Views: 74
ПРО ЗМІСТ ДУХОВНОГО РОЗВИТКУ В СИСТЕМІ ДУХОВНО-ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ТА НАВЧАННЯ
Розглядається зміст духовного розвитку в системі духовно-інтелектуального виховання та навчання: його логічні етапи та завдання, які вирішуються у процесі розвитку через усі етапи до досягнення майстерності у духовному розвитку, певного професіоналізму.
Ключові слова: духовність, розвиток, духовне зростання, управління станом, управління часом.
Хвостиченко О. М.
кандидат військових наук, доцент,
Всесвітнє наукове ноосферно-онтологічне товариство, м. Харків, Україна
10.34142//2708-4809.SIUTY.2022.148
Духовний розвиток в системі духовно-інтелектуального виховання і навчання займає визначальне місце, оскільки спрямований на зміну свідомості, мислення людини [1]. Усвідомлений духовний розвиток досягається взяттям повної відповідальності тим, хто навчається, за своє духовне зростання, коли з’являється жага результатів. У системі духовно-інтелектуального виховання та навчання передбачається проходження чотирьох логічних етапів духовного зростання:
Етап 1 «Початок шляху». Постановка цілей, освоєння техніки, початкові результати: самоконтроль, планування (управління часом), початкове управління станом.
Етап 2 «Бездоганність». Освоєння універсальними методами управління зовнішніми проявами — формування гідності, відсутність негативу, агресії, насильства, образ, ні словом, ні ділом не зачіпати інших людей та обов’язку, позитивний вплив, адекватний захист.
Етап 3 «Незалежність». Освоєння прийомами утримання позитивного внутрішнього стану з урахуванням: спокою, відсутності внутрішніх проблем, очищення свідомості; здатності власним вогнем запалювати інших, встановлювати і припиняти відносини або міняти роботу — дає внутрішню свободу, комфортні взаємини та почуття.
Етап 4 «Майстерність». Доведення технік управління собою до досконалості, входження в потік творчості, розкриття почуттів, освоєння енергетичних здібностей посилення та впливу, дає вплив, активний та комфортний рух від мети до мети, повноту щастя.
Основні завдання розвитку проходять через всі етапи до майстерності [2]: 1) розуміння; 2) постановка цілей; 3) самоконтроль; 4) керування часом; 5) перепрограмування свідомості; 6) управління станом; 7) розкриття творчості; 8) професіоналізм; 9) спосіб життя. Розглянемо зміст кожного завдання.
1. Розуміння — пошук та освоєння необхідних знань, формування розумових структур [2], розрізнення добра і зла. Знання — фундамент будь-якого процесу. Помилкові знання можуть призвести до деградації. Знання потрібно перевіряти: на логічність, несуперечність, на відгук серця; враховувати досвід інших, адже краще вчитися на чужих помилках, але з урахуванням своєї ситуації та своїх можливостей; перевіряти самому. Інформації дуже багато, тож можна заблукати, всього знати неможливо. Накопичення знань про все явно програшний шлях. Критерій первинної оцінки знань — наскільки вони впливають на життя людини, на її розвиток. Найцінніші знання спрямовані на позитивні зміни людини, її життя, вони мають бути перетворюючими на усвідомленість, нести радість. Знання мають бути практичними, щоб їх можна було використати в житті, інакше це просто інформація до відома.
2. Постановка цілей — формування навичок постановки цілей за всіма життєвими сферами (служіння, розвиток, самореалізація, взаємини, гроші, відпочинок, побут), їх деталізація на різні терміни аж до «на все життя» [3].
3. Самоконтроль — навчання здатності контролювати (відслідковувати) внутрішні та зовнішні прояви — вивчати себе. Фіксувати негативні емоції, втрату радості, помилки у спілкуванні, поведінці. Позбутися шкідливих звичок, контролювати свої бажання, помістити все шкідливе під заборону. Максимальний час перебувати в позитиві, при втраті повертатися до цього стану. На ІІ етапі передбачає навчання цілісного сприйняття та оцінки себе, попереднього настрою на справу чи ситуацію та пошуку їх комфортного проходження. Інструментом самоконтролю є уважність, яка вимагає тренування наступних якостей: концентрація (здатність зосереджувати і утримувати увагу на одному об’єкті) і обсяг (кількість помічених елементів чи показників об’єкта, деталізація) — це стосується зору, слуху та інших органів сприйняття. Розвинений самоконтроль дає максимально повне сприйняття та розуміння того, що відбувається, дозволяє насолоджуватися життям, своєчасно приймати рішення та реагувати, передбачає управління собою.
4. Управління часом — навчання здібностям обліку та ефективного використання часу (ритми, плани, щоденник).
5. Перепрограмування свідомості — заміна хибних, помилкових переконань правильними, істинними, формування сильних якостей особистості. Це є, по суті, очищення свідомості від негативних програм: страхів, образ, заздрощів, слабкості, лінощів. Для цього використовуємо наступну техніку: зрозуміти (що заважає, на що міняти); замінити програми (вкласти зусилля волі); відтренувати внутрішні та зовнішні прояви; утримувати та посилювати задані стани (за ситуацією та ролями); організувати відповідний спосіб життя [2].
