективної діяльності та взаємодії
з людьми за основними сферами життя.
4. Необхідно, щоб у навчальних закладах пра-
цювали педагоги-вихователі (за покликанням), які
відповідають цьому за особистими якостями, щоб
розвивалися прекрасні традиції, були вирішені всі
питання матеріально-технічного забезпечення.
5. Необхідно, щоб всі інші механізми суспіль-
ства працювали в цій сфері, щоб була підтримка дер-
жави, необхідна відповідна пропаганда в усіх засобах
масової інформації, щоб абсолютно все, що впливає
на результат, було враховано. Щоб в кінцевому під-
сумку влада була зацікавлена у вихованні і формуван-
ні Особистості, а не безцільного виконавця, щоб ви-
ховувалася така еліта, якою можна пишатися.
Розділ 3
Ключові положення
системи освіти
I. МЕТА ОСВІТИ
Мета освіти — в єдиному процесі виховання
і навчання формувати гармонійну особистість — лю-
дину з високими позитивними якостями, здатну до
щасливого життя — активної самореалізації у всіх
життєвих сферах на своє і загальне благо. В основі
освіти повинен стати пріоритет виховання в людині
стійкого морального стрижня, що базується на загаль-
нолюдських цінностях, здібностей творчої взаємодії
в сім’ї, в команді, в колективах і захисту ключових
18
Частина І. Концепція системи освіти «ДИВО-21»
моральних установок, таких як Честь, Свобода, По-
чуття, Віра, ін.
II. ЗАВДАННЯ ОСВІТИ:
Виховні завдання
1. Формування цілісного світогляду, який відпо-
відає сучасному рівню розвитку людства, науки і сус-
пільної практики і враховує соціальне, культурне,
мовне, духовне різноманіття сучасного світу.
2. Формування системи морально-етичних якос-
тей (духовного стержня) і відповідної поведінки в різ-
них життєвих ситуаціях, усвідомленого та відпові-
дального ставлення до власних вчинків.
3. Формування цінності взаємин і розкриття по-
чуттів (любові, дружби, відданості, вдячності, поваги
і притяжіння).
4. Виховання відповідального ставлення до
здоров’я тіла як храму своєї душі, прищеплення фі-
зичної культури розвитку і підтримки тіла в стані
високої енергійності, активності, радості життя.
5. Виховання відповідального ставлення до навчан-
ня, розуміння цінності освіти як засобу розвитку особис-
тості, готовності і здатності до саморозвитку та самоос-
віти на основі мотивації до пізнання, дослідного пошуку.
6. Виховання усвідомленого вибору і побудови
подальшої індивідуальної траєкторії освіти на базі
орієнтування у світі професій і професійних переваг з
урахуванням стійких пізнавальних інтересів, а також
на основі формування шанобливого ставлення до пра-
ці, розвитку досвіду участі в соціально значимій праці.
7. Формування усвідомленого розуміння зна-
чення сім’ї в житті людини і суспільства, прийняття
цінностей сімейного життя — любові, рівноправнос-
ті, турботи, відповідальності; шанобливого і дбайли-
вого ставлення до членів своєї сім’ї.
8. Виховання усвідомленого, шанобливого і до-
брозичливого ставлення до іншої людини, до її думки,
світогляду, культури, мови, віри, громадянської по-
зиції, до історії, культури, релігії, традицій, мов, цін-
ностей Українського народу та народів світу, готов-
ності і здатності вести діалог з іншими людьми і до-
сягати в ньому взаєморозуміння.
9. Виховання громадянської ідентичності — по-
ваги до Батьківщини, до минулого і сучасного багато-
національного народу України; розуміння своєї етніч-
ної приналежності, знання історії, культури, мови
свого народу, свого рідного краю, усвідомлення куль-
турної спадщини народу і людства; засвоєння цінніс-
них традицій народу; формування почуття відпові-
дальності і любові до Батьківщини.
