Views: 212

ВИХОВАННЯ ДУХОВНО-МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ ЯК СУСПІЛЬНО-ОСВІТНІЙ ПРІОРИТЕТ

У доробку актуалізовано проблему виховання духовно-моральних цінностей особистості; розкрито важливі аспекти побудови освітньо-виховного процесу на основі суб`єкт-суб`єктних взаємин педагога і вихованців, батьків і дітей; розглянуто підходи до класифікацій моральних якостей та акцентовано увагу на важливій ролі сім’ї в орієнтації на реалізацію суспільно-освітніх пріоритетів.
Ключові слова: особистість, виховання, духовно-моральні цінності, моральні якості, особистісно орієнтований підхід, освіта, сім’я, суспільство.

Шулигіна Р. А.
кандидат педагогічних наук, доцент,
Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, м. Київ, Україна

10.34142//2708-4809.SIUTY.2022.220

У сучасних умовах, коли українське суспільство вступило в еру розбудови незалежної суверенної держави, пріоритетним завданням діяльності педагога є формування особистості, яка здатна до конструювання індивідуальної траєкторії власного майбутнього. Важливу роль у цьому процесі відіграє моральна складова, яка є основою формування самодостатньої особистості, перевірена багатовіковим досвідом духовних надбань українського народу, просічена його мудрістю, соціальним досвідом тощо. Тому, одним із основних пріоритетів сучасної освіти є формування у дітей загальнолюдських духовно-моральних цінностей на основі інтелектуальних надбань попередніх поколінь.

У вихованні духовно-моральної особистості, яка не чинить опору культурним впливам, чільне місце посідає естетика духовності, як складова буття людини. Виховуючи у молодого покоління естетичні почуття лише до тих чи інших матеріальних предметів (природні явища, речі, набутки культури), чим збіднюємо його світосприйняття. Духовна краса залишиться для дітей закритою, а отже, виявлятиметься особистістю далекою від досконалості. Тож переживання нею прекрасного задля засвоєння духовно-моральних цінностей, їх носіїв є обов’язковим у справі виховання дітей.

Проблема духовності й моралі в різні історичні часи привертала увагу провідних мислителів, філософів, педагогів, психологів, митців, державних та релігійних діячів (Сократ, Демокрит, Платон, Аристотель, П. Флоренський, А. Чижевський та ін.). Виховання духовно-моральних цінностей особистості розглядалась вченими різних галузей наук: філософії (В. Андрущенко, Л. Губерський), психології (І. Бех, О. Кононко, С. Максименко, Е. Помиткіна), педагогіки (Є. Бондаревська, С. Гончаренко, О. Олексюк), зокрема дошкільної (Л. Артемова, А. Богуш, О. Дронова, М. Роганова) та інші.

За твердженням І. Беха духовно-моральне виховання передбачає використання особистісно орієнтованого підходу, який вдало реалізується на основі суб`єкт-суб`єктних взаємин педагога і вихованців [1; 7].

Духовно-моральне виховання — це завжди активний, двосторонній процес, основи якого закладаються ще у молодшому віці. [7].

Розкриваючи суть духовно-моральних цінностей у своїх творах для дітей, на конкретних прикладах педагог-гуманіст В. Сухомлинський збагачував духовне життя особистості. Варто наголосити, що у сучасній науці не існує певної однозначної думки про розуміння сутності духовності. Вона розглядається як сенс життя, вищі цінності, моральні почуття і переживання; як зростання людини в дусі пізнання вищих основ буття та потреба в дії за законами творчості та гармонії з оточуючим світом [5]. Тому, розвиненість душі — невід’ємна складова духовності. Питання духовності й моральності провідні педагоги пов’язували з «вихованням серця» (Г. Сковорода, П. Юркевич, С. Русова, В. Сухомлинський та ін.). Душевність є першим етапом до усвідомлення та відчуття людяності, краси. Структура душевності людини складається із цілісної сукупності компонентів (когнітивних, моральних, комунікативних, рефлексивних, естетичних тощо) [2, с. 186–189]. Це інтегративна якість особистості, що виявляється у моральній поведінці, у естетичному ставленні до оточуючого світу, у прагненні до пізнання предметів та явищ дійсності, у потребі самоздійснення.

Сьогодні стає реальним, що будь-які порушення або відсутність культури поведінки, моральних норм, негативно відбиваються на моральному та емоційному стані суспільства, його фізичному та психічному здоров’ї [6, с. 5]. Тому, можемо сказати, що організація життєдіяльності підростаючого покоління буде ускладнена без впливу на нього та взаємодії з ним. Це закладає фундамент, на якому будуються діяльність, спілкування, стосунки та поведінка [3, с. 17–21].

Виокремлюються такі два інститути, які відіграють надважливу роль у духовно-моральному вихованні дитини, зокрема:

‒‒ сім’я, родина (у дитини закладаються основи характеру; моральні стосунки в сім’ї відбиваються на життєдіяльність дитини у подальшому, оскільки їх вплив пов’язаний із переживаннями та закладанням основ моральних ставлень дитини до суспільства, до праці, до культури, до себе, до інших людей тощо;
‒‒ заклади дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти.

Це доступні заклади освіти, які дають дітям основну й додаткову освіту, спрямовану на здобуття знань, умінь і навичок за інтересами, забезпечують їх потреби у творчій самореалізації та організації змістовного дозвілля [4, с. 75–81; 7].

