Views: 58

ДУХОВНО-ІНТЕЛЕКТУАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ І НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СФЕРИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ

Духовно-інтелектуальне навчання і виховання майбутніх фахівців сфери фізичної культури та спорту має велике значення для їх подальшої професійної діяльності. Воно відбувається з огляду на напрямки роботи тренерів у площині освітнього процесу, під час виховних, спортивно-масових заходів та участі студентів у спортивних секціях під час набуття спортивної майстерності. Всебічно розвинений тренер виховує таких-же спортсменів.
Ключові слова: психолого-педагогічні компетентності, тренер, виховання, освітній процес.

Оніщук Л. М.
кандидат педагогічних наук, доцент,
Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», м. Полтава, Україна

Остапов А. В.
старший викладач,
Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», м. Полтава, Україна

10.34142//2708-4809.SIUTY.2022.112

Духовно-інтелектуальне навчання і виховання майбутніх фахівців сфери фізичної культури та спорту відбувається у декількох векторах.

Перш за все, цей процес відбувається під час набуття психолого-педагогічних компетентностей при вивченні освітніх компонентів Освітньопрофесійної програми «Фізична культура і спорт». По-друге, під час виховних, спортивно-масових заходів, де активно набуваються комунікативні навички. І, по-третє, під час участі у спортивних секціях університету (ДЮСШ) за обраним видом спорту.

Мета статті — дослідити духовно-інтелектуальне навчання і виховання майбутніх фахівців сфери фізичної культури й спорту та ролі тренерів у площині освітнього процесу.

Психолого-педагогічні компетентності майбутніх тренерів — студентів спеціальності 017 «Фізична культура і спорт» базуються на чіткому розумінні завдань, які суспільство висуває до фахівців сфери фізичної культури та спорту. В умовах сьогодення вони повинні не лише здійснювати спортивну підготовку підростаючого покоління, але і всебічно розвивати особистість своїх вихованців. Це завдання можна виконати лише в тому разі, коли тренер сам є всебічно розвиненою особистістю.

Не кожен спортсмен здатен досягти високих спортивних результатів, але кожна дитина повинна вирости свідомою, патріотичною, всебічно-розвиненою особистістю. Домінантною є роль спортивних наставників — тренерів, вплив яких на дитину в майбутньому обумовлює її подальший життєвий шлях.

Спортивні успіхи вихованців ДЮСШ різних типів залежать від декількох факторів. Важливе місце серед них займає професійна майстерність тренера. Вона складається із фахових знань, умінь і навичок, морально-вольових якостей особистості тренера, його емпатії, толерантності, комунікативних здібностей, які у значній мірі обумовлюють ефективність психолого-педагогічних впливів на вихованців.

Кожен тренер повинен бути гарним психологом, адже, сучасний стан забезпечення психологами у спорті не відповідає рівню потреб. У ДЮСШ відсутні штатні психологи, тому ці функції частково повинен виконувати тренер. Для якісного виконання майбутніх професійних завдань студенти повинні розумітись на психолого-педагогічних процесах і явищах, заздалегідь готуватись до реалізації цих завдань. В цій діяльності можна виділити декілька векторів:

‒‒ Формування впливів на психологічну підготовку спортсмена, зокрема й до змагальної діяльності, формуються засади психомоторної майстерності (розрізняють загальну і спеціальну психологічну підготовку).
‒‒ Формування впливів на психологічну ситуацію у спортивному колективі, де розглядається, формується психологія спортивного колективу, психологічний клімат спортивної команди.
‒‒ Самоаналіз та самоактуалізація особистості тренера.

В умовах сьогодення слід зазначити роль психології фізичного виховання та спорту, з використанням кращих практик якої можна суттєво покращувати спортивні результати.

Для цього кожен фахівець фізичної культури і спорту повинен здійснювати:

– вивчення психологічних закономірностей формування у спортсменів і команд спортивної майстерності і якостей, необхідних для участі в змаганнях;
– розробку психологічно обґрунтованих комплексних методів тренування та підготовки до змагань.

Будь-який тренер або учитель фізичної культури, викладач фізичного виховання є перш за все педагогом, який покликаний вирішувати завдання, пов’язані з усестороннім розвитком особистості вихованців. Виховні функції такого фахівця не обмежуються лише керівництвом фізкультурною освітою і розвитком рухових здібностей.

Щоб успішно здійснювати процеси виховання, навчання і розвитку, тренеру необхідно мати знання соціально-обумовлених рис людини та властивостей особистості. В умовах сфери фізичної культури і спорту такі педагогічні процеси мають свої особливості.

