Visits: 24

ДОСЛІДЖЕННЯ ЧИТАЦЬКОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ТА ВИХОВАТЕЛІВ ЗДО В АСПЕКТІ ДУХОВНО-ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ

У статті на основі узагальнення результатів проведеного дослідження окреслено особливості читацького портрета сучасного студента — майбутнього учителя початкових класів і вихователя закладу дошкільної освіти. Встановлено взаємозв’язок між ставленням до читання в дитинстві та формуванням професійної читацької компетентності в студентські роки.
Ключові слова: читання, література, дослідження, майбутні вчителі та вихователі, читацький портрет.

Ємець А. А.
кандидат педагогічних наук, доцент,
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Харків, Україна

Коваленко О. М.
кандидат педагогічних наук, доцент,
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Харків, Україна

10.34142//2708-4809.SIUTY.2022.77

Проблеми зниження зацікавленості суспільства читанням знаходяться в центрі уваги наукової громадськості різних країн світу. Ґрунтовні дослідження українських науковців («Читання в контексті медіаспоживання та життєконструювання» (2020) [1], дослідження «Читомо» [3]) свідчать про наявність аналогічних проблем, які іноді є більш серйозими, ніж у колег з європейських країн: лише 8-10 % дорослих українців і 13 % дітей щодня читають книжки.

Проблема нечитання складна і не зводиться до однієї-двох причин, серед яких, зазвичай, пересічні громадяни називають використання ґаджетів. Хоча не зважати на їх негативний вплив теж не можна: цифрова залежність, яка свідчить про порушення функцій мозку, фіксується в кожної десятої людини, у середньому в 3-5 % дітей і дорослих. На початку ХХІ століття в науковий обіг Манфредом Шпіцером (Manfred Spitzer) [4] введено термін «цифрове слабоумство» (digital dementia), що характеризує функціональні зміни в роботі мозку, перш за все, в молодого покоління.

В Україні проблемою подолання кризи нечитання опікується кілька установ, зокрема Український інститут книги, створений при Міністерстві культури та інформаційної політики України. На сьогодні співробітниками УІК не тільки проведено кілька масштабних соціологічних досліджень проблем читання, а й розроблена державна програма «Читання як життєва стратегія. 2021-2025», повноцінну реалізацію якої, на жаль, зупинила війна. У цій програмі зазначена важливість

«читання у родині, особливо у такій, де зростають діти. Саме сприйняття читання в дитинстві має вирішальний вплив на частоту читання у дорослому віці: так, серед нечитачів лише 23 % стверджують, що батьки привчали їх до читання і їм це подобалось, а серед щоденних читачів таких 70 %. Попри те, що з усіх вікових груп діти 6–9 років залишаються найактивнішими читачами, з віком ця звичка фактично зникає: згасання інтересу до читання відбувається з 9–10 років, а серед старших підлітків з 14 років скорочення кількості щоденних читачів, порівняно з наймолодшою віковою групою, відбувається більш ніж удвічі» [2].

Якщо родина не може реалізувати духовний потенціал художньої літератури внаслідок утрати традиції сімейного читання, то це на себе мають узяти навчальні заклади дошкільної та початкової освіти. Від того наскільки сформованим читачем, професійно обізнаним у сфері літератури є педагог, залежить, чи зможе він заповнити (хоча б частково) існуючу прогалину, яка на сьогодні склалася в дитячому читанні.

Дослідження, проведені на початку 2022-2023 навчального року на факультетах дошкільної освіти (ФДО) та початкового навчання (ФПН) ХНПУ імені Г. С. Сковороди, були націлені на створення читацького портрету сучасного студента — майбутнього вихователя ЗДО та учителя початкових класів. В опитуванні взяли участь студенти очної та заочної форми навчання: І курс ФДО (очна форма навчання) — 28 респондентів, І курс ФДО (заочна форма) — 18 респондентів, ІІ курс ФПН (очна форма) — 36 респондентів. Студенти заочної форми навчання, окрім однієї респондентки, не мають або майже не мають (до 1 року) педагогічного стажу, тому їхні відповіді не впливають на загальні результати.

Збір експериментальних даних здійснювався шляхом електронного опитування через гугл-форму і доповнювався спілкуванням з окремими учасниками дослідження та спостереженням за читацькими реакціями під час проходження навчальних дисциплін «Література для дітей дошкільного віку», «Дитяча література».

В опитуванні зверталася увага на два аспекти читацького портрету: дитячі спогади та ставлення до читання художньої літератури на цей момент.

Оцінка ставлення до читання в дитинстві, на нашу думку, є досить об’єктивною, оскільки відповідає доросла людина, яка може не турбуватися щодо правильності/неправильності відповіді, як в дитинстві. Крім того, студенти обраних факультетів професійно більш зорієнтовані на рефлексію свого дитячого читання.

Порівняльний аналіз виявив, що відповіді студентів різних факультетів є схожими: найбільше тих, хто любив читати дитиною, виявилось на ФПО — 77,8 %, трохи менше на ФДО (очн.) — 70,4 % і найменше на ФДО (заочн.) — 61,1 %. Третина опитаних студентів оцінює свій дитячий читацький досвід як негативний.

Основними причинами нечитання в дитинстві було названо нецікаві твори (14,8 % від загальної кількості респондентів), примус дорослих (11 %), статичність положення під час читання (7,4 %), великий обсяг (4,9 %).
Кількість тих, хто зазначив причину небажання читати, більша, ніж кількість тих, хто засвідчив свою нелюбов до читання в дитинстві.