Моральне виховання у сім’ї та закладі освіти — це двобічний процес взаємодії дорослого (вихователя, батьків) та вихованців у діяльності, засвоєнні моральних понять, у ставленні до всього морального та аморального у поведінці. У цьому процесі важливими є розуміння педагогом і батьками таких категорій, як: моральна свідомість — сторона суспільної свідомості, яка у вигляді уявлень й понять відображає реальні стосунки і відображає моральний бік дій дитини; моральні переконання — пережиті та узагальнені моральні принципи норми; моральні почуття — оцінки, домагання, стосунки, потенціал духовного розвитку дітей; моральні звички – суспільно стійкі форми поведінки дитини, що стають потребою і реалізуються за будь-якої ситуації та умов; моральна спрямованість — стійка суспільна позиція особистості, що формується на світогляді, мотивах поведінки і виявляється як властивість особистості у різних умовах.

Поняття «моральні якості особистості» — складне поняття, яке дозволяє виокремити у суспільному житті й схарактеризувати з позиції моралі найтиповіші риси поведінки особистості. Моральні якості характеризують вчинки, окремі сторони поведінки особистості, які виступають як віддзеркалення її характеру. Поняття «моральні якості» не містить у собі конкретних вказівок на те, які дії людина має або немає вчиняти. Воно лише характеризує, узагальнює й оцінює окремі сторони поведінки, а саме рішення про власні моральні дії людина повинна приймати сама.

Дослідникам вдалося виявити достатню кількість моральних якостей особистості позитивного й негативного характеру, яких було розподілені на 4 підтипи:

колективістські якості: колективізм, відповідальність, героїзм/егоїзм, індивідуалізм, безвідповідальність та інші;
гуманістичні якості: благородство, доброзичливість, доброта, жалісливість/злість, неуважність, підозрілість та інші;
якості, пов’язані зі ставленням особистості до розподілу цінностей: справедливість, вдячність, безкорисливість/корисність, заздрість, ревнощі тощо;
якості, пов’язані з особливостями морального регулювання поведінки: почуття гідності, вірність, прямолінійність/самозакоханість, шанолюбство, брехливість, лицемірство, підлість та інші.

З метою вивчення сформованості моральних якостей особистості нами було проведено опитування батьків дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. Батькам пропонувався перелік моральних якостей, які вони схвалюють та які засуджують. В опитуванні взяли участь 50 батьків (за згодою).

Результати опитування підтверджують, що батьки чітко уявляють про позитивні принципи, зразки поведінки, які хотіли б виховати у своїх дітей. Найбільше цінуються характеристики чесної, порядної, впевненої та благородної особистості. Негативні почуття викликають заздрість, егоїзм, брехливість у поведінці дітей. Але це є судженням дорослих. В реальному житті батьки нерідко самі виявляють ті риси, які вони засудили під час опитування.

З огляду на зазначене вище можна виокремити основні завдання щодо виховання духовно-моральних цінностей у підростаючого покоління [5, с. 25]:

формування морально-духовних звичок (поступка, підтримка, компроміс, самопожертва в ім’я добробуту іншої людини тощо);
виховання моральної звички (саморозуміння, емоційні переживання, самооцінювання власних дій та вчинків);
розвиток педагогічних основ духовно-моральних звичок, рис, цінностей.

Формування духовно-моральних цінностей — це шлях від поняття до переконання, що включає виховання моральних почуттів, ідеалів, знань, вчинків. З цього приводу В. Сухомлинський казав: «Ти живеш серед людей. Не забувай, що кожний твій вчинок, кожне твоє бажання позначається на людях, що тебе оточують. …Роби все так, щоб людям, які тебе оточують, було добре» [2, с. 25].

Отже, процес виховання духовно-моральних якостей й, відповідно цінностей особистості — довготривалий. Моральний ідеал добра, правди, честі, духовної праці, живе у серці кожної особистості, утверджувався в активній діяльності як невід’ємна частина власних думок, почуттів, намірів, дій. Сьогодні така освітня ідея є домінуючою, бо проголошує людину найвищою цінністю суспільства, відповідно стає суспільно-освітнім пріоритетом.

Список використаних джерел

1. Бех І. Д. Особистість на шляху до духовних цінностей : моногр. Київ; Чернівці : Букрек, 2018. 320 с.
2. Жовноватюк Ю. А. Проблема формування особистості молодшого школяра в історії педагогічної думки України. Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка. 2010. № 50. С. 186–189.
3. Кравченко Т., Хромова О. Сімейне виховання та його технології. Учитель. Студії: родинна педагогіка. 2000. № 1–3. С. 17–21.
4. Поніманська Т. І. Наступність у формуванні спільного досвіду дітей як проблема гуманістичного виховання. Рівне, 2000. 81 с.
5. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві : вибрані твори в 6-ті т. Київ : Радянська школа, 1983. Т. 2. С. 25.
6. Сучасні аспекти духовно-морального виховання дітей. Дитячий садок. 2012. Ч. 25 (липень). С. 3–6.
7. Яцько І. В. Духовно-моральне виховання учнів. URL: https://naurok.com.ua/prezintaciyana-temu-duhovno-moralne-vihovannya-uchniv-209484.html (дата звернення: 08.11.2022).