10. Виховання соціальної активності, продуктив-
ної взаємодії з соціальним середовищем і соціальними
інститутами; усвідомлення цінності творчого ставлен-
ня до навколишньої соціальної дійсності, цінності со-
ціального творчості, цінності продуктивної організації
спільної діяльності, самореалізації в групі і організації,
цінності «іншого» як рівноправного партнера, форму-
вання компетенцій аналізу, проектування, організації
діяльності, реакцій на зміни, способів співпраці, спо-
собів реалізації власного лідерського потенціалу.
11. Виховання усвідомленого розуміння цінності
здорового і безпечного способу життя, дотримання
правил індивідуальної та колективної безпечної по-
ведінки в надзвичайних ситуаціях, які загрожують
життю і здоров’ю людей, правилам поведінки на тран-
спорті та на дорогах, в громадських місцях.
12. Формування екологічного світогляду, який від-
повідає сучасному рівню екологічного мислення, на-
явність досвіду екологічно орієнтованої рефлексивно-
оцінної і практичної діяльності в життєвих ситуаціях.
13. Формування розвиненої естетичної свідомості
через освоєння художньої спадщини свого народу і на-
родів світу, творчу діяльність естетичного характеру.
Навчальні завдання
1. Пізнання світоустрою, місця і ролі людини
в ньому, духовних цінностей (віри, любові, добра,
справедливості, сили, гармонії, краси, особистих по-
чуттів), структури Особистості, особистих якостей
і принципів їх формування.
2. Навчання навичкам самостійного визначення
цілей відповідно до життєвих пріоритетів і відповід-
них їм задач, складання планів і способам їх реаліза-
ції, управління часом.
3. Навчання навичкам самопізнання, усвідом-
лення скоєних дій і розумових процесів, їх результатів
і підстав, постановці пізнавальних завдань і методів
їх досягнення.
4. Навчання правилам і навичкам гідних взаємо-
відносин і формування почуттів — любові, дружби,
відданості, вдячності, поваги і притяжіння; правилам
і навичкам попередження та вирішення конфліктів.
Формування комунікативної компетентності в спілку-
ванні та співпраці з дорослими, однолітками, дітьми
старшого і молодшого віку в процесі освітньої, сус-
пільно корисної, навчально-дослідницької, творчої та
інших видів діяльності.
5. Навчання правилам і навичкам зміцнення
і підтримки здоров’я (особистої гігієни, здорового
способу життя, фізичної культури), етики.
6. Пізнання основних наукових знань (філософії,
математики, фізики, хімії, біології, історії, суспіль-
19
Розділ 4. Зміст освіти
ствознавства, ін.), і навчання навичкам їх застосуван-
ня в житті.
7. Навчання вільному володінню рідною мовою
і базовому володінню двома іноземними мовами.
8. Навчання навичкам здійснення, контролю
і коригування освітньої діяльності.
9. Навчання навичкам пізнавальної, навчально-
дослідницької та проектної діяльності, навичкам ви-
рішення проблем. Навчання самостійної інформацій-
но-пізнавальної діяльності, орієнтування в різних
джерелах інформації.
10. Навчання здатності до усвідомленого вибору
майбутньої професії.
11. Навчання навичкам організації технолого-
проектної виробничої діяльності.
12. Навчання здатності займати активну громад-
ську позицію через глибоке усвідомлення себе як
особистості і культури свого народу.
13. Навчання здатності орієнтуватися в соціально-
політичних й економічних подіях, оцінювати їх наслідки.
III. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ОСВІТИ:
1. Пріоритет духовних цінностей над матері-
альними.
2. Пріоритет виховання над навчанням.
3. Опора на кращі приклади в історії людства
і народу.
4. Безперервність освіти / самоосвіти.
5. Пріоритет активних, новаторських методів
і форм освіти над традиційними класними заняттями.
6. Пріоритет особистого прикладу і авторитету
вихователя.
