Visits: 6

ВПЛИВ МЕДІА НА ДУХОВНО-ІНТЕЛЕКТУАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

У статті розкрито підходи щодо трактування поняття духовно-інтелектуального виховання, розкрито вплив медіа (мультфільмів, фільмів, відеоігор) на духовно-інтелектуальний розвиток молодших школярів. Проаналізовано найкращі зразки, які можна використовувати у школі.
Ключові слова: медіа, мультфільми, дитячі фільми, відеоігри, духовно-інтелектуальне виховання, духовність, духовно-інтелектуальний розвиток.

10.34142//2708-4809.SIUTY.2022.35

Цукалова О. С.
здобувачка другого (магістерського) рівня вищої освіти,
Центральноукраїнський педагогічний університет імені В. Винниченка, м. Кропивницький, Україна

Проблема виховання молодших школярів завжди була актуальною. Соціально-економічні і політичні зміни в нашій країні спричинили трансформацію і в сфері духовно-інтелектуальних цінностей та норм поведінки в суспільстві. Вивчення впливу інформації з медіа на дітей, а також способів захисту від маніпуляцій і пропаганди є зараз однією з найбільш актуальних педагогічних проблем. В духовному вихованні сучасних дітей з’явилися негативні тенденції: книги відійшли на другий план, їх місце зайняв екран телевізора і комп’ютера. Персонажі казок, герої мультфільмів, які дивляться сучасні молодші школярі, не завжди характеризуються моральною чистотою і високою духовністю [1, с. 3].

Соціально-культурні, економічні перетворення у суспільстві викликали глибокі зміни і у системі освіти. У всіх його ланках дедалі пріоритетнішими стають загальнолюдські цінності та ідеали, актуалізується проблема розвитку духовної, творчої особистості, здатної здійснювати певний вибір, свідомо оцінювати свою діяльність. Водночас, сучасна ситуація в Україні характеризується духовною кризою: недостовірна інформація, сумнівні знайомства, виникнення залежності від комп’ютерних ігор, залучення до релігійних сект, розвиток агресії й жорстокості, розпалювання міжнаціональної ворожнечі, заклики до військових дій, нівелювання родинних цінностей — ось далеко не повний перелік тих загроз, з якими стикаються діти, користуючись комп’ютерами та іншою новітньою технікою. Завдяки медіа стали можливими інформаційні, а відтак і гібридні війни. Не тільки діти, а й дорослі без достатньої підготовки є безсилими перед навалою зухвалої брехні, витонченого «промивання» мозку. Проте, з іншого боку, медіа дають можливість доступу до найновішої науково-технічної й освітньої інформації; вони полегшують навчання, забезпечують розвиток дистанційної освіти. Отже, ми не зможемо від них відмовитися, але маємо навчитися ними користуватися, їх правильно сприймати дітьми.

Психолого-педагогічний аспект виховання духовності представлений у працях Т. Власової, В. Зінченко, О. Маслоу. Психологічні аспекти інтелектуальної діяльності досліджували представники загальної психології С. Бондаренко, Л. Виготський, Є. Ісаєв, Л. Колберг, Б. Круглова, Н. Лейтес. Найбільш досліджуваним є перетин проблематики духовного здоров’я та формування духовної культури в освітньому процесі, де духовна культура розглядається як зміст і мета освітньої діяльності.

Поняття «духовність» Г. Шевченко розглядає «як специфічну властивість людини, внутрішню енергетичну силу особистості, а також як проблему оволодіння смисложиттєвими цінностями, цілями та смислами», а на думку О. Сухомлинської, «духовність є складним психічним феноменом самоусвідомлення особистості, внутрішнім сприйманням, привласненням нею сфер культури, олюдненням, вростанням в неї і розумінням як власного надбання» [2, с. 19].

На думку А. Богуш, «духовність є своєрідним інтелектуально-чуттєвим, емоційним станом особистості, що протікає на позитивному тлі поведінки й діяльності людини та характеризує її цілісність як особистості» [2, с. 19].

