Visits: 17

ПРО СЕКУЛЯРНИЙ ПІДХІД ДО ВИЗНАЧЕННЯ ДУХОВНОСТІ.
ОСНОВНІ ЦІННОСТІ ДУХОВНОЇ ЛЮДИНИ

10.34142//2708-4809.SIUTY.2022.31

Пропонується секулярний підхід до визначення духовності на основі загальнолюдських цінностей без прив’язки до будь-яких релігій. Духовність розглядається як прояви всеосяжної Любові, Честі, Совісті, Волі, Відповідальності, Благородства та ін. При цьому ступінь розвиненості цих проявів людини складає суть духовності, мету духовного розвитку та показники духовності людини.
Ключові слова: духовність, цінності, переконання, розвиток, взаємини.

Хвостиченко О. М.
кандидат військових наук, доцент,
Всесвітнє наукове ноосферно-онтологічне товариство, м. Харків, Україна

Основні цінності та переконання докорінно впливають на життя людини. Адже саме вони визначають здебільшого мотивацію дій, спосіб мислення та поведінки людини, весь її спосіб життя і залежать, насамперед, від її світогляду. Тому дослідження питань духовності, особливо духовних цінностей, в сучасних умовах все більш набирають уваги та актуальності.

Мета статті — на основі проведених досліджень запропонувати секулярний підхід до визначення духовності на основі загальнолюдських цінностей без прив’язки до будь-яких релігій та проаналізувати основні цінності духовної людини.

У багатьох наукових теоріях основною цінністю на Землі є сама людина — її життя, здоров’я, благополуччя, прагматичні взаємини тощо. Хоча реальне наше буття свідчить у багатьох випадках про протилежне — частіше ми стикаємося з тим, що людину намагаються зробити слухняним гвинтиком, зручним виконавцем, безвільною, бездушною, яка не спроможна відстоювати свої інтереси, максимально залежна від зовнішніх сил і створюваних ними обставин [1].

Це є не прийнятним для людини духовної, для якої першорядним стає ставлення до Вищого, ідеалів, почуттів, а також честь, відповідальність, духовна сила, душевний спокій, ін. [2].

Практика і тенденції третього тисячоліття говорять на користь комплексного світогляду в єдності духовного і матеріального світу, в якому пріоритетне місце займають все-таки питання духовні, але не заперечується і важливість вирішення завдань у матеріальному світі [1]. Саме такий комплексний підхід формує ієрархію цінностей і переконань, що забезпечують успішний рух у житті, максимально самореалізуючи свій потенціал у стані щастя, що росте [3].

При цьому духовність доцільно розуміти у широкому секулярному (світському) значенні. Так повелося, що багато людей сприймають духовність як релігійність. Однак у сучасному інформаційному світі людина може розвивати свою духовність, у т. ч. і віру у Вище, в Бога без прихильності до будь-якого релігійного культу. Адже головне для духовної людини, що вона відчуває у своєму духовному серці, як воно відгукується на вищі енергії.

Безумовно, духовність — дуже складна сфера, тонка, в ній важливо мати наставника, який не на словах, а своїм повсякденним життям показує свої високі духовні якості. При цьому існує небезпека попадання в різні секти, що манять великими обіцянками (і лише якоюсь мірою їх реалізують), а по суті — спрямовані на викачування грошей або інші особисті цілі їхніх лідерів (самоствердження на ґрунті гордині та ін.).

Найчастіше у суспільстві духовність віддана на відкуп релігіям і зведена до дотримання релігійних обрядів. У кращому випадку її ще якось співвідносять з культурою в її поверхневому розумінні.

Адже духовність — це саме те, що робить людину людиною, формує в ній життєвий стрижень на основі Совісті та Честі, Волі та Віри, Відповідальності та Почуттів [3]. Але саме ці найважливіші для кожної людини питання переважно залишаються за рамками сучасної системи освіти. І саме тому системі освіти не вдається успішно вирішувати завдання формування здорового суспільства і в духовному плані, і в матеріальному.

Духовність проявляється, насамперед, через Любов (всеосяжну), Честь, Совість, Волю, Відповідальність, Благородство, ін. [4]. Ступінь розкритості, розвиненості цих якостей людини, з одного боку, становлять суть духовності, з іншого, — мету духовного розвитку, з третього, — це показники духовності людини.

Звідси природним чином випливають внутрішні цінності духовної людини, як-от:
• стан всеосяжної (вселенської) Любові;
• ставлення до Вищого, до себе, до оточуючих по Честі та Совісті (ідеали та віра);
• розвиток завдяки Волі та Відповідальності — основна умова та головний інструмент досягнення всіх життєвих цілей;
• взаємини на основі Доброзичливості, Благородства, Почуттів тощо.

Розглянемо ці цінності більш докладно.

