Visits: 2

НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ У СУЧАСНИХ УМОВАХ

У статті розкрито суть, принципи і складові національно-патріотичного виховання дітей у сучасних умовах. Схарактеризовано значення традицій і обрядів у здійсненні національно-патріотичного виховання дітей, особливості святкування певних свят (Різдво, Великдень, День Незалежності) в Україні та їхня роль у формуванні національної свідомості особистості.
Ключові слова: національно-патріотичне виховання, традиції, обряди, діти, національна свідомість.

Лупаренко С. Є.
доктор педагогічних наук, професор,
професор кафедри освітології та інноваційної педагогіки,
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, м. Харків, Україна
Молчанова К. К.
здобувач вищої освіти першого (бакалаврського) рівня факультету іноземної філології,
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, м. Харків, Україна
Стахоржецький Д. А.
здобувач вищої освіти першого (бакалаврського) рівня факультету іноземної філології,
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, м. Харків, Україна

10.34142//2708-4809.SIUTY.2022.100

Український народ має великий скарб — традиції, звичаї, обряди. Вони передавалися від старшого покоління до молодшого упродовж багатьох століть, і важливо зберігати культурні надбання українського народу, адже завдяки ним українська нація стала такою, яка вона є сьогодні — великою та незламною.

Ми виховуємо дітей на українських традиціях, щоб змалечку формувати в них національну свідомість, любов до рідної мови та країни. Наша нація має чимало своєрідних традицій та звичаїв. Завдяки цьому українці відомі у світі як працьовиті, помірковані, щирі, гостинні і дотепні люди, які мають великий потяг до знань та шанобливе ставлення до свого роду. Кожен українець намагається докладати максимум зусиль, щоб сформувати в своїй дитині цілісну особистість, яка стане носієм національних і загальнолюдських цінностей [2].

Національно-патріотичне виховання дітей — комплексна цілеспрямована і системна діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об’єднань, благодійних організацій, сім’ї, закладів освіти щодо формування у молодого покоління патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про свій народ, готовності до виконання конституційного і громадянського обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як демократичної, правової, соціальної держави [3].

Національно-патріотичне виховання ґрунтується на культурному та історичному досвіді народу, його багатовікових традиціях, звичаях, мудрості та духовності. Основою є українська мова, історія нашої країни, звичаї, обряди та традиції, культурні та духовні надбання нації.

Принципами національно-патріотичного виховання є такі [3; 4]:

‒‒ самоактивність і саморегуляція. Завдяки йому формується здатність до прийняття самостійних рішень, самокритичності, виробляється громадянська позиція особистості, почуття відповідальності;
‒‒ полікультурність. Передбачає інтегрованість української культури в європейський та світовий простір;
‒‒ соціальна відповідність. Вона зумовлює потребу узгодження методів і змісту національного виховання з реальною соціальною ситуацією, у якій здійснюється виховний процес;
‒‒ збереження історичної і соціальної пам’яті (культурно-історичної і духовно-моральної спадщини українців);
‒‒ загальнолюдське і національне — єдине ціле. Дорослі повинні сприяти формуванню національної свідомості дітей, любові до рідної землі, народу. Також дітей змалку потрібно вчити шанобливо ставитися до рідної мови та спілкуватися нею вільно;
‒‒ природовідповідність виховання. Важливим у вихованні є врахування особливостей дітей (вік, національність, релігійна приналежність);
‒‒ виховання відповідно культури. Духовна єдність, мова, народ, історія, культурні та прогресивні, родинно-побутові та релігійні традиції, мистецтво, культури і традиції інших народів світу поєднані органічним зв’язком;
‒‒ творчість, саморозвиток, активна життєва позиція. Потрібно розвивати навички позитивного мислення, життєвий оптимізм, сприяти ініціативі, саморозвитку особистості;
‒‒ демократія і виховання. Між вихователем і вихованцем потрібно встановлювати довіру, поважати суверенітет, незалежність один одного;
‒‒ гуманізм виховання. Самореалізація учня має бути пріоритетним завданням. Для цього необхідно створювати певні умови, які допоможуть виявити таланти та обдарованість дитини. Важливо також сформувати гуманну, щиру, доброзичливу особистість, готову дослухатися до інших людей;
‒‒ безперервність і наступність національно-патріотичного виховання (починається ще в родині, а продовжується у закладах освіти). Цей процес здійснюється шляхом ознайомлення учнів з національною культурою. Також педагоги формують у дітей національні світоглядні позиції та переконання, що ґрунтуються на цінностях українського народу;
‒‒ взаємозв’язок навчання і виховання. Навчанні, виховання, розвиток особистості тісно взаємопов’язані: у процесі навчання дитина набуває знань, формуються її ставлення і цінності, від яких залежать її світогляд та ідеали;
‒‒ диференціація та індивідуалізація виховного процесу. Під час виховної роботи треба враховувати рівні розвитку дітей (психологічний, інтелектуальний, духовний, фізичний, соціальний), стимулювати їхню активність і розвивати творчу індивідуальність кожного учня;
‒‒ гармонізація родинного і суспільного виховання. Усі суспільні інституції повинні здійснювати свої виховні зусилля об’єднано.