7. Обов’язковий зв’язок теорії і практики — на-
вчання навичкам практичного застосування отрима-
них знань, розуміння їх значення в житті учня.
8. Впровадження і розвиток педагогіки співро-
бітництва.
IV. ОСНОВНІ МЕТОДИ ОСВІТИ:
1. Виховання особистим прикладом і авторите-
том вихователя.
2. Виховання на найдостойніших прикладах
історичних особистостей і художніх героїв.
3. Гармонійне чергування активних і пасивних
форм освіти.
4. Використання основних сценічних форм
творчості (вокал, хореографія, театр, гумор) для знят-
тя внутрішніх комплексів, блоків, що обмежують
розвиток особистості, і для формування необхідних
якостей.
5. Навчання методом глибокого занурення.
6. Використання наставництва через навчання
в різновікових групах.
7. Участь в суспільно корисній праці.
V. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ
З РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОСВІТИ:
1. Розробити моральний стандарт — всі по-
казники і критерії людини гідної, особистості.
2. Підготувати необхідні навчальні програми,
навчальні посібники та підручники для системи се-
редньої та вищої освіти.
3. Підготувати всі необхідні методичні та інші
матеріали, щоб зробити навчальні програми доступ-
ними для існуючих кадрів.
4. Налагодити підготовку і перепідготовку кадрів,
щоб їх рівень постійно зростав по мірі введення
відповідних програм навчання.
5. Поетапно проводити перерозподіл навчаль-
них годин на користь дисциплін, які формують осо-
бистість.
6. Нарощувати матеріально-технічне забезпе-
чення освіти.
Розділ 4. Зміст освіти
I. МОРАЛЬНИЙ СТАНДАРТ ЯК ВЕДУЧА
СКЛАДОВА ЧАСТИНА СТАНДАРТУ
ОСВІТИ
1. Ключові вимоги до морального стандарту
Універсальність. Моральний стандарт повинен
бути прийнятним для будь-якої країни світу, незалеж-
но від віри, мови, статі, навіть від рівня доходів. Тоб-
то, він повинен бути прийнятний для переважної біль-
шості населення. Такі стандарти отримають макси-
мальну перспективу. Це, звичайно, не означає, що всі
відразу стануть слідувати цим вимогам, це означає,
що в принципі це можливо реалізувати кожному, і це
гідно Людини.
20
Частина І. Концепція системи освіти «ДИВО-21»
Максимальна повнота і ефективність. Стандар-
ти повинні описувати не якусь частину особистості, не
якусь частину життя, а людину як особистість в цілому:
його переконання, цінності, життєві цілі, управління
собою, імідж, образ життя, т. д. Стандарти, з одного
боку, повинні направляти людини до максимального
результату: щастя, сили, досконалості, успіху. З іншого
боку, стандарти також повинні давати максимальну
віддачу для кожної організації, яка їх підтримує, і для
кожної країни, для суспільства в цілому.
Наукова основа. Основа стандартів не може бути
релігійною, тому що для всіх інших релігій вона буде
неприйнятною. Наукова основа — це достовірність,
універсальність, можливість безперешкодно входити
в будь-яку систему освіти в будь-якій країні світу, тому
що сама наука є інтернаціональною. Це можливість
перевіряти кожне положення стандарту на практиці
(перевіряємість результатів). Це можливість постій-
но вдосконалювати початкові положення стандарту,
підвищуючи їх якість і відповідність вимогам часу
в міру зростання свідомості суспільства. Це спадко-
ємність — все цінне, що було створено раніше, має
бути найкращим чином використано.
2. Основні показники морального стандарту
Підхід — показники повинні відображати рух
людини по основним її життєвим цілям, що забезпечує
повноту життя і щастя. Тобто, з одного боку — це
певні вимоги суспільства до людини, з іншого боку —
це умови для того, щоб людина змогла стати щасли-
вою, реалізувати свої мрії, сенс свого життя.