Стан всеосяжної Любові. Стан внутрішнього світу людини на основі спокою та умиротворення наділяють людину потужною духовною силою, яка при необхідності (особливо в екстремальних ситуаціях) дає людині і силу фізичну. Стан формується культивуванням внутрішнього спокою, позитивним ставленням до того, що відбувається, дотриманням ідеалів і розкриттям почуттів, включаючи Любов.

При цьому під спокоєм розуміється відсутність у свідомості внутрішніх суперечностей і емоційного фону, — всього, що заважає усвідомленому мисленню, зосередженню на завданні, що вирішується. Зазвичай, свідомість людини роздирається різними емоціями, найчастіше негативними, переживаннями про минулі або майбутні періоди, сумнівами, суперечливими судженнями, знаходиться під зовнішнім впливом (часто уявним: «А що про мене подумають?!», «А як я виглядаю?!», тобто у занепокоєнні про зовнішню форму втрачається зміст) тощо.

В усвідомленому режимі свідомість перебуває в спокої — все, що не пов’язано з вирішенням конкретного завдання, цілеспрямовано відключається, і людина отримує можливість спокійно виробляти варіанти рішень і на основі об’єктивних оцінок обирати найкраще [5]. Про таку людину кажуть, що вона «тут і зараз». Це досягається здатністю керувати своїм внутрішнім станом через внутрішні команди підсвідомості, самоконтроль, самовладання та управління своїми зовнішніми проявами [5].

Більшість людей не навчені керувати своїм станом — вони автоматично реагують за програмами своєї підсвідомості залежно від характеру зовнішнього впливу чи активізації внутрішніх проблем.

Для духовної людини внутрішній стан — величезна цінність, тому вона навчається контролювати свій стан, оцінювати скільки у неї позитиву, радості і, якщо раптом піднімається на щось негатив, то людина здатна його гасити, зберігати спокій і розумне мислення (володіння собою), приймати усвідомлені зважені рішення та адекватно реагувати на ситуацію. Духовна людина завжди прагне отримати подвійний взаємопов’язаний виграш — зберегти позитивний стан (не зіпсувати настрій ні собі, ні іншим), і вирішити ситуацію правильною реакцією, без зайвих витрат життєвої енергії та часу.

Ставлення до Вищого, до себе, до оточуючих базується на світогляді (прийнятті Вищої доцільності, справедливості), розрізненні добра і зла, розумінні та реалізації ідеалів, опорі на почуття. Для духовної людини завжди Честь дорожча за життя, її думки (рішення) та вчинки відповідають Совісті (немає докорів, на душі «кішки не шкребуть»).

Розвиток — зростання духовної та фізичної сили, гармонійне вдосконалення особистих якостей та здібностей — всього, що робить людину більш щасливою, розкриває можливості найкращої реалізації всіх життєвих цілей, свого призначення. Основними інструментами (у т. ч. об’єктами розвитку) виступають воля та відповідальність. Разом вони дозволяють людині слідувати дисципліні та отримувати крок за кроком результати, що наближають до цілей [4].

Взаємини для людини духовної є джерелом радості та натхнення [2]. Мабуть, нікому не подобається спілкуватися з людьми сварливими, істеричними, злісними, заздрісними. Духовні взаємини будуються на основі всього найкращого, що є в душі, — Доброзичливості, Благородства, Почуттів тощо [2].

Проведені дослідження свідчать про необхідність подальшої деталізації розуміння духовності та духовних цінностей та поетапного включення цих питань до освітніх програм. Секулярний підхід дозволяє вирішувати ці питання, не пригнічуючи почуття прихильників різних релігій, і не прогинатися під різні релігійні культи, вийшовши зрештою на цілісну нову наукову парадигму.

Список використаних джерел

1. Бабич В. П., Могилко В. А., Онегина В. М. Прикладна онтологія : моногр. Харків : Друкарня Мадрид, 2013. 364 с.
2. Міаніє М. Ю., Потьомкіна А. Г. Щастя. Харків : Созіданіє, 2011. 240 с.
3. Хвостиченко О. М. Структура особистості як об’єкт духовно-інтелектуального виховання та навчання. Духовно-інтелектуальне виховання і навчання молоді в ХХІ столітті : міжнар. період. зб. наук. праць / за заг. ред. В. П. Бабича, Л. С. Рибалко, Л. А. Штефан.
Харків : ВННОТ, 2021. Вип. 3. С. 24–30.
4. Хвостиченко О. М. Про сенс життя, життєві цілі та джерела щастя. Духовно-інтелектуальне виховання і навчання молоді в ХХІ столітті : міжнар. зб. наук. праць / за заг. ред. В. П. Бабича. Харків : ВННОТ, 2020. Вип. 2. С. 100–111.
5. Міаніє М. Ю. Свідомість людини. Харків : Созіданіє, 2007. 192 с.