Views: 106

ДУХОВНО-ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ В ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ АДАПТАЦІЇ МАЙБУТНІХ ФІЛОЛОГІВ

Л. О. Байбекова
к. пед. н, доц. кафедри методики та практики викладання іноземної мови ХНУ імені В. Н. Каразіна

Соціально-економічні процеси сьогодення детермінують вищі вимоги до професіоналізму фахівців. Реформація сучасної вищої освіти України направлена на вдосконалення не тільки професійної підготовки майбутніх фахівців, здатних до вирішення внутрішніх та зовнішніх проблем, саморозвитку та самовдосконалення, а й на сприяння духовно-інтелектуальному розвитку особистості. Формування особистості, яка швидко адаптується до нових умов, — це надзвичайно складний процес, який включає в себе низку соціальних, психологічних і фізіологічних факторів.

У даному дослідженні, ґрунтуючись на визначенні С. Батишева [14] в «Енциклопедії професійної освіти», під терміном «адаптація» (лат. Adaptatio) розуміємо процес пристосування одного об’єкта до іншого.

Погоджуючись з С. Хатунцевою [13], класифікуємо адаптацію в залежності від основи: соціальна, психологічна, педагогічна, професійна тощо. Допустимим, на нашу думку, є також поєднання видів адаптації особистості, що утворює комбіновані (бінарні) види, наприклад: соціально-професійна, або професійно-педагогічна адаптації.

Професійна адаптація (за О. Стадник [12], А. Семез [11], С. Лабутіною [5]) є процесом звикання, пристосування людини до вимог професії, засвоєння виробничо-соціальних норм поведінки, необхідних для виконання трудової діяльності [9]. Погоджуючись з А. Марковою [6] вважаємо, що адаптація до майбутньої трудової діяльності починається ще під час професійної підготовки, коли набуваються професійні компетенції і засвоюються норми поведінки. Період адаптації до професійної діяльності залежить від специфіки обраної спеціальності і від індивідуальних особливостей людини та вихідного рівня її духовно-інтелектуального розвитку. Погоджуючись з О. Мороз [8], зазначимо, що професійна адаптація — це лише одна із стадій процесу становлення професіонала (професіоналізації особистості). Складовими даної стадії є вибір професії з урахуванням можливостей і здібностей, засвоєння правил і норм професії; усвідомлення себе як професіонала, розширення професійного досвіду. Доцільним, вважаємо, вказати на загальновідомий факт, що професіоналізм має дві невід’ємні складові: мотивацію до професійної діяльності й компетентність. В той же час, погоджуючись з О. Мороз, вважаємо, що професіоналізація, також, є однією зі сторін соціалізації, розвитку особистості.

Важливим елементом процесу професійної адаптації фахівця є система розвитку духовності та інтелектуальності, цінностей та якостей особистості, яка розпочинає професійну діяльність і фактором їх співпадіння з професійними цінностями визначається рівень соцiальної сумiсності особистості з колективом. Процес професійної адаптації характеризується сукупністю виробничо-технологічних, соціально-психологічних і особистісних факторів, тісно взаємозв’язаних з духовно-інтелектуальним розвитком майбутнього фахівця, особливо на початковому етапі праці, коли людина шляхом вирішення виникаючих проблем і якістю виконання своїх обов’язків формує певний образ професіонала. З цього випливає, що стратегія адаптації здебільшого залежить від особистості, її диспозиційних характеристик (кожна людина — індивідуальна, не існує двох людей, повністю схожих між собою, і незалежно від перебігу часу, подій і життєвого досвіду у кожної людини можна відстежити певну стабільність у вчинках, думках і емоціях). Результатом професійної адаптації професійна адаптованість,що виявляється через інтерес до професійної діяльності, її ефективне здійснення та задоволеність результатом.

За А. Карповим [4], професійна діяльність — це діяльність людини за ознаками певної сукупності професійних завдань та обов’язків, натомість вид професійної діяльності є конкретною професійною діяльністю, яка характеризується специфікою предмета, умов, змісту і вимог до неї.