Розвиток. Забезпечує гармонійний вдосконален-
ня особистих якостей і здібностей. Включає: духовний
(зростання сили впливу, ін.), інтелектуальний (про-
фесійний ріст, ін.), фізичний (зміцнення здоров’я,
зростання фізичної сили, гнучкості, ін.) розвиток
людини.
Розвиток — це цілеспрямована зміна себе, фор-
мування себе як особистості, людини гідного, сильної,
чесної, безстрашної, благородної, високоетічної, здат-
ної досягати значимих цілей.
Мета цього показника — щоб розвиток став
нормою життя кожного. Щоб кожна людина розумі-
ла і віддавала собі звіт: якщо вона не розвивається,
цілеспрямовано себе не змінює, не будує, то шансів
стати якісно кращою, позитивнішою, сильнішою,
успішнішою, шляхетнішою у неї практично немає.
Така людина, як раб, не здатний вплинути на своє
життя, він приречений страждати і виживати. Тому
що у такої людини немає ні цілей, ні знань, ні думок,
ні дій в даному напрямку. Достойна мета для кожно-
го — мати надихаючі цілі життя і кожен день става-
ти сильнішим, розумнішим, більш здібним, духовно
багатшим, щоб швидкість руху до цілей ставала все
більшою.
Самореалізація. Відображає цінність людини
для світу через її діяльність в суспільстві — людина
для суспільства дуже цінна, якщо багато для нього
робить, приносить користь для багатьох або повний
нуль (зникне — ніхто і не помітить).
Все, що людина робить, вона повинна робити
чесно і красиво (відповідний звід правил) з відношен-
ням до справи на основі любові, насолоди, творчості,
поваги до себе та інших.
Для кожної людини самореалізація повинна бути
максимально можлива (прагнути до вершин). У люди-
ни завжди є вибір: пропалити своє життя даремно, ледь
зводячи кінці з кінцями, або досягти максимальних
вершин в самореалізації, бути гідним прикладом для
друзів і близьких. А може бути, навіть увійти в історію
як справжній лідер, який не тільки дбає про себе, а й до-
помагає іншим людям пройти по шляху лідерства.
Взаємовідносини. Завдання — показати, як взаєми-
ни виглядають в найкращому варіанті (мета), і сприяти
їх цілеспрямованого формування. Описує все краще, що
може бути між людьми: в особистому житті, в родині,
в будь-якому колективі, який заслуговує поваги.
Взаємини повинні бути надійними і чесними,
заснованими на етиці, почуттях, довірі, на спільних
цінностях, інтересах, традиціях. Взаємовідносини —
це високе мистецтво. Хто оволодіває ним, отримує
неймовірно цінний приз — розкіш спілкування. Крім
того, це посилить і самореалізацію людини, його
кар’єрний ріст, успіх в бізнесі.
Кожна людина повинна бути сама зацікавлена
у вибудовуванні прекрасних взаємин, в чистих і висо-
ких почуттях, в супутнику на все життя, в надійних
і відданих друзях, чесних партнерських відносинах,
щоб спілкування давало радість і насолоду.
Спосіб життя. Включає: здоровий спосіб життя,
повноту життя, цінність часу — жити так, щоб ра-
дість, наснага, насолода переповнювали.
Здоровий спосіб життя. Відсутність шкідливих
звичок: куріння — заборона, алкоголь — тільки легкі
напої, нечасто, наркотики — злочин. Регулярні занят-
тя спортом (навчитися отримувати радість від розвитку
фізичного тіла), творчістю (потужне джерело енер-
гії, натхнення), спілкування з природою, екскурсії та
подорожі, ін. Здоровий спосіб життя — це заряд енер-
гії, сила для досягнення всіх цілей без втоми. Якщо
людина духовно і фізично знеструмлена, неенергетич-
на, вона не може насолоджуватися життям, бути ак-
тивною.
