Visits: 9

МОРАЛЬНИЙ РОЗВИТОК СТУДЕНТА: СТАВЛЕННЯ ДО ОБОВ’ЯЗКІВ

Основою особистості є моральний розвиток, який визначає її поведінку. Моральна особистість не завжди узгоджує свої дії з іншими людьми, часто керується власними інтересами. Успішність процесу залучення студента до моральних цінностей суспільства залежить від єдності моральної свідомості і поведінки. Визначальною у ньому є роль викладача.
Ключові слова: моральний розвиток, студент, обов’язок, цінності, викладач.

Сирота Л. Б.
Кандидат філологічних наук, доцент,
Львівський національний університет імені Івана Франка, м. Львів, Україна

10.34142//2708-4809.SIUTY.2022.178

Моральний розвиток людини можна розглядати з різних точок зору. Найчастіше предметом інтересу є зміни, що відбуваються з віком у моральних судженнях і у поведінці людини, а також проблема поетапності (наприклад, фазианомії, гетерономії та автономності морального розвитку особистості [3; 5].

Мета статті полягає в аналізі процесу залучення студентів до моральних цінностей суспільства на основі єдності моральної свідомості і поведінки, та узгодження власних інтересів особистості з моральними нормами та взаємин з іншими людьми.

Із поняттям морального розвитку тісно пов’язане поняття морального виховання. Найчастіше під моральним вихованням розуміють виховання, основною метою якого є моральний розвиток [4]. У своєму розвитку людина проходить через певні етапи: аморалізм, моральна гетерономія, моральна автономія та ідеальність. Отже, студент як дорослий має бути на стадії моральної автономії та ідеальності. Відомо, що навіть досягнення цих фаз, виконання певних дій і поведінки, не означає повного входження у ці фази. Період здобуття вищої освіти є особливим часом і винятковою можливістю, щоб цей моральний розвиток відбувся.

Виникають запитання: де і як відбувається моральний розвиток (моральне життя) студента? Яким критеріям, модам і тиску він піддається? На основі якого змісту і цінностей завершується «моральне Я» студента?

Одним з елементів, що підтримує цей розвиток, є наявність моральних зобов’язань у житті університету. На думку Ж. Марітена, наявність зобов’язання, факт зобов’язання дає молодій людині можливість діяти і вирішувати «вільно». Відсутні будь-які фізичні обмеження, але існує певний примус, внутрішній примус-неволя, зокрема у формі тиску «інтелекту» на вільний вибір студента, який може знехтувати обов’язками. Інтелектуальний тиск викликаний баченням того, що добре, а що погано.

Виконання зобов’язань веде до морального прогресу. Коли такого прогресу немає, на перший план виходять примус і соціальний тиск, суспільна мораль і релігійні заповіді. Тоді студент не комфортно почуватиметься, стане злим, конфліктним [6].

Чи справді так? По-перше, сучасній «вільній» людині непросто прийняти і дотримуватися зобов’язань. Людині інколи легше розкрити гірші, слабші свої сторони. По-друге: як щодо морального прогресу студента, якщо почуття обов’язку внутрішньо не зміцнюється (і на це є багато причин), коли ні соціальний тиск, ні суспільна мораль не мають значення?

Філософи доводять, що етика, яка упродовж багатьох століть відігравала значну роль, сьогодні має перед собою людину, яка ставить під сумнів важливість власного життя, «серйозне ставлення» до людського життя все частіше поступається місцем іронії, життя, як гра, позбавлене фіксованих правил і напрямків, вільне від обов’язкових рішень. З’явилися поняття «етика хаосу, невизначеності», морального нігілізму, що загрожує сучасному суспільству конфліктами. Все це впливає на моральне виховання молодої людини, ставлення до зобов’язань у вищій школі [1].

Прийняття моральних норм, у тому числі й у формі обов’язків, під час навчання — це не лише можливість досягти морального вдосконалення. З освітньо-педагогічної точки зору, моральні норми допомагають краще усвідомити власну поведінку. Вони стають імпульсом до самоосвіти, самопізнання. Тому дати шанс людині, дати їй свободу — потрібно і важливо. Але, при відсутності норм і контролю виникає так званий моральний хаос.

Як повинен діяти викладач у такій ситуації? Його інтереси (передусім, професійні, наукові) здебільшого не стосуються проблем моралі, філософії, етики. Тому педагог передусім зосереджується на людині як такій, сприяє її формуванню відповідно до загальнонаціональних і релігійних норм, вчить студента бути людиною. Зокрема і на власному прикладі.