Відповідно маємо такі дані: на ФПН — 38,8 % (від загальної кількості респондентів на факультеті), на ФДО (очн.) — 44 % і на ФДО (заочн.) — 55,5 %. Це свідчить про те, що кількість осіб, які не любили читати в дитинстві дещо більша, ніж демонструють результати відповіді на запитання «Чи любили ви читати в дитинстві?».

Найбільша кількість респондентів, які вказали улюблену книгу в дитинстві, на ФДО (очн.) — 92,6 %. Хоча в інших групах їх теж досить багато: ФДО (заочн) — 88,9 % та ФПН — 86,1 %. Привертає увагу такий момент: кількість респондентів, які назвали улюблену дитячу книгу більша ніж, кількість тих, хто зазначив, що любить читати: на 27,8 % ФДО (заочн), на 22,2 % ФДО (очн.) та на 8,3 % ФПН. Це може вказувати на певний невикористаний читацький потенціал, хоча серед відповідей були і відверто формальні, наприклад: «Колобок», «Попелюшка», «Півник — золотий гребінець», «Червона шапочка».

Називаючи улюблені в дитинстві твори, переважна більшість студентів не зазначає їх авторів, що свідчить про низький рівень читацької культури та читацької самостійності. Найбільша кількість студентів, які не вказали прізвище автора, серед здобувачів заочної форми навчання.

Аналізуючи змістову частину читацьких дитячих уподобань, слід відзначити, що перевага традиційно віддається казковому фольклору і перевіреній класиці (Ш. Перро, Г. К Андерсен). Частіше, ніж у попередні роки, студенти почали називати твори В. Нестайка, Р. Дала, Л. Керрола.

Другим напрямом опитування було визначення читацького портрета студента молодших курсів педагогічного ЗВО. На запитання «Чи читаєте ви зараз книги, які не пов’язані з навчанням, професійною підготовкою?» позитивно відповіли не менше половини опитаних: 48 % ФДО (очн.), 61 % ФДО (заочн.), 81 % ФПН. На нашу думку, більший відсоток респондентів, які навчаються на ФПН, пов’язаний із професійною спрямованістю, з певною осмисленістю необхідності освіченості в майбутніх учителів. Досить цікавим виявилося порівняння результатів відповідей на це питання з даними щодо визначення бажання читати в дитинстві. І в студентів ФПН, і в студентів заочної форми навчання ФДО вони майже збігаються: ФПН в дитинстві — 77,8 % та в студентстві — 80,6 %; ФДО (заочн.) в дитинстві — 61 %, у студентстві — 61 %.
Тільки в першокурсників ФДО кількість тих, хто читає зараз, складає 48 % (у дитинстві — 70,4 %).

Хоча отримані результати насправді не настільки позитивні. Про це свідчить аналіз відповідей на запитання «Як часто Ви читаєте книжки, не пов’язані з навчанням, професійною підготовкою?» Доведено, що для кваліфікованого читача нормою є щоденне читання. Тими, хто читає майже щодня, себе вважать серед респондентів ФПН — 52,8 %, ФДО (заочн.) —33,4 %, ФДО (очн.) — 22,2 %.

Фіксація книжки, яка вразила, запам’яталася — ще один показних читацької компетентності. 80 % респондентів ФПН назвали такий твір (переважно один), при цьому більше половини з них (62 %) вказали автора.

Серед студентів ФДО (заочн.) 72 % вказали останній з прочитаних творів, який запам’яталися (майже всі згадали по одну твору), автора зазначили 38 %. Серед студентів ФДО (очн.) 57 % вказали останній з прочитаних творів, який запам’ятався (майже всі згадали тільки один твір), і лише 30 % зазначили автора. Розмаїття творів дуже велике, жодний твір не повторюється.

Звичайно, вивчення читацьких уподобань майбутніх учителів початкових класів і вихователів ЗДО вимагає більш глибокого аналізу, але вже зараз можна помітити традиційні для молодого покоління теми кохання, пошуку себе, зацікавлення психологією та детективами.

Оцінюючи себе як читача за 12-бальною системою, 50 % студентів ФПН, 48 % ФДО (очн.), 28 % ФДО (заочн.) поставили собі від 10 до 12 балів.

Таким чином, здійснене нами дослідження дозволяє зробити такі висновки:

– сформований в дитинстві інтерес до читання є важливим стимулом для самостійної читацької діяльності упродовж життя;
– близько 50 % відсотків студентів — майбутніх учителів початкових класів і вихователів ЗДО вважають себе кваліфікованими читачами і не усвідомлюють прогалин, наявних у їхній читацькій підготовці.

Одним із можливих шляхів подолання кризи нечитання в дитячому віці може стати підвищення рівня читацької компетентності майбутніх вихователів ЗДО і вчителів початкової школи завдяки організації цілеспрямованої системної роботи із залучення студентів до роботи з дитячою книжкою і читання творів дитячої літератури упродовж усіх років навчання в університеті.

Список використаних джерел

1. Волосевич І., Шуренкова А. Звіт за результатами всеукраїнського соціологічного дослідження «Читання в контексті медіаспоживання та життєконструювання» на замовлення державної установи. Київ : «Український інститут книги», 2020. 181 с. URL: ttps://drive.google.com/drive/folders/1KCC8ZkOAXTWInqRTRchHzpVzUhKtxSf5 (дата зверення: 01.11.2022).
2. Читання як життєва на 2021-2025 : проєкт стратегії. URL: https://mkip.gov.ua/files/pdf/.pdf (дата звернення: 01.11.2022).
3. Читомо. Ukrainian Readingand Publishing Data. Читання в Україні. Всеукраїнський проєкт. URL: http://data.chytomo.com/chytannya-v-ukrayini/ (дата зверення: 01.11.2022).
4. Spitzer Manfred. Digital dementia: What We and Our Children are Doing to our Minds. Brno : Host, 2014.