Специфіка професійної діяльності майбутніх філологів спирається на компетенції, якими майбутній філолог має оволодіти під час професійної підготовки. Філологи мають гуманітарну спрямованість. Характерними для них є інтерес до людей і їх мови, літератури, культури, історії, прагнення до самовдосконалення й саморозвитку. Безперечно, зміст професійної діяльності майбутніх філологів обумовлюється вивченням і викладанням профільних предметів — мови і літератури. Ці предмети хоча й поєднані філологічним напрямом, але мають різну природу. Засвоєння і застосування мови потребує певних лінгвістичних здібностей: фонематичного слуху, розуміння засобів художнього мовлення, фонетичного, морфологічного, синтаксичного аналізу слова, підтексту мовлення. Натомість, засвоєння літератури полягає у вмінні бачити в художньому творі внутрішній зміст — ідею, переживання, мотиви вчинків дійових осіб, для цього необхідно володіти психологічною проникливістю і образним мисленням (уявою). Професійними діяльностями філолога можуть стати: педагогічна діяльність (консультаційна діяльність, викладання, репетиторство), перекладання, редакторська та коректорська робота, наукова та письменницька діяльність, журналістика тощо. На сьогоднішній день, все частіше філологи стають затребуваними в рекламному бізнесі, в якому відбувається розвиток креативності. Найбільш характерною роботою для філолога в цій сфері є копірайтерська діяльність. Проте, майбутньому філологу необхідно визначитися з професією раніше, ніж напередодні випуску із закладу вищої освіти (ЗВО), адже багато філологів за крок до закінчення ЗВО не можуть визначитися куди піти працювати.

Це відбувається тому, що студенти протягом навчання не намагаються реалізувати себе практично, тим самим не розширюють власний світогляд і не набувають досвіду роботи. Саме тому, на нашу думку, слід звертати увагу студентів на професійну адаптацію саме під час навчання у ЗВО, адже саме у цей період відбувається оволодіння основними компетенціями, які уможливлюють професійну діяльність.

Основні філологічні компетенції, якими майбутні фахівці мають оволодіти, зокрема під час адаптації до професійної діяльності, не тільки сприяють формуванню професійних навичок, а й підвищують рівень духовно-інтелектуального розвитку особистості:

1) соціально-особистісні компетенції — здатність розумітися на зовнішній та внутрішній політиці держави, знати її історію і специфіку розвитку та вміти захищати її інтереси; здатність створювати соціально-економічні відносини між членами трудового колективу на правовій основі й демократичних засадах; здатність до діалогу як способу ставлення до культури й суспільства; здатність інтерпретувати інформацію в усній формі, перекладати та реферувати її письмово;

2) загальнонаукові компетенції — здатність володіти базовими знаннями в галузі професійно-орієнтованих наук в обсязі, необхідному для здійснення професійної науково-дослідної та викладацької діяльності, знаннями з філософії, філологічних дисциплін, історії, педагогіки середньої школи, що сприяють розвитку загальної культури, духовності, інтелектуальності та соціалізації творчої особистості, формуванню загальногуманістичних та етичних цінностей науково-дослідної діяльності, здатність розуміти процеси розвитку мовних і літературних процесів, їх зв’язку з суспільством, уміти використовувати ці знання у професійній діяльності, здатність володіти базовими уявленнями про особливості організації науки в Україні; здатність використовувати систему знань у галузі лінгвістики, літератури, історії, вести дослідницьку роботу;

3) інструментальні компетенції — здатність використовувати нормативні документи в системі освіти; здатність володіти сучасними технологіями в процесі викладання; здатність організовувати навчальний процес та позааудиторну роботу; здатність застосовувати знання й уміння з інформатики, користування технічними засобами перекладу та викладацької діяльності, прийомами та методами викладання фахової мови і літератури;