Відповідальність за виховну роботу із студентом спричинює певний дискомфорт сучасному викладачу, особливо у складних ситуаціях. Педагог часто тягнеться до наказів і заборон, бо так швидше і легше вирішити проблему.

Заборони та обов’язки, зазвичай, не приносять задоволення студенту. Озвучений педагогом наказ чи прохання зробити щось, висловлена ним заборона може, наприклад, стати причиною протесту студента. Виникає питання: чи так повинно бути? Чи результатом виховної комунікації «викладач — повідомлення — студент» має бути незадоволення? Адже ця комунікація може сприйнятися як зазіхання на особисту свободу (автономію) дорослого студента. Роль того, що можна і чого не можна робити, полягає в тому, щоб запобігти злу, неправильним вчинкам.

Відтак, сенс заборони у вихованні має подвійне значення:

1) остерігатися небезпечної поведінки і поважати права інших;
2) виробити здатність контролювати свої імпульси, потяги і бажання, тобто розвиток в людині механізм внутрішнього керування.

Будь-які заборони пов’язані із духовними цінностями. Суспільні заборони і цінності міцно вкорінюються у нашій свідомості, що пояснюється не лише страхом (я не такий, як всі і що зі мною буде чи що зі мною зроблять), а й соціальним тиском, який вагомо впливає на моральне життя людини.

Людина із цим тиском не мириться. Виконання морального обов’язку пов’язане із прислуханням до власної совісті, до власного «я». Сьогодні у суспільстві ми спостерігаємо масове невиконання своїх зобов’язань, що пов’язано із особливостями духовного світу. Студенти замість приділяти максимум часу навчанню, влаштовуються на роботу, прагнуть якомога швидше досягнути певного матеріального становища і самостійності, вірять, що одне другому не заважає, недобросовісно ставляться до навчання.

Ця тенденція виникла через свідоме чи несвідоме прагнення до кінцевої мети, яка пов’язана із матеріальними інтересами: досягнути благополуччя, зробити кар’єру та ін. [2]. Виникає питання, як виховувати сучасну людину і чи її моральний розвиток є проблемою викладача, а отже, наукової дисципліни, яку він читає. Відповідь буде ствердна (треба виховувати), кінцевий результат цього процесу — якою людино є чи стане студент.

Іншим аспектом морального виховання у вищій школі та морального розвитку студента є проблема права — права на щось: на життя, свободу, навчання та ін. Ці права є тими, що повинні бути. Якщо студент має право на свободу, то чи справді сучасній освіті потрібні накази, обов’язки, правила і т. п.? Відповідь не проста. Зважаючи на те, що людина завжди прагне до чогось кращого, у світі все більше поціновується людина за її інтелект, працю, відданість, неповторність. У вищій школі домінує концепція студентоцентризму. Обсяг прав студента постійно розширюється. Це добре, тому що саме для них працює вуз і кожен педагог зокрема. Але водночас становище студента погіршується: незадовільні умови в гуртожитках, затребуваність на ринках праці і водночас існування проблем з працевлаштуванням. Отже, студенти не отримують того, на що мають право.

Зважаючи на складність соціальної ситуації, проблеми духовного розвитку, питанню моральних зобов’язань, прав студентів — учасників процесу морального виховання — потрібно приділяти значну увагу. Важливо не упускати з виду роль глибоко укоріненої християнської традиції в українському суспільстві. Водночас пам’ятати про модель морального менталітету, відмінну від християнської і пропаговану в ЗМІ: свобода совісті, відповідність та самостійність. У цих двох площинах відбувається моральний розвиток молодої людини, формується її ставлення до сучасних освітніх цінностей.

Список використаних джерел

1. Андрущенко В. Філософія освіти : навч. посіб. 2-ге вид. Київ : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2021.
2. Зануда А. Український характер: не вір, бійся і проси? : BBC NewsУкраїна (2011, 13 червня). URL: https://www.bbc.com/ukrainian/news/2011/06/110613_ukraine_sociology_az (дата звернення: 10.11.2022).
3. Лохвицька Л. Базові теорії морального розвитку особистості у зарубіжній психології. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (Серія: психологічні науки). 2015. Вип. 1 (46). С. 196–204.
4. Лохвицька Л. Феномен морального виховання у вимірах морального розвитку особистості: історична канва засадничих основ. Наукові записки Національного університету «Острозька академія» (Серія: психологія). 2018. № 6. С. 32–38.
5. Kohlberg L. The Psychology of Moral Development: The Nature and Validity of Moral Stages. Vol. 2. Essays on Moral Development. New York : Harper & Row, 1984.
6. Maritain J. Dziewięć wykładów o podstawowych pojęciach filozofii moralnej. Lublin : KUL, 2001.