Visits: 16

ВИХОВАННЯ В ЕПОХУ ЦИФРОВІЗАЦІЇ

У статті розглянуто основні проблеми виховання в умовах цифровізації. Дано характеристику цифровому поколінню. Визначено напрямки процесу виховання в умовах цифровізації: добір педагогічних кадрів, підготовка методичного забезпечення, добір нових форм, методів та засобів виховання. Визначено проблеми цифровізації навчання та виховання.
Ключові слова: цифровізація, виховання, Інтернет, цифрове покоління.

Доценко С. О.
доктор педагогічних наук, професор,
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, м.Харків, Україна

10.34142//2708-4809.SIUTY.2022.75

Цифровізація стає світовою сучасною реальністю, що знаходить своє відображення у пріоритетних напрямках державної політики України — побудова цифрової економіки та цифрової освіти. Ці тренди відображені в державних документах. Так Міністерство освіти і науки України підготувало та пропонує для громадського обговорення проєкт Концепції цифрової трансформації освіти і науки на період до 2026 року, яка представляє комплексне системне стратегічне бачення цифрової трансформації цих сфер.

Міністр освіти і науки України Сергій Шкарлет зазначив, що «сьогоднішня система освіти і науки має зазнати докорінних цифрових змін і відповідати світовим тенденціям цифрового розвитку для успішної реалізації кожною людиною свого потенціалу» [4].

У Концепції зазначено, що кінцевої мети планується досягти через такі стратегічні цілі:

1) цифрове освітнє середовище є доступним та сучасним;
2) працівники сфери освіти володіють цифровими компетентностями;
3) зміст освіти в галузі ІКТ відповідає сучасним вимогам;
4) послуги та процеси у сфері освіти і науки є прозорими, зручними та ефективними;
5) дані у сфері освіти і науки є доступними та достовірними.

Для кожної з цих цілей визначено шляхи та кроки їх досягнення на період до 2026 року.

Відповідно змісту Концепції цифрової трансформації освіти і науки пріоритетною задачею є виховання громадянина, який є особистістю, патріотом та інноватором. Це можливо за допомогою цифрових технологій, а саме:

1) створення умов, методів та технологій для використання можливостей інформаційно-телекомунікаційної мережі Інтернет для виховання та соціалізації учнів та здобувачів освіти;
2) підготовка інформаційного методичного забезпечення виховної діяльності відповідно вимог цифрового суспільства;
3) сприяння популяризації в інформаційному просторі традиційних культурних, зокрема естетичних, моральних та сімейних цінностей та норм поведінки;
4) виховання в учнівської молоді вміння робити правильний вибір в умовах можливого негативного впливу інформаційних ресурсів;
5) забезпечення умов захисту дітей від небажаного контенту, який зашкоджує їх здоров’ю та психічному розвитку.

Таким чином сьогодні актуальною є проблема організації ефективного виховання в цифрову епоху.

Для вирішення окреслених завдань, потрібно з’ясувати характеристики цифрового покоління. «Покоління Z», «цифрове покоління», «мережеве покоління», «цифрові аборигени» («digitalnatives») — всі ці словосполучення використовують сьогодні для позначення покоління дітей та молоді, які пройшли соціалізацію в умовах широкого розповсюдження цифрових технологій у сфері повсякденного життя, освіти та професійної діяльності. Концепт «цифрове покоління», безумовно, апелює до теорії поколінь, яка вперше була наукового обґрунтована та представлена американськими вченими Нейлом Хоувом та Вільямом Штраусом у 1991 році. Науковці зазначали, що поведінка людини залежить від того, в яких умовах вона жила та виховувалася до 12-14 років. Цінності поколінь є глибинними, підсвідомими, не мають явно вираженої форми, зокрема для самих представників поколінь, але при цьому визначають формування особистості, впливають на її життя, діяльність, поведінку [1].

Отже, діти цифрового покоління не бажають інтегруватися в освітньому процесі, де немає цифрових технологій. До характерних рис цифрового покоління відносять: егоцентризм, соціалізація через соціальні мережі, схильність до аутизації та інтровертності, жада постійних розваг, відсутність критичності, кліпове мислення, гіперактивність, розмиття життєвих принципів, цінностей, орієнтирів тощо [2].