4) професійні компетенції поділяються на загально професійні та спеціалізовано-професійні: загально професійні компетенції здатність засвоювати і реалізовувати наукові та культурні досягнення світової цивілізації з поважним ставленням до різних культур, релігій, прав народів і людини, ідеї збереження миру; здатність засвоєння нових знань, прогресивних технологій та різноманітних інновацій, розвивати творче мислення, потребу в постійному духовному та інтелектуальному самовдосконаленні; здатність до ефективного спілкування українською та іноземними мовами; здатність адаптувати діяльність організації до вимог і умов споживача; здатність реалізовувати знання з основних понять і концепцій сучасної мовознавчої і літературознавчої науки, вільно оперувати мовознавчим і літературознавчим матеріалом; здатність використовувати систему знань для забезпечення комунікації рідною й іноземними мовами в широкому плані; здатність застосовувати основи психології, педагогіки й методики в навчально-виховному процесі; спеціалізовано-професійні компетенції — здатність застосовувати рідну та іноземні мови в усній і письмовій формах; здатність володіти сучасними методами в навчальному процесі; здатність володіти поглибленими знаннями в галузі сучасних інформаційних технологій в обсязі, необхідному для здійснення професійної діяльності. Вважаємо за необхідне вказати на те, що вищезазначені компетенції спрямовані як на формування практичного компонента майбутньої професійної діяльності філолога, так і на формування особистісного компонента та розвиток духовності й інтелектуальності особистості під час навчально-виховного процесу.

Розкривши зміст понять «адаптація», «професійна адаптація» та «філолог», визначаємо термін «професійна адаптація майбутніх філологів» як поетапний процес входження студентів філологічних факультетів у майбутню професію (викладача, перекладача тощо), пристосування до майбутньої професійної діяльності шляхом формування професійних (знань сучасної мовознавчої і літературознавчої науки, забезпечення комунікативної, мовної і мовленнєвої діяльності тощо), особистісних (творчої особистості, загально гуманістичних та етичних цінностей тощо) якостей і фахових компетенцій різнобічно розвиненого філолога, здатного до саморозвитку і самовдосконалення.

Наступним кроком нашого дослідження є характеристика основних принципів, що застосовуються під час процесу адаптації до професійної діяльності майбутніх філологів у процесі навчання.

Принцип соціально-орієнтованого змісту навчальної діяльності означає, що професійна адаптація майбутніх філологів відбувається на основі діяльнісного підходу, що забезпечує засвоєння майбутніми філологами досвіду реальної соціально-культурної діяльності, яка передбачає функціональне використання мови і передбачає, насамперед, розширення меж навчального контексту і досвіду міжкультурної взаємодії, тим самим забезпечуючи аутентичний характер комунікативних і навчально-пізнавальних завдань. Умови для автентичності змісту під час професійної адаптації майбутнього філолога створюються завдяки його міжпредметному (міждисциплінарному) характеру, що сприяє формуванню цілісної картини світу.

Принцип міжмовної комунікації означає, що в процесі професійної адаптації майбутніх філологів передбачається опора на міжмовну координацію та інтеграцію в предметній галузі «Філологія». Така інтеграція, за Н. Гальськовою, спрямована на формування культуромовної особистості вчителя як «глибокого національного феномену» [3]. Даний принцип розглядається як розширення принципу орієнтації на рідну мову (за А. Миролюбовим [7]), що реалізується у змісті й процесі вивчення іноземних мов. Реалізація принципу міжмовної комунікації сприяє застосуванню професійно-орієнтованих проектно-комунікативних технологій, що забезпечують предметно-змістову основу для координації дисциплін в предметній галузі «Філологія» і її направленість на лінгвокультурознавчі, літературознавчі, філологічні й загальнокультурні аспекти. Вказані аспекти представляють собою базу, яка створює умови для усвідомлення майбутніми філологами у процесі навчання своєї національнокультурної приналежності, виховання толерантності до інших мов і культур, розвитку «людини культури», виховання загальнокультурних цінностей та духовно-інтелектуального розвитку особистості.

Принцип варіативності предметного змісту професійної адаптації майбутніх філологів означає, що обов’язковою засадою ефективності даного процесу є забезпечення предметно-змістової варіативності як основи для вільного вибору, самовизначення та самореалізації майбутнього філолога в мовному, інформаційному і навчальному середовищі.

