Visits: 6

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ДО РОЗВИТКУ ЕМПАТІЇ У ДИТИНИ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

У статті на основі досвіду Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка охарактеризовано підготовку майбутніх педагогів до розвитку емпатії у дітей. Звертається увага на універсальний та індивідуальний підходи до формування педагогічної емпатії та методи і