Views: 11

ПОЛІКУЛЬТУРНА ОСВІТА Й ВИХОВАННЯ МОЛОДІ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЯК ВИМОГА СЬОГОДЕННЯ

У публікації доведено актуальність проблеми полікультурної освіти й полікультурного виховання студентської молоді в умовах глобалізації суспільства. Проаналізовано різні підходи науковців до визначення суті цих процесів. Розкрито тісний взаємозв’язок та взаємовплив полікультурної освіти й полікультурного виховання.
Ключові слова: полікультурна освіта, полікультурне виховання, студентська молодь, заклад вищої освіти.

Кабанська О. С.
кандидат педагогічних наук, доцент,
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Харків, Україна

Кривко М. Ю.
здобувач третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти,
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, м. Харків, Україна

10.34142//2708-4809.SIUTY.2022.86

В умовах глобалізації суспільства та посилення мобільності його членів значно підвищується значення полікультурної освіти й виховання майбутніх фахівців, що забезпечує їхню готовність до успішної життєдіяльності в сучасному просторі, який характеризується інтеграцією та взаємопроникненням різних культур, активною взаємодією їх представників.

Мета статті — проаналізувати різні підходи науковців до визначення суті процесів полікультурної освіти й полікультурного виховання студентської молоді в умовах глобалізації суспільства.

Як наголошується в науковій літературі, актуальною потребою сьогодення стає здійснення конструктивної взаємодії між носіями різних культур, що реалізується на рівні реалізації міжособистісних та ділових контактів між людьми. Тому педагогічними засобами слід забезпечити сформованість у кожної особистості толерантного ставлення до різних культур, національної мови, традицій, цінностей інших народів, а також спонукати їх представників до активної співпраці між собою на основі прояву взаємоповаги й толерантності. Така взаємодія підштовхує людину до переосмислення власних переконань і культурних цінностей [4, с. 13]. У зв’язку з цим здійснення полікультурної освіти й виховання майбутніх фахівців є важливим завданням для кожного закладу вищої освіти.

За поглядами Л. Сідун, полікультурна освіта у вищій школі реалізується як процес підготовки полікультурного фахівця, здатного організовувати ефективну професійну й особистісну взаємодію з носіями інших культур в умовах багатокультурного суспільства, а це можливо за умови виконання таких завдань:

1) забезпечення здобувача необхідними знаннями про різні культури;
2) формування в нього ціннісного ставлення до особливостей різних культур та їх представників;
3) розвиток у майбутнього фахівця вмінь і навичок взаємодії в полікультурному середовищі [2, с. 198].

О. Антонова стверджує, що полікультурна освіта як важливий складник сучасної освіти включає організацію та зміст освітнього процесу, в якому представлено різні культури, що різняться між собою за мовною, расовою, етнічною чи національною ознаками. Основною ідеєю полікультурної освіти є її здійснення на засадах принципу діалогу та взаємодії різних культур, відповідно до якого передбачається, що найбільшою мірою своя культура усвідомлюється людьми лише на тлі взаємодії й діалогу різноманітних культур, коли стають зрозумілими особливі характеристики кожної з них. У свою чергу, полікультурне виховання являє собою процес формування полікультурної особистості, який здійснюється на засадах забезпечення орієнтації на діалог різних культур, адаптації членів суспільства до різноманітних культурних цінностей у ситуації функціонування множинності культур, відмови від культурноосвітньої монополії стосовно інших націй та народів [3, с. 68].

П. Кендзьор зазначає, що під полікультурним вихованням учені розуміють:

‒‒ трансформаційний процес, що дає людині змогу вийти за межі власного культурного досвіду та збагатити його шляхом взаємодії з іншою культурою;
‒‒ динамічний процес, що навчає особистість мислити критично, грамотно аналізувати інформацію, а також здійснювати контакти й конструктивно співпрацювати з носіями різних культур;
‒‒ процес, який спрямовується на захист усіх відмінностей (етнічних, мовних, релігійних, регіональних тощо) між соціальними групами, що можуть зазнати дискримінації;
‒‒ антидискримінаційне виховання, що заперечує прояви етноцентризму, расизму, ксенофобії, сексизму й інших порушень прав людини;
‒‒ процес інтеграції різних культурних спільнот в цілісне громадянське суспільство, формування в кожного його члена громадянської і соціальної відповідальності за громаду, регіон, країну та цілий світ;
‒‒ комплексний педагогічний процес, в якому до уваги беруться всі соціальні й культурні відмінності суб’єктів сучасного освітнього простору та який спрямовується на їх формування як компетентних особистостей, котрі характеризуються сформованістю необхідних знань про культуру свого й інших народів, толерантного ставлення до них та досвідом ефективної позитивної взаємодії з представниками різних культур [1, с. 66–67].

Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що полікультурна освіта й полікультурне виховання тісно пов’язані між собою та впливають один на одного. Здійснення полікультурної освіти й виховання студентської молоді в закладах вищої освіти є нагальною потребою сьогодення. Тому кожний викладач вищої школи має вносити свою лепту у вирішення цих важливих завдань.

Список використаної літератури

1. Кендзьор П. І. Полікультурне виховання учнів у системі діяльності загальноосвітнього навчального закладу (теорія і методика) : дис … д-ра пед. наук : 13.00.07. Київ, 2017. 504 с.
2. Сідун Л. Ю. Розвиток полікультурної освіти у вищій школі США : дис. … канд. пед. наук : 13.00.04. Ужгород; Тернопіль, 2021. 243 с.