Повнота життя. У житті людини має бути до-
статньо місця і часу для будь-яких цілей. Це здатність
організувати своє життя так, щоб в ній було місце для
повноцінної самореалізації та розвитку, для спілку-
вання з родиною і друзями, для класних традицій,
а також щоб все було чудово вдома (організація по-
буту з мінімальними витратами часу).
21
Розділ 4. Зміст освіти
Цінність часу. Всі цілі — на максимум, прагнути
до найвищих досягнень, жодної хвилини життя не
витрачати даремно, цінувати час, використовувати
його дбайливо і раціонально — максимальна включе-
ність в життя, активність.
Важливий інструмент формування способу жит-
тя — традиції. Суть — виділення часу на реалізацію
кожної життєвої цілі в певних ритмах (дня, тижня,
місяця, року, тощо) і полегшення цих процесів відпо-
відними правилами, атрибутами, звичаями, ритуами,
обрядами і т. п., що створюють необхідну атмосферу.
Завдання — відродити в сім’ї та суспільстві всі
найкращі традиції, найцінніше, що було в історії,
і створювати нові традиції, які відповідають вище
перерахованими показниками і відповідають наступ-
ним вимогам:
• традиції повинні бути різноманітними, такими-
що зачіпають всі цінності і струни душі людини, різ-
ними за формою — від сімейних свят до масштабних
заходів. Кожній події необхідно визначати своє місце
і час, щоб разом вони склали цілісну єдину систему,
і кожній людині було зрозуміло з чого починати і до
чого прагнути;
• традиції повинні бути такими, щоб взаємини
росли, розкривався творчий потенціал людини, поси-
лювалася єдність сім’ї, колективу, суспільства в цілому;
• для цього людина повинна ставати відповідною:
бути особистістю; бути налаштованою на активність,
творчість; вона повинна цього навчатися.
Громадська діяльність (служіння суспільству).
Завдання — відродити і культивувати кращі традиції
служіння вищим ідеалам і Батьківщині, щоб кожна
людина розкрила в собі те краще, що в ній закладено
від початку, але задушене сучасним суспільством спо-
живання і різними проблемами. Щоб люди, які усвідо-
мили в собі потребу служіння, могли його в суспільстві
реалізувати. На сьогоднішній день в нашій країні і в ба-
гатьох інших не створюються для цього умови.
Служіння — це вище прагнення Душі, прагнен-
ня, доступне небагатьом. Потреба і здатність з вели-
чезним піднесенням і задоволенням діяти на благо
цього світу. Те, чому присвячували життя кращі сини
Вітчизни. Те, що в усі часи було основою сенсу жит-
тя сильних духом.
Щодо служіння все люди різні. Одні взагалі нічо-
го не хочуть робити, інші діють в силу мотивів ви-
живання і користі, треті — здатні робити щось заради
блага суспільства, у них розкриті вищі ідеали, для
таких людей існує щось більш цінне, ніж вони самі.
Вибір робить кожна людина — чи своїм серцем, або
своїми проблемами, приземленими прагненнями.
Кожна людина вибирає — бути гідною і присвятити
своє життя чомусь високому, або бути егоїстом, жити
тільки для отримання матеріальних благ, бути люди-
ною, від якої нічого в цьому світі не залежить, якій
ніхто не вдячний. Насправді кожен мріє про те, щоб
поруч з ним були найдостойніші люди: з відкритим
серцем, чесні, надійні, віддані.
Шлях служіння починається з малого — участь
в добродійності, в разових акціях з благоустрою
кварталу, району, міста, в регулярній участі у складі
громадської організації, спрямованої на вирішення
конкретних суспільних завдань, тощо. У багатьох
розвинених країнах це стало вже нормою — відмова
від участі в громадських справах засуджується гро-
мадською думкою, багато роботодавців при прийо-
міна роботу віддають перевагу громадським праців-
никам.
Служіння переводить людину на більш високий
рівень. Коли у людини прокидаються вищі прагнен-
ня — її Душа, її свідомість якісно змінюються. Замість
здатності брати, і побільше, з’являється здатність
віддавати з насолодою і радіти за інших, за спільну
справу, дарувати радість, творити і багато іншого, що
дає людині вищий стан щастя.
