Visits: 21

МОРАЛЬНО-ДУХОВНЕ СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА: СУТЬ ПОНЯТЬ

У статті акцентовано увагу на важливості морально-духовного виховання дітей та молоді. Звернено увагу на те, що моральність є складовою духовності і проявляється в таких якостях особистості, як доброта, милосердя, гуманізм, свобода, любов, повага до ближнього тощо. Розкрито суть поняття «моральне духовне виховання» щодо різних вікових категорій здобувачів освіти: дітей дошкільного віку, підлітків, студентів, молодших школярів.
Ключові слова: моральність, духовність, морально-духовне виховання, молодші школярі.

Десятник К. В.
кандидат педагогічних наук,
доцент кафедри теорії і методики початкової освіти,
Волинський національний університет імені Лесі Українки, м. Луцьк, Україна

Городенська В. С.
здобувачка третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти,
Волинський національний університет імені Лесі Українки, м. Луцьк, Україна

10.34142//2708-4809.SIUTY.2022.71

Виховання і самовиховання душі людиниїї почуттів, розуму та волі — одна із «болючих» проблем сучасної школи, від цього фактору залежить духовно-моральне здоров’я як кожної окремої особи, так і психологічна атмосфера всього суспільства загалом. Тому власне через цілеспрямовано організоване духовно-моральне виховання і самовиховання ми поступово зможемо змінити і саме суспільство ‒ зробити його людянішим, гуманнішим і демократичнішим [6, с. 371].

Філософське трактування особливостей духовного і морального виховання особистості знаходить своє відображення в працях В. Андрущенка, Р. Арцишевського, Н. Бородіної, Н. Іордакі, О. Какуріна, Н. Караульної та ін.

Проблема морально-духовного розвитку особистості розглядається на психологічному (І. Бех, М. Боришевський, О. Климишин, С. Максименко, Е. Помиткін, В. Семиченко, Ж. Юзвак та ін.) та педагогічному (Г. Авдіянц, А. Богуш, В. Боднар, В. Бутенко, В. Ворожбіт, Л. Зданевич, М. Євтух, О. Кіян, О. Коберник, О. Монке, Ж. Петрочко, І. Сіданич, О. Сухомлинська, О. Сухомлинський, Г. Падалка, Т. Тюріна, Г. Шевченко та ін.) рівнях.

У контексті проблеми дослідження розглянемо суть поняття «морально-духовне виховання» щодо різних вікових категорій здобувачів освіти.

Насамперед слід зазначити, що моральність у працях науковців (О. Климишин, О. Монке, Н. Рада, Т. Русакова, Ж. Юзвак тощо) розглядається як компонент духовності. Зокрема О. Монке у своєму дослідженні доводить взаємозумовленість розвитку моральності особистості та її духовності й наголошує на тому, що моральність є складовою духовності, яка знаходить прояв у таких якостях особистості, як доброта, милосердя, гуманізм, свобода, любов, повага до ближнього тощо, які є за своєю суттю морально-духовними цінностями.

Моральний розвиток особистості — це процес засвоєння норм і правил суспільної поведінки в умовах активного спілкування та спільної діяльності дитини та дорослого [4, с. 3].

Духовність інтерпретується Т. Русаковою як універсальна, надособистісна, позаситуативна, як транскультурний феномен. Моральність же, на переконання вченої, пов’язується з міжособистісними стосунками, що мають соціальну, культурну і етнокультурну зумовленість, яка впливає на інтерпретацію моральних категорій, цінностей. Якщо ядром моральності є ставлення людини до своїх соціальних обов’язків, то ціннісне ставлення до життя, що ґрунтується на здатності ціннісного переживання життя в усіх його проявах, є ядром її духовності [5, с. 74].

Значний інтерес становлять судження О. Климишин, І. Силуянової, Е. Соколова, Ж. Юзвак, які зміст духовності розуміють як інтеграцію моральності, гуманності, здатності до вольової регуляції чуттєвої царини. Зокрема, О. Климишин акцентує на тому, що відображення об’єктивної дійсності крізь призму добра і зла відбувається завдяки моральності як одного з найважливіших смислових компонентів духовності [3, с. 86].