Національно-патріотичне виховання об’єднує в собі:

громадянське виховання (формування особистості як морально, соціально, юридично і політично дієздатного громадянина);
розумове виховання (формування умінь і навичок культури розумової праці, світогляду та національної самосвідомості);
моральне виховання (формування в учнів розуміння понять добра, милосердя, взаєморозуміння);

трудове виховання (формування любові до праці та свідомого вибору майбутньої професії);
естетичне виховання (формування розуміння поняття естетичність в усіх його аспектах);
фізичне виховання (формування фізично здорової особистості).

Якщо процес національно-патріотичного виховання виконується успішно, то дитина: дотримується норм і правил поведінки, що є загальноприйнятими, поводиться бережно по відношенню до навколишнього середовища, поважно ставиться до людей незалежно від їхньої етнічної, національної приналежності чи віри, дбайливо ставляться до свого здоров’я та гігієни і дбає про оточуючих.

Український народ має такі духовні надбання як традиції та звичаї.

Так, напередодні Різдва в українських родинах готується кутя та узвар.  В Україні прийнято у Святвечір створювати образи багатства, щастя і спокою в домі. Хліб і рушник завжди були нашими вічними символами. Хліб та сіль на вишитому рушникові демонструє гостинність. Українські діти наслідують ці традиції ще змалечку і продовжують все життя [2].

Напередодні Великодня майже в кожній хаті печеться великодня паска, розмальовуються крашанки. Діти залюбки беруть участі у створенні цих ласощів та у розфарбовуванні писанок. Їм також подобається нічне відвідування церкви, де виконується обряд освячення пасок. Завдяки цьому діти пізнають давні та сучасні традиції святкування Великодня.

Одним з найважливіших свят для кожного українця є День Незалежності України. Це свято є символом української єдності та суверенності. Кожного року 24 серпня діти з батьками йдуть на парад, де відбуваються святкові заходи. У цей день лунають патріотичні пісні, влаштовуються флешмоби патріотичного спрямування, ввечері дивимося феєрверк на головних площах міст. Діти залюбки беруть участь у різноманітних заходах з нагоди святкування Дня Незалежності України, відчуваючи себе частинкою українського народу [1].

У сучасних умовах життя українські діти мають безпосередній зв’язок з тим, що відбувається в країні. Їхні батьки захищають Батьківщину, беруть участь у громадських та волонтерських акціях. З огляду на це потрібно пояснювати дітям, що держава робить все для відновлення миру та безпеки, і лише в національній єдності та національній гідності — наша сила й незламність. Окрім того, важливо, як і раніше, долучати дитину до культурної спадщини українського народу, його традицій, історії, що допоможуть не лише сформувати національну свідомість дитини, але й відволікти від поточних проблем, переключити її увагу на естетичну та інші види діяльності.

Отже, національно-патріотичне виховання здійснюється на основі рідної мови, історії, традицій, обрядів і культурних надбань українського народу. Воно спрямовується на формування громадянської позиції особистості, її любові до рідної країни, відповідальності, національної гідності та свідомості.

Список використаних джерел

1. День незалежності України: святкування, історія, традиції. 2017. URL: https://vzhe-vzhe.com/blog/den-nezalezhnosti-ukrayiny-svyatkuvannya-2017/ (дата звернення: 23.10.2022).
2. Єгорова Т. Методи стимулювання національного виховання на основі українських народних традицій. URL: https://yunist.org.ua/metodichniy-viddil/metodichna-skarbnichka/metody-stymulyuvannya-natsionalnogo-vykhovannya.php (дата звернення: 06.11.2022).
3. Зайченко І. В. Педагогіка. Київ : Ліра-К, 2016. URL: https://pidru4niki.com/13680428/pedagogika/printsipi_natsionalnogo_vihovannya (дата звернення: 06.11.2022).
4. Про затвердження Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді, Заходів щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді та методичних рекомендацій щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах : Наказ Міністерства освіти і науки України від 16.06.2015 № 641. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0641729-15#Text (дата звернення: 06.11.2022).