3. Критерії оцінки показників
Підхід — система оцінок показників повинна
будуватися наростанням вимог по мірі прийняття
Стандарту суспільством — від елементарних (так / ні,
обсяг часу, що виділяє людина, ін.), доступних біль-
шості людей, до максимальних вершин. Оцінка учнів
(дітей та молоді) та дорослих, які вже працюють, та-
кож повинна відрізнятися. Нижче наведені початкові
критерії для оцінки дорослих (як варіант).
Розвиток. Духовний розвиток — цілеспрямовано
в будь-якійпозитивній системі (мінімум 1 р/тиж., 3-4 ч),
виконання її вимог, роль учня (знайти наставника).
Загальні вимоги — чесність, ненасильство, неза-
вдання шкоди, неприсвоєння чужого, відповідаль-
ність, етичність, повага.
Фізичний розвиток — регулярні заняття фізкуль-
турою або спортом, тренажерний зал 2-3 р. / тиждень.
по 1-1,5 години, біг 3-4 р. / тиждень. (від 40 хв. +
комплекси вправ), відсутність ожиріння і обжерливос-
ті (зайвої ваги).
Самореалізація — знайти своє місце: необхід-
ність для суспільства, задоволеність, відповідність
прагненням і здібностям; забезпечення себе і сім’ї;
дохід вище середнього, постійне зростання.
Самореалізація — прагнення до максимально
можливої, не займаючи при цьому чужого місця (ви-
знавати здібності і заслуги інших), постійне зростан-
ня професіоналізму.
Взаємовідносини. Особисте життя — чоловік
і жінка: взаєморозуміння, турбота і прагнення досяг-
ти щастя, відсутність зрад, виховання дітей особис-
тістями.
Оточення — формування духовного братства:
найвища етика, почуття (як нагорода — дружба, по-
вага, вдячність, відданість), взаємодопомога.
22
Частина І. Концепція системи освіти «ДИВО-21»
Спосіб життя. Традиції. Відсутність шкідли-
вих звичок — куріння (заборона), алкоголь (заборона
на міцні напої, слабкі — мінімум), наркотики (злочин).
Проведення часу — формувати, підтримувати
традиції (суспільства, організації, своїх близьких),
шукати, робити те, що радує серце і дає душі політ
(пізнавати себе).
Традиції — для людей з вищою освітою регуляр-
но (мінімум 1 р / 2-3 тижнів.): Творчі вечори, клуби,
салони або бали, для інших — максимально наближе-
ним до цього.
Громадська діяльність (служіння суспільству).
Цілеспрямоване cлужіння — громадська діяль-
ність (мінімум 3-4 ч / нед.), Пожертвування (5-10-15%
від доходу).
Нецілеспрямоване cлужіння — вся діяльність:
тільки чисті справи, тільки найкращим чином, макси-
мальна відкритість.
II. СТРУКТУРА СИСТЕМИ ОСВІТИ
Підхід — на перехідному етапі вводиться пара-
лельно початкова духовна освіта для всіх рівнів осві-
ти з подальшою диференціацією за складністю відпо-
відно до рівнів.
Рис. 1. Схема наповнення духовною складовою
рівней структури системи освіти
ІІІ. ОСНОВНІ ДИСЦИПЛІНИ ТИПОВОГО
НАВЧАЛЬНОГО ПЛАНУ
Нові дисципліни цілеспрямованого формування
особистості (поки не назва, а їх суть):
1. Людина, Світ, їх взаємодія.
2. Структура особистості, основи її форму-
вання та розвитку.
3. Самореалізація та служіння суспільству.
4. Взаємовідносини і почуття.
5. Цілі, планування, управління часом.
6. Культура побуту і відпочинку.
7. Розкриття творчості.