Крім того, представники цифрового покоління, як правило, мають цілу низку позитивних характеристик, за якими вони часто перевершують доцифрові покоління. Це, перш за все, вільне орієнтування в сучасних цифрових технологіях щодо когнітивного розвитку (постійне прагнення до нового, самовдосконалення, креативність, здатність до синтезу різних типів мислення, нелінійність, здатність до паралельної обробки різних потоків інформації, схильність до використання різних джерел інформації, висока швидкість переробки інформації та прийняття рішень.

Значний вплив цифрові технології мають на соціальний розвиток, а саме прагнення до самовираження, відкритості до спілкування, оптимізму тощо [6].

Враховуючи характеристики цифрового покоління окреслено напрямки виховання. Так, у виховному процесі потрібно використовувати звичні для дітей та молоді засоби комунікації. Віртуальне середовище є звичною та комфортною для нового покоління. Тут представлено різні засоби комунікації: форуми, онлайн-опитування, участь в обговоренні, тематичні блоги тощо. Цифровому поколінню властива активна життєва позиція. Тому необхідно долучати дітей до волонтерської діяльності. Сьогодні волонтерська діяльність організується різними можливими способами. В епоху цифровізації волонтерська діяльність сприяє формуванню навичок аналізу, відбору та систематизації інформації. Специфіка волонтерської діяльності полягає у тому, що волонтерам доводиться спілкуватися з іншими.

Тому цей вид діяльності формує навички взаємодії з різними категоріями людей, а також уміння працювати у групі. Волонтерська діяльність сприяє розвитку особистісних якостей людини, які можуть розкритися у повсякденному житті. Результатом волонтерської діяльності є своєрідна соціальна компетентність, соціальна активність, а також уміння діяти у нетипових ситуаціях. Отже, у процесі волонтерської діяльності людина взаємодіє з іншими, а результатом взаємодії є зміна особистісних особливостей, ціннісних орієнтацій, інтересів.

Педагог є ключовою фігурою у процесі навчання та виховання. Тому сьогодні гостро стоїть питання щодо цифрової грамотності педагогічних кадрів. Для підготовки онлайн-занять, онлайн-уроків, онлайн-лекцій, онлайн-тестів, онлайн-консультацій тощо педагогам варто вільно володіти інформаційними та програмними засобами. Для цього необхідно реформувати роботу центрів підвищення кваліфікації та створити спільну онлайн-підтримку [3].

Таким чином, найбільш актуальними проблемами цифровізації освіти, зокрема процесу виховання в Україні становлять: недостатність фінансування; недопрацьована законодавча база; неналежна якість рівня цифрової грамотності педагога; відсутність механізмів контролю над виконанням норм законодавства, захисту прав усіх суб’єктів освітнього процесу, дотримання гарантій держави у сфері освіти; безпека даних; відсутність механізмів, які досліджують вплив цифровізація на формування особистості; відсутність педагогічної теорії цифровізації процесу виховання; недостатня психологічна готовність педагогів до цифрових змін в освітньому процесі тощо.

Тому в епоху цифрових технологій повинні змінюватися цілі та завдання виховного процесу; необхідно шукати нові принципи, підходи до формування особистості, використовувати ефективні форми, методи та засоби виховання.

Список використаних джерел

1. Астаф’єв А. Питання розвитку цифрової культури українського соціуму : аналітична записка. URL: http://www.niss.gov.ua/articles/1631/ (дата звернення: 28.10.22).
2. Доценко С. О., Чжоу Ань. Формування інтернет-культури майбутнього викладача музичного мистецтва в освітньому середовищі ЗВО. Новий колегіум. 2022. № 3, (108). С. 37–42.
3. Кухаренко В. М. Тьютор дистанційного та змішаного навчання : посіб. Київ : Міленіум, 2019. 307 с.
4. Проєкт Концепції цифрової трансформації освіти і науки. URL: https://mon.gov.ua/ua/news/koncepciya-cifrovoyi-transformaciyi-osviti-i-nauki-mon-zaproshuye-dogromadskogo-obgovorennya (дата звернення 06.10.2022).
5. Технології дистанційного навчання: методологія створення та супроводу навчальних курсів : навч. посіб. / А. І. Прокопенко та ін. Харків : Мітра, 2019. 81 с.
6. Цифровізація процесу формування фахових компетентностей : метод. рек. для здобувачів третього (освітньо-наук.) рівня вищої освіти до організації самостійної навч. і наук.-досл. роб. / укл. В. Ворожбіт-Горбатюк та ін. Харків, 2022. 33 с.