Visits: 10

ЗНАЧЕННЯ ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ ДЛЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ  МИСТЕЦЬКИХ ДИСЦИПЛІН

У статті розкриваються такі поняття, як: «духовність» та «духовна культура», порушуються питання підготовки майбутніх учителів мистецьких дисциплін, їх спілкування, розкривається значення вокального мистецтва для професійного становлення та формування морально-естетичних цінностей педагога. Приділено особливу увагу духовній музиці як невичерпному джерелу позитивного впливу на особистість.
Ключові слова: духовна культура, мистецькі дисципліни, вчитель, особистість.

Ткаченко Т. В.
доктор педагогічних наук, професор,
Харківський національний університет мистецтв імені І. П. Котляревського, м. Харків, Україна

10.34142//2708-4809.SIUTY.2022.139

Питання виховання духовної культури особистості завжди було й залишається в центрі уваги науковців і педагогів-практиків. Під духовною культурою розуміється багатий внутрішній світ людини, наявність у неї пізнавальних, естетичних та моральних якостей, які проявляються як у професійній, так і в духовній діяльності.

Ще В. Вернадський наголошував на тому, що духовний світ людини має велике значення, відповідає її найвищим проявам і впливає на ставлення до оточуючих, природи та мистецтва [1].

Взагалі, поняття «духовна культура» є багатогранним і неоднозначним. Під духовною культурою ми також розуміємо специфічну якість людини, яка зумовлює її поведінку. Майбутні вчителі мистецьких дисциплін — люди надзвичайно творчі та талановиті. З огляду на це, завдання викладача полягає у наданні допомоги майбутньому вчителю мистецьких дисциплін. В освітньому процесі педагог передає своєму вихованцю частину душі, серця. Чим більш багата духовна культура у вчителя, тим більш потужно він впливає на свого учня.

Глибина духовної культури вчителя визначається рівнем сформованості його загальнолюдської культури, набутими професійними знаннями й навичками, тактовною поведінкою та духовністю [2].

Розглядаючи суть духовної культури майбутніх учителів мистецьких дисциплін, доцільно звернутися і до проблем спілкування, уміння його організовувати. Спілкування для вчителя виступає тим середовищем в якому він організовує освітній процес. Зокрема, І. Колмогорцева слушно вважає, що вміння спілкуватися виступає професійно значущою якістю вчителя. Цю думку підтримує і В. Грехнєв [2, с. 19].

Взагалі, список найбільш важливих якостей, необхідних для міжособистісних стосунків, визначив відомий польський учений Є. Мелібруда.

До таких якостей фахівець відносить:

‒‒ уміння бачити світ через призму інших;
‒‒ здатність демонструвати іншим своє доброзичливе ставлення;
‒‒ уміння бути відвертим у стосунках;
‒‒ відмову від загальноприйнятих міркувань та готовність чітко відповідати на поставлені питання;
‒‒ здатність самому проявляти активність і не чекати цього від інших;
‒‒ чесність, відкритість і зрозумілу власну позицію;
‒‒ щирість та готовність продемонструвати свій внутрішній світ;
‒‒ відсутність страху, готовність прийняти погляди іншого без нав’язування своїх думок, готовність заради встановлення щирих стосунків піти на компроміс [4].

Як загальновідомо, музика виступає важливим показником духовного світу людини, вона виражає її емоційний стан без будь-яких пояснень. Особливо під час концерту лірична музика виступає психічним саморегулятором і позитивно впливає на психіку людини.

Ще Г. Сковорода наголошував на тому, що людина не може жити без духовної та ліричної музики. Педагог підкреслював, що щастя людини полягає не в чинах, а знаходиться в її серці та праці [5, с. 76]. Г. Сковорода надзвичайно цінував народну пісню, велике значення надавав їй щодо формування духовної культури особистості.