6. Управління станом — ключова здатність управління собою: налаштування та утримання позитивного, енергетичного стану відповідно до обраної ролі, швидке перемикання (за ролями) та відновлення при втраті позитивності. Загальне завдання — розпалити максимальний вогонь у душі (спрагу життя): все робити з радістю, натхненням (йду до мети), з передчуттям вставати і лягати (ждуть значні справи).
Основні завдання за етапами:
І — зупинити маятник станів, включити зростання позитиву;
ІІ – горіти цілями, особиста наснага, реалізувати бездоганність у зовнішніх проявах;
ІІІ-ІV — своїм позитивом запалювати, надихати інших — переводити з негативу на позитив.
Інструменти: налаштування — вхід у максимально сильний стан та мотивованість, пошук максимальної радості;
самоконтроль – відстеження та утримання стану; самовладання — здатність зберігати внутрішній настрій під негативними впливами ззовні [2].
7. Розкриття творчості — одна з цілей і приз за розвиток — підключення до життя здібностей творити в кожній справі, шукати і знаходити найкращі рішення та способи їх реалізації у зв’язку з Вищим, Всесвітом.
Спосіб розкриття — сценічне мистецтво (вокал, хореографія, театр, гумор):
на першому етапі допомагає звільнитися від комплексів та затискачів, адже страх сцени у системі людських страхів знаходиться на другому місці після страху смерті — дає внутрішню свободу самовираження;
на другому етапі створює умови для тренування необхідних станів у змодельованих ситуаціях;
на третьому етапі дозволяє відточувати майстерність зовнішніх та внутрішніх проявів — бездоганності;
на четвертому — підключати напрацьовані статки до повсякденного життя.
Суть — сцена дозволяє спробувати високі стани, раніше незвичні для людини, випрбувати себе у грі, героїзмі, романтиці. Напрацювати якості, навички прояви і потім використовувати в житті. Важливим є не так кінцевий результат, наприклад, виступ на концерті, а й процес підготовки, репетицій — тут відбуваються основні перетворення людини. Розкріпачення від внутрішніх комплексів, страхів дозволяє вносити у звичайні відносини елементи творчості, створювати особливу атмосферу польоту душі, замість рутини та зневіри.
8. Професіоналізм — стати професіоналом у розвитку, майстром, а не залишатися дилетантом — ретельно вивчати питання розвитку, використовувати максимально ефективні методики та техніки, неодмінно досягати результатів.
9. Спосіб життя — організація життя з максимальною ефективністю для розвитку та отримання радості. Щоб кожен день приносив максимум благ, надавав сили та радості, наснаги від цікавих та благородних справ, від приємного та корисного спілкування з гідними людьми, з тими, хто любить, поважає, замість порожніх розмов ні про що, непотрібних зобов’язань, марнування часу біля телевізора або в соцмережах. Сформувати корисні звички та традиції, щоб було місце і час усьому, що несе благо: і творчості, і розвитку, і спілкуванню з друзями, і з природою, і фізкультурою, і багато чому іншому, — всьому, що потрібно душі. Керувати своїм життям (часом) так щоб воно вело до найкращих результатів, щоб було насиченим, але не вимотувало постійною гонкою за ілюзіями, не перетворювало людину на загнаного коня — і це, в тому числі, показник її розуму та сили, націленості на успіх.
Розвиток — це реалізація отриманих знань таким чином, щоб розуміння гідності стало особистою якістю.
Духовний та енергетичний розвиток взаємопов’язані та посилюють один одного: духовний дає розуміння, знімає заборони через очищення свідомості, розкриває духовні можливості до управління життєвою енергією; енергетичний дає зростання працездатності, забезпечує духовне зростання (енергія для перетворень свідомості), розкриває енергетичні можливості [5].
Список використаних джерел
1. Бабич В. П., Могилко В. А., Онегина В. М. Прикладна онтологія : моногр. Харків : Друкарня Мадрид, 2013. 364 с.
2. Міаніє М. Ю. Сознание человека. Харків : Созіданіє, 2007. 192 с.
3. Хвостиченко О. М. Про сенс життя, життєві цілі та джерела щастя. Духовно-інтелектуальне виховання і навчання молоді в ХХІ столітті : міжнар. зб. наук. пр. / за заг. ред. В. П. Бабича. Харків : ВННОТ, 2020. Вип. 2. С. 100–111.
4. Хвостиченко О. М. Структура особистості як об’єкт духовно-інтелектуального виховання та навчання. Духовно-інтелектуальне виховання і навчання молоді в ХХІ столітті : міжнар. період. зб. наук. пр. / за заг. ред. В. П. Бабича, Л. С. Рибалко, Л. А. Штефан. Харків : ВННОТ, 2021. Вип. 3. С. 24–30.
5. Хвостиченко О. М. Про зміст енергетичного розвитку в системі духовно-інтелектуального виховання та навчання. Духовно-інтелектуальне виховання і навчання молоді в ХХІ столітті : міжнар. період. зб. наук. пр. / за заг. ред. В. П. Бабича, Ю. Д. Бойчука, Л. С. Рибалко, О. М. Хвостиченка. Харків : ВННОТ, 2022. Вип. 4. С. 600–602.
Leave A Comment