Застосування принципу контекстного навчання під час процесу професійної адаптації майбутніх філологів визначає контекстно-діяльнісний характер у роботі над мовою, що вивчається, і передбачає включення комунікативних завдань і процесів освоєння соціально-культурної дійсності під час навчально-виховного процесу, розширюючи можливості формування у майбутніх філологів загальних компетенції засобами мови, що вивчається, формування їхніх ціннісних світоглядних орієнтацій і соціалізації в цілому.

Принцип «двоплановості» під час професійної адаптації майбутніх філологів реалізується за допомогою використання проектно-комунікативних технологій. А. Вербицький [2] зазначає, що орієнтуючись на принцип двоплановості під час процесу адаптації майбутніх філологів до професійної діяльності, викладач створює об’єктивні умови, при яких студенти у будь-який час усвідомлюють, що вони діють як учасники комунікації, і як майбутні фахівці, які володіють комунікативними технологіями.

Принцип креативності під час професійної адаптації майбутніх філологів по-новому інтерпретує принцип творчої активності й складає один з ключових аспектів під час адаптації філолога до застосування комунікативних технологій під час майбутньої професійної діяльності. Характерна риса даного принципу — надання студенту не готових висновків і вказівок, а допомога у знаходженні ефективних шляхів вирішення проблем, формуванні здатності самостійно приймати рішення, готуючи майбутнього філолога до творчого вирішення проблем. Для такого навчання характерно, що студент знаходиться в позиції дослідника проблемної ситуації.

Застосування принципу культуро відповідності пов’язане із необхідністю включати в зміст мовної освіти і освіти в цілому не тільки наукові знання, але й культуру як цілісне розвиваюче явище, систему накопичених знань, соціального досвіду, культурних досягнень і діяльності, спрямованої на отримання знань, оволодіння досвідом і досягненнями культури та розвиток духовності й інтелектуальності.

Професійна адаптація майбутніх філологів здійснюється у кілька етапів:

1) пропедевтичний;

2) організаційний;

3) професійно-орієнтований;

4) науково-дослідницький.

На пропедевтичному етапі відбувається вивчення стану сформованості уявлень студентів про професію, усвідомлення майбутніми філологами необхідності процесу адаптації до професійної діяльності. Діяльність викладачів як організаторів процесу адаптації спрямована на організацію інформативних семінарів з розкриття специфіки фахової підготовки майбутніх філологів, координаційних нарад, на яких обговорюються та корегуються методи педагогічного впливу згідно із зазначеною метою і тренінги із презентацією прийомів підвищення рівня фахової підготовки, які можна застосовувати у ході навчальних занять. Організаційний етап характеризується забезпеченням умов, структуризацією і ефективним здійсненням педагогічного впливу, підготовкою матеріальної бази та методичного забезпечення процесу адаптації майбутніх філологів до професійної діяльності, розподілом функцій учасників процесу адаптації до професійної діяльності, враховуючи особистісні особливості студентів. Під час професійно-орієнтованого етапу закладається основа формування професійних компетенцій майбутніх філологів, відбувається застосування комплексу набутих під час навчання компетенцій на практиці, розвиток не тільки професійних умінь і навичок, а й особистісних якостей, в результаті чого відбувається становлення і розвиток професійної самосвідомості.

Метою цього етапу є навчити студентів творчо застосовувати науково-теоретичні знання й практичні навички, отримані при вивченні педагогіки, психології, професійних методик і спеціальних дисциплін під час майбутньої професійної діяльності, сприяти розвитку в майбутніх філологів інтересу до науково-дослідної роботи, а також удосконаленню відповідних практичних навичок [10]. Проходження практики характеризується виробленням власного стилю під час безпосередньої професійної діяльності. Від якості проведення педагогічної практики великою мірою залежить професійне становлення майбутнього фахівця, тобто практика є своєрідним індикатором готовності практикантів до виконання професійної діяльності. Останній, науково-дослідницький, етап — це написання курсових і дипломних робіт. На цьому етапі студенти-філологи реалізують накопичені знання, досвід, уміння і навички через створення ними власних навчальних продуктів і досліджень, що є завершальним етапом адаптації до професійної діяльності під час отримання університетської освіти.

