Visits: 8

МУЗИКА ЯК ЗАСІБ ДУХОВНО-МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ (ЗА НАУКОВИМИ ПРАЦЯМИ КИТАЙСЬКИХ ТА УКРАЇНСЬКИХ УЧЕНИХ)

У статті розкрито суть поняття духовно-морального виховання особистості. Проаналізовано погляди китайських та українських науковців про визначення педагогічного потенціалу музики як засобу духовно-морального виховання особистості. Сформульовано рекомендації щодо більш активного використання педагогами музики у виховній діяльності.
Ключові слова: музика, засіб, духовно-моральне виховання, КНР, Україна.

Ван Янь
здобувач третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти,
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, м. Харків, Україна

10.34142//2708-4809.SIUTY.2022.189

Суперечливий розвиток сучасного суспільства спричиняє появу різних негативних явищ у молодіжному середовищі. У зв’язку з цим значно зростає актуальність проблеми здійснення морально-духовного виховання, що являє собою педагогічно організований процес, спрямований на забезпечення оволодіння дітьми та молоддю духовно-моральних законів, інтеріоризації кожною особистістю загальнолюдських і національних цінностей, формування її моральних і духовних якостей. Як було з’ясовано ще за первісних часів, ефективним засобом духовно-морального виховання людини є музика. Проте в сучасних умовах технологізації всіх сфер життєдіяльності суспільства актуальність цієї проблеми значно зростає, а як наслідок — виникає необхідність у переосмисленні можливостей використання музики у виховній роботі.

Мета статті — проаналізувати погляди китайських та українських науковців про визначення педагогічного потенціалу музики як засобу духовно-морального виховання особистості, розкрити роль музики у вихованні та надати рекомендації щодо більш активного використання педагогами музики у виховній діяльності.

У процесі наукового пошуку встановлено, що проблема використання музики як засобу морально-духовного виховання особистості знаходиться в центрі уваги багатьох китайських і українських учених. Для можливості взаємозбагачення наукових доробок у цій царині доцільно проаналізувати й зіставити відповідні напрацювання дослідників КНР й України.

Так, у китайській науковій літературі підкреслюється, що системоутворюючим компонентом у системі виховної роботи особистості є морально-духовне виховання. Проте, як відомо, ще в стародавній китайській філософії (конфуціанстві) наголошувалося на єдності та взаємозв’язку моралі, духовності й музики. Зокрема, стверджувалося, що саме за допомогою музики підтримується справедливий суспільний лад, реалізується вимога про досягнення гармонії в суспільстві як відображання гармонії в світі [1; 2].

Поважаючи свої національні традиції, загалом китайська молодь відрізняється високим рівнем моральної вихованості. Проте в її стані внаслідок інтенсивних економічних реформ, реалізації політики відкритості китайського суспільства та зрушень в його соціальній структурі відбулися не тільки позитивні, але й деякі негативні зміни. Так, спостерігається недотримання норм етикету, відсутність доброзичливості, чесності й моральності у взаємовідносинах деяких молодих людей. Це вимагає активізації роботи педагогів у галузі морально-духовного виховання підростаючого покоління [1; 2].

Китайські вчені наголошують, що духовно-моральне виховання особистості має здійснюватися не через моралізування, а шляхом її залучення до різних видів соціально корисної практичної діяльності, розширення і збагачення її методів, форм та змісту. У цьому плані значний педагогічний потенціал має музика, адже сприйняття і виконання музичних творів сприяють формуванню «морального образу людей відповідно до вимог часу», повнішому відчуттю ними краси в навколишньому світі як «царства істини, добра й краси, що виражені засобами музики», розвитку емоційної й морально-духовної сфери людини [2].

Сюй Бін також уточнює, що залучення дітей і молоді до музики дозволяє не тільки організувати їхнє культурне дозвілля, але й позбутися їм відчуття самотності, активізувати розвиток інтелектуальної й емоційної сфер особистості, а також формувати в неї кращі духовно-моральні якості: духовність, чесність, гуманність, відповідальність перед собою, близькими людьми та взагалі перед своїм народом і Батьківщиною [1].

У світлі вищевикладеного в сучасному Китаї було сформульовано ідею про необхідність розширення меж музичної освіти, яка має бути організована не тільки для талановитих в музичному сенсі дітей, але і взагалі для всіх здобувачів дошкільної, середньої та вищої освіти. Цю ідею поступово починають упроваджувати в практику.

Як установлено в дослідженні, з окресленої проблеми багато цінних думок висловлюють українські вчені. Так, С. Чепіга підкреслює, що музика, займаючи чільне місце в системі мистецтв, забезпечує комплексний вплив на розвиток загальних психічних властивостей (мислення, увага, уява, пам’ять), фізіологічних механізмів, емоційної й моральної сфери особистості. Особливу роль музика виконує в процесі виховання душевної чуйності людини, опануванні нею морально-естетичних ідеалів та духовних цінностей, активізуючи її формування як гуманної та всебічно розвиненої особистості [4, c. 154].

Здатність членів суспільства сприймати та створювати музику передбачає засвоєння ними норм естетичної культури, які, у свою чергу, є дотичними з красою, досконалістю, гармонією, гуманністю та іншими аксіологічними пріоритетами суспільства. У світлі цього музичну культуру слід сприймати як органічну частину загальної духовної культури людства [1, с. 157].

Я. Соловей привертає увагу тому факту, що музика допомагає кожній людині виявляти й розвивати здатність переживати складні почуття та свої моральні сили, виховує віру в життя на засадах краси, збагачує інтелект та почуття. Тому залучення особистості до світу музики треба пов’язати з розвитком духовності як одним із найважливіших пріоритетів в освіті [3, с. 121].

Як установлено, в Україні не ставляться амбіціозні плани щодо організації обов’язкової для всіх музичної освіти, проте в країні приділяють значну увагу питанню музичної просвіти молодого покоління. Так, діти різного віку в обов’язковому порядку залучаються до музики на відповідних музичних заняттях у дитячих садках і на уроках музичного мистецтва в закладах загальної середньої освіти. Талановиті в музичному плані здобувачі освіти залежно до їхнього віку можуть навчатися в музичних школах, училищах чи консерваторіях, відвідуватися музичні гуртки та студії.

Отже, висновки китайських та українських науковців значною мірою співзвучні в тому, що музика є ефективним засобом духовно-морального виховання людини, однак на сьогоднішній день її виховний потенціал реалізується не в повній мірі. Тому існує актуальна потреба в більш активному використанні педагогами музики у своїй виховній діяльності, пошуку й реалізації нових методів і форм роботи на основі її застосування для підвищення рівня моральної-духовної вихованості особистості.

Список використаних джерел

1. 许冰来源. (2019). 传统音乐教育如何传承“乐感”文化. URL: http://www.jyb.cn/rmtzgjyb/201910/t20191031_271066.html (дата звернення: 10.11.2022).
2. 音乐教育中融入思想道德教育的探析 2016. URL: https://www.lunwendata.com/thesis/2015/68904.html (дата звернення: 10.11.2022).
3. Соловей Я. Г. Музика у духовному розвитку особистості. Науковий вісник Мукачівського державного університету. Серія : Педагогіка та психологія. 2015. Вип. 1 (1). С. 121–125.
4. Чепіга С. Г. Спрямованість музичного виховання на формування морально-естетичних якостей особистості. 1025-річчя історії освіти в Україні: традиції, сучасність та перспективи : зб. матер. Міжнар. наук. конф. (м. Київ, 22 травня 2014 р.). Київ, 2014. С. 154–164.