Правомірно стверджувати, що поняття «духовність» розглядається науковцями як родове щодо моральності.

Суть поняття «морально-духовне виховання» дошкільників О. Монке трактує як складний за своїм характером, керований і цілеспрямований психолого-педагогічний процес взаємодії дитини з елементами духовної культури, спрямований на становлення внутрішньої системи духовних цінностей (загальнолюдських і національних); надбання досвіду морально-духовної поведінки, який формується передусім на підставі знань про моральні та духовні цінності, які надалі усвідомлюються й перетворюються у власні пріоритети, стають мотивами своєї життєдіяльності [4, с. 3].

За визначенням О. Кіян, морально-духовне виховання молодших підлітків — це один із найважливіших процесів виховання, що полягає в обізнаності з морально-духовною структурою особистості, переконаннями в необхідності дотримання норм і правил поведінки, потребі оволодіння морально-духовними нормами; пріоритетності морально-духовних цінностей, адекватності самооцінки; позитивному ставленні до батьків та оточуючих; умінні робити духовно-моральний вибір, прагненні до самовдосконалення, яке ґрунтується на знаннях про морально-духовні цінності, позитивному ставленні до них та проявляється у моральних учинках [2, с. 8].

Нам імпонує думка С. Гурова про те, що духовно-моральне виховання формує стрижень особистості, впливає на всі сторони і форми взаємовідносин людини зі світом: на її етичний і естетичний розвиток, на моральні судження, світоглядну систему, громадянську позицію, патріотичну та сімейну орієнтацію, інтелектуальний потенціал, емоційний стан, загальний фізичний і психічний розвиток [1, с. 29].

Вивчаючи проблему формування духовно-моральних цінностей студентів, дослідник доводить, що духовно-моральне виховання сприяє формуванню у людини моральних почуттів (совісті, обов’язку, віри, відповідальності, громадянськості, патріотизму); моральності (терпіння, милосердя, лагідності, незлобиво); моральної позиції (здатності розрізнювати добро і зло, прояву самовідданої любові, готовності до подолання життєвих випробувань); моральної поведінки (готовності служіння людям і Батьківщині, духовної розсудливості, слухняності, доброї волі). Внутрішню основу суспільства мають скласти духовні норми, традиції і цінності [1, с. 146].

З огляду на вище зазначене морально-духовне виховання молодших школярів розуміємо як цілеспрямований процес, що передбачає активну взаємодію вчителів та учнів, спрямований на духовний розвиток особистості, формування ціннісно-смислової сфери в процесі засвоєння морально-духовних і національних цінностей, моральних норм поведінки в суспільстві, позитивному ставленні до них та проявляється в моральних учинках та поведінці.

Отже, провідною метою освіти на сучасному етапі є створення умов для всебічного розвитку людини як особистості, формування морально-духовних і національних цінностей, виховання відповідальних громадян, які здатні спрямувати свою діяльності на користь іншим людям і суспільству.

Список використаних джерел

1. Гуров С. Ю. Формування духовно-моральних цінностей студентів гуманітарних спеціальностей засобами художньої літератури : дис. … д-ра пед. наук. Східноукраїнський нац. Ун-т імені Володимира Даля, 2020.
2. Кіян О. І. Батьківсько-вчительська взаємодія як чинник морально-духовного виховання молодших підлітків : дис. … канд. пед. наук. Інститут проблем виховання, 2010.
3. Климишин О. Концептуальні положення духовності особистості. Єдність національного і загальнолюдського у формуванні морально-духовних цінностей : зб. наук. праць. Ів.-Фр., 2002.
4. Монке О. С. Теоретико-методичні засади підготовки майбутніх вихователів до морально-духовного виховання дошкільників засобами художньої літератури : дис. … д-ра пед. наук. Інститут проблем виховання, 2020.
5. Русакова Т. Г. Культуро-динамическая система содействия становлению духовного опыта ребенка : дис. … д-ра пед. наук. 2006.
6. Тюріна Т. Г. Виховання духовності студентської молоді у контексті ноосферної освіти : дис. … д-ра пед. наук. Східноукраїнський нац. ун-т імені Володимира Даля, 2018.