Отже, адаптація є складним процесом пристосування до нових умов; набуттям нового досвіду; взаємодією об’єктів, спрямованою на пристосування до існування за змінених умов життєдіяльності. Професійна адаптація розуміється нами як циклічний процес змін особистості, спрямований на пристосування до реальних умов професійної діяльності та, як результат, є адаптованістю, тобто бажанням і готовністю виконувати професійну діяльність.

З урахуванням характерних особливостей філологів, виявлено, що їхня адаптація до професійної діяльності досягається шляхом прийняття й засвоєння змісту професійної філологічної діяльності, результатом якої є розуміння професійної спрямованості (професії філолога — викладача, перекладача, редактора, копірайтера тощо), оволодіння фаховими філологічними компетенціями, що допоможуть ефективно здійснювати майбутню професійну діяльність. Професійна адаптація майбутніх філологів розглядається нами як складний процес набуття досвіду майбутньої професійної діяльності студентами філологічних факультетів протягом якого відбувається формування духовно та інтелектуально розвиненої особистості в контексті пристосування до умов фахової діяльності за допомогою формування особистісних і професійних якостей сучасного фахівця, здатного до самовдосконалення.

Література

  1. Байбекова Л. О. Основні засади сучасної професійної підготовки майбутніх філологів // Всеукраїнський науково-практичний освітньо-популярний журнал «Імідж сучасного педагога». Полтава: АСМІ, 2016. № 7 (166). С. 48–50.
  2. Вербицкий А. А., Ларионова О. Г. Личностный и компетентностный подходы в образовании. Проблемы интеграции. Москва: Логос, 2009. 336 с.
  3. Гальскова Н. Д. Современная методика обучения иностранным языкам. Москва: АРКТИ, 2000. 165 с.
  4. Психология труда : учеб. для студ. высш. учеб. заведени / под ред. проф. А.В. Карпова. М.: Изд-во ВЛАДОС ПРЕСС, 2003. 352 с.
  5. Лабутіна С. М. Проблема професійної адаптації молодих педагогів // Проблеми сучас. пед. освіти. Серія: Педагогіка і психологія : зб. ст. Ялта, 2005. Вип. 7, Ч. 1. С. 184–186.
  6. Маркова А. К. Психология профессионализма. Москва: Международный гуманитарный фонд «Знание», 1996. 308 с.
  7. Миролюбов А. А. Культуроведческая направленность в обучении иностранным языкам // Иностранные языки в школе. 2001. № 5. С. 11–15.
  8. Мороз О. Г., Падалка О. С., Юрченко В. І. Педагогіка і психологія вищої школи : навч. посіб. Київ: НПУ, 2003. 267 с.
  9. Першина Л. A. Формирование психологической компетентности у студентов педагогического колледжа // Сборник научных работ преподавателей педагогических колледжей г. Москвы. Москва, 2001. С. 155−157.
  10. Петренко В. В. Наступність форм навчання в загальноосвітній школі і вищому закладі освіти як засіб дидактичної адаптації студентів : автореф. дис. … канд. наук: спец. 13.00.09 «Теорія навчання». Луцьк, 2005. 20 с.
  11. Семез А. А. Процес адаптації педагога вищої школи в системі його неперервної професійної освіти // Наукові записки. Вип. 99. Серія: Пед. науки. Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2011. С. 193–201.
  12. Стадник О. В. Педагогічні умови адаптації працівників Державтоінспекції МВС України до професійної діяльності : дис. … канд. пед. наук : 13.00.04. Харків, 2012. 226 с.
  13. Хатунцева С. М. Педагогічні умови адаптації викладача-початківця до професійно-педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі : дис. … канд. пед. наук: 13.00.04. Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди. Харків, 2005. 204 с.
  14. Энциклопедия профессионального образования: в 3-х т. / под ред. Батышева С. Я. Москва: РАО: АПО, 1999. Т. 1. 568 с.
  15. Baybekova L. O.Adaptation of students in classical universities // NaukaIStudia. Poland, 2017. P. 15–21.