Виділимо основні функції тренера, як керівника спортивної команди або групи:

адміністративно-організаційні, з дотриманням офіційно встановлених прав та обов’язків тренер спрямовує та узагальнює індивідуальні дії всіх учасників спортивної команди, групи;
стратегічні, які реалізуються постановкою цілей, визначенням методів та засобів їх досягнення. Результати високих спортивних досягнень повинні забезпечити творчий підхід до спортивної діяльності, здатність генерувати нові ідеї та впроваджувати їх в систему підготовки спортсменів, прогнозувати кінцевий результат досягнення кожного спортсмена команди, оперативно сприймати значні обсяги інформації та засвоювати новітні технології;
планування, визначення загальних та конкретних завдань, часові межі їх поетапної реалізації та засоби досягнення;
експертно-консультативні, процес діяльності у групі передбачає виконання тренером як керівником команди компетентності фахівця, авторитетність якої передбачає достовірність інформації, яка від нього надходить;
комунікативні, визначають тренера як джерело різноманітної інформації та ефективного спілкування на всіх професійних рівнях;
виховні, тренер повсякчас забезпечує виховний вплив разом з іншими функціями, бере участь у формуванні та закріпленні позитивних особистісних якостей спортсменів — учасників спортивної команди і тренерського складу;
психотерапевтичні, аналіз та врахування емоційного стану учасників спортивної команди, усунення конфліктних та стресових станів в її життєдіяльності та підтримання сприятливого психологічного клімату;
представницькі, ефективний зв’язок із зовнішнім соціальним середовищем (представниками інших спортивних установ і організацій, клубів, команд, керівниками, суддями тощо).

Педагогічним та психологічним здібностям та умінням відводиться чільне місце у діяльності будь-якого тренера. Педагогічні аспекти включають в себе:

перцептивні здібності — педагогічна спостережливість, яка дає уяву про внутрішній світ спортсмена, дозволяє розуміти його стан, бачити зміни його характеру, корегувати негативні прояви та розвивати позитивні риси в процесі виховних впливів;
конструктивні здібності — дозволяють успішно проектувати та формувати особистість в групі спортсменів, завдяки чому тренер може прогнозувати досягнення своїх вихованців та передбачати зміни в їхній поведінці в конкретних педагогічних ситуаціях;
дидактичні здібності — забезпечують ефективне викладання необхідних знань, з комплексним урахуванням рівня розвитку спортсменів, напрямів стимулювання їх самостійності, уваги, вольових якостей;
комунікативні здібності — допомагають під час спілкування ефективно виконувати функції: інформативну (передача та отримання інформації); пізнавальну (здійснювати пошук необхідної інформації для професійної діяльності); управлінську (вміння впливати на підлеглих); розвиваючу (вплив на виховання у спортсменів, тренерів необхідних професійних та особистісних якостей) і емоційну (обмін емоціями, делегування психологічних станів тощо);
організаторські здібності — спрямовані забезпечити необхідні складові життєдіяльності спортсменів, умов їх тренувань, змагань і відпочинку, вдосконаленні техніко-тактичних якостей, підтриманні позитивної психологічної атмосфери в команді, організації роботи всіх служб, що супроводжують діяльність команди);
спеціальні здібності — такі, як талановитість, уміння утверджувати та підтримувати авторитет, дотримання педагогічного такту, готовність до різних ситуативних викликів, наявність оптимізму та доброго гумору, необхідні психомоторні здібності, пов’язані з рівнем психофізичного здоров’я тренера, та гностичні здібності, що визначають здатність тренера до самовдосконалення, його вміння аналізувати явища та ситуації.

Ефективність процесу впливу на спортсмена відбувається в результаті кращого взаємопізнання, спільної діяльності та вкладу тренера в життєдіяльність, особистісне та спортивне становлення кожного спортсмена.

Таким чином, можна зазначити, що усі вищезазначені уміння і навички студенти набувають у процесі духовно-інтелектуального навчання і виховання. Основне завдання закладу вищої освіти — створити таке студентсько-центристське освітнє середовище, яке надає можливість особистісного зростання для кожного учасника освітнього процесу. Успішний тренер, здатний до самореалізації, самовдосконалення та всебічно розвинений виховуватиме відповідні якості і в своїх вихованцях.

Список використаних джерел

1. Іваній І. В., Сергієнко В. М. Психологія фізичного виховання та спорту : навч.-метод. посіб. Суми : ФОП Цьома С. П., 2016. 204 с.
2. Оніщук Л. М. Педагогічні аспекти управління у сфері фізичної культури та спорту. Трансформації вищої педагогічної світи і український контекст : зб. мат. всеукр. наук.-практ. конф. з міжнар. уч., Полтава, 16–17 листоп. 2021 р. Полтава : Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, 2021. С. 123–127.
3. Рибалко Л. М., Оніщук Л. М. Підготовка майбутніх фахівців фізичної культури і спорту до самостійної організації навчально-тренувального процесу. Моделювання компетентісної професійної освіти в контексті Євроінтеграції : моногр. / кол. авт; за заг. ред. Н. П. Волкової. Дніпро, 2021. С. 276–289.