Отже, з педагогічного погляду, духовність — це певний тип ставлення людини до природи, суспільства, інших людей, до самої себе; індивідуальна вираженість людини в системі її мотивів життєдіяльності; потреба в пізнанні світу, себе, смислу й призначення свого життя, потреба діяти для інших. Духовність не ототожнюється з духовним життям суспільства.

Вона виступає як спосіб розвитку особистості. Якщо світогляд передбачає вибір способу життя, то духовність пов’язана з вибором свого власного образу, своєї долі та ролі, одним словом, із зустрічі з самим собою. З наведеного можна зробити висновок, що під духовністю розуміють процес, за допомогою якого духовний потенціал душі розвивається урівноважено та гармонійно. Духовне перетворення особистості — це процес виховання та навчання, які приводять до духовного росту. Духовне зростання є основою етики та моралі людини, її гуманістичного розвитку. Усе, що сприяє духовному зростанню, спрямоване на добро. Якщо не керувати нашими природними потребами та бажаннями, вони можуть збити людину з духовного шляху.

Упродовж останніх років велика кількість психологів, соціологів, медичних працівників та педагогів, аналізують вплив медіа на духовно-інтелектуальний розвиток дітей. Наприклад, у сучасних мультфільмах висвітлюється багато нових соціальних тенденцій, яких раніше не було. Одна з них — трансляція нестандартних прикладів статево-рольової поведінки. Значна частка сучасних мультфільмів демонструють мужніх жінок, які носять чоловічий одяг, проявляють вольові риси характеру, силу, і навпаки. У молодшому шкільному віці відбувається статева ідентифікація дітей. Перегляд таких сцен може спричинити негативний вплив на поведінку дитини. Ще однією важливою проблемою є вживання жаргонних, нецензурних висловлювань. Діти відразу запам’ятовують «цікаві» слова.

Саме тому можна з упевненістю сказати, що раннє залучення малюка до перегляду телевізійних передач негативно впливає на розвиток дитини, значно знижує її допитливість і робить пасивною. Це згодом переноситься на реальне життя. З часом дитина звикає робити тільки те, що не вимагає зусиль. Вона поволі включається в урок, важко сприймає навчальну інформацію. А без активної розумової діяльності не відбувається розвиток пам’яті, асоціацій. Комп’ютер і телевізор відбирає у дітей їхнє дитинство.

Замість активних ігор, переживань справжніх емоцій, почуттів і спілкування з однолітками та батьками, пізнання самого себе через навколишній живий світ, діти годинами, а буває, і днями просиджують біля телевізора та комп’ютера, позбавляючи себе тієї можливості розвитку, яка дається людині тільки у дитинстві.

Сьогодні інтелектуально-духовне виховання передбачає розвиток пізнавального інтересу, творчої активності, мислення; виховання потреби самостійно здобувати знання та готовності до застосування знань, умінь у практичній діяльності; реалізація особистісного життєвого вибору та побудова професійної кар’єри на основі здібностей і знань, умінь і навичок; виховання здатності формувати та відстоювати власну позицію.

Телебачення за своєю суттю та соціальними функціями має величезні можливості впливу на духовний розвиток дітей. У дитини формується психологічна залежність від екрану, що зрештою може призвести до відчуження від живого спілкування з іншими людьми, до звуження сфери спільної діяльності дитини та дорослих у сім’ї.

Екран стає замінником традиційної гри з однолітками, яка є необхідною умовою психічного та соціального розвитку дитини, її особистісного становлення. Екранні образи, маючи властивість закарбовуватися у свідомості, формують картину світу сучасної дитини, що призводить до переоцінки традиційної системи цінностей та образу життя.

Список використаних джерел

1. Підготовка майбутніх учителів до формування духовного здоров’я молодших школярів : моногр. / Бойчук Ю. Д. та ін. Харків : ФОП Мезівна В. В., 2018. 128 с.
2. Кущик Т. О. Визначення духовності у сучасній педагогіці: філософські, педагогічні і релігійні передумови. URL: file:///C:/Users/777/Downloads/Nznuoapp_2010_16_19.pdf (дата звернення: 01.11.2022).