Ф. Достоєвський слушно наголошував на тому, що пізнання Бога — надійний шлях до морального, духовного та творчого зростання особистості. Формуванню духовної культури майбутніх учителів мистецьких дисциплін сприяє вивчення церковних текстів. Першоджерелом духовності вважається молитва, яка є диханням душі, її енергією. Молитва захищає, зцілює, виступає енергетичним кодом людини.

До релігійних жанрів, які сприяють формуванню духовної культури особистості, як стверджують фахівці, належать меси, котрі виконуються під час католицького богослужіння, православні літургії. Мініатюра також виступає молитвою у вокальній (позахрамовій) музиці. До подібних мініатюр належать твори: Варламова О. «Молитва», Рахманінова С. «Христос воскрес», «Перед іконою», «Молитва», Чайковського П. «Смерть», «Легенда» та інші.

Музичні молитви поділяються за такими видами, як: молитва-скарга, молитва-прохання, молитва-славлення. Саме через молитву відбувається зміна духовного світу особистості. Духовна молитва та лірична музика виступають в якості психічного саморегулятора, позитивно впливають на психіку виконавця. Підтвердження цих думок знаходимо і у праці В. Драганчук «Музична психологія і терапія» [3]. Зокрема, з цього приводу автор зазначає:

«У власній свідомості включаються неусвідомлені механізми психіки, котрі дозволяють музиканту знайти саме те рішення, що створює найбільш потужний художній ефект» [3, с. 156].

Особливу увагу науковці приділяють питанням впливу на формування духовної культури майбутнього вчителя мистецьких дисциплін таких негативних якостей як марнослів’я та лихослів’я. Вчені слушно наголошують на тому, що марнослів’я не допустимо для вихованої, культурної та творчої особистості. Нажаль, сучасна молодь дуже схильна до використання ненормативної лексики. Це поширене в суспільстві явище дуже впливає на формування духовної культури людини. Особливо небезпечно, коли ця людина молода за віком.

Ще за часів правління царів Михайла Федоровича й Олексія Михайловича до людей, які вживали ненормативну лексику, застосовувалися тілесні покарання. Їх карали розгами. З огляду на історію, завдання викладача полягає у поясненні, доведенні до свідомості підростаючого покоління жахливості таких вчинків особливо для студентів — майбутніх учителів, як носіїв духовної культури.

Лихослів’я — багнюка для оточуючих, завдає болю й страждань тим, хто цього не виносить, псує настрій і душу, впливає на свідомість та підсвідомість людини, навіює у неї погані думки, сіє зло, суттєво впливає на формування морального стрижню особистості. Такі погані слова проникають у душу людини і сіють у ній моральний бруд.

Працюючи з майбутніми вчителями мистецьких дисциплін, викладач впливає на студентів власним досвідом, власним прикладом. Як відомо, через любов студентів до викладача приходить і зацікавленість предметом, який він викладає. З огляду на це, викладачеві необхідно бути надзвичайно тактовним, коректним, уважним, ввічливим, зустрічати студентів посмішкою, привчати до постійного самовдосконалення свого таланту, що в подальшому сприяє їх професіоналізму та успіху.

Отже, в процесі формування духовної культури майбутніх учителів мистецьких дисциплін необхідно, насамперед, спиратися на їх духовний досвід, не забувати про врахування, особливо на заняттях мистецького циклу, духовних традицій православ’я та використання ліричної музики.

Список використаних джерел

1. Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. Т. 1. Кн. 1. Інститут історії України. Київ : Друкарня НБУВ, 2011. 584 с.
2. Гриньова В. М. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя (теоретичний та методичний аспект). Харків : ХНУ, 1998.
3. Драганчук В. Музична психологія і терапія : навч. посіб. для студ. спец. «Музичне мистецтво». Луцьк : Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки, 2016. 230 с.
4. Мелібруда Є. Я-Ти-Ми Психологічні можливості покращення спілкування. / пер. з польської К. Новікової. Київ, 1986.
5. Сковорода Г. Вибрані твори в українських перекладах : в 12 т. Харків : Ранок, 2009. Т. 1. 240 с.