Традиційні дисципліни — ті ж, але в обсязі про-
порційному впливу на майбутнє людини. Акцент на
прикладне значення, на посилення виховної функції,
особливо гуманітарних дисциплін. Наприклад, істо-
рія — не фактологічний підхід (хто, де, коли і скільки
правив), а причинно-наслідковий (які рішення до чого
привели, як вплинули на долі народів і особистос-
тей) — формувати відповідальність за прийняті рі-
шення, розрізнення добра і зла, розуміння причинно-
наслідкових зв’язків, законів буття.
IV. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ
Розподіл навчального часу
Підхід до розподілу часу на дисципліни — про-
порційно впливу на майбутнє людини, забезпечення
його щастя, успіху в усіх основних сферах життя.
Розділ 5
Основи матеріально-технічного
забезпечення системи освіти
I. Система освіти повинна стати пріоритетною
статтею в бюджеті країни.
II. Розподіл коштів має здійснюватися за принци-
пом впливу на освітній процес і його кінцевий резуль-
тат. В першу чергу повинні вирішуватися питання, які
забезпечують зростання ефективності виховного та
навчального процесів, — те, що дає максимальну від-
дачу і має довгострокову перспективу.
III. Пріоритети (без зарплати і кап.будивництва):
1. Забезпечення встановлених санітарних норм
перебування в навчальному закладі з урахуванням віку
і тривалості діяльності.
2. Забезпечення ефективності виховного про-
цесу (наочності, ін.)
3. Забезпечення ефективності фізичного ви-
ховання (необхідні споруди та обладнання — басейни,
тренажери, т. п.).
4. Забезпечення ефективності навчання (швидкість
засвоєння навчального матеріалу — образність, через
мультиплікацію процесів, електронні підручники, т. п.).
23
Розділ 6. Етапи реформування системи освіти
5. Забезпечення розкриття творчості (облад-
нання творчих студій, т. п.).
6. Забезпечення питань естетичності і комфор-
ту перебування в навчальному закладі.
7. Екскурсійно-туристичне забезпечення. Др.
Розділ 6
Етапи реформування
системи освіти
I. Підготовчий.
Ухвалення Концепції та Програми «ДИВО-21» на
державному рівні. Розробка основного
пакету на-
вчально-методичних матеріалів нових навчальних
предметів/дисциплін.
II. Початковий.
Прискорена підготовка кадрів на короткотерміно-
вих курсах. Введення окремих факультативних курсів
по духовній освіті. Експериментальне введення ви-
кладання окремих навчальних предметів / дисциплін.
Проведення повноцінної підготовки педагогічних
кадрів по духовній освіті.
III. Основний.
Введення морального стандарту в систему освіти
і суспільні відносини. Поетапне введення в навчальні
плани нових дисциплін духовної освіти.
IV. Завершальний.
Викладання навчальних предметів / дисциплін
духовної освіти в повному обсязі. Доведення частки
навчального часу на духовну освіту до 50%. При-
ведення інших предметів/дисциплін навчальних
планів у відповідність завданням формування гар-
монійної особистості. Рішення основних
завдань
фінансового і матеріально-технічного забезпечення
системи освіти.
Розділ 7
Питання, що потребують
вирішення поза системою освіти
I. У НАУЦІ
1. Прийняти єдину теорію Свідомості, теорію
розвитку особистості, теорію розвитку суспільства
(є пропозиції).
2. Сформувати нову наукову парадигму єднос-
ті духовного і матеріального світу (перегляд філософ-
ських постулатів, ін.).
3. Розробити прикладну онтологію як інстру-
мент життєдіяльності людей.
4. Розробити єдину методологію.
II. У ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ
1. Сформувати політичну волю на реалізацію
Проекту «ДИВО-21» і побудову гармонійного сус-
пільства.
2. Освоїти системні методи третього покоління
на основі інваріантного моделювання соціальних про-
цесів для вирішення завдань прогнозування і пере-
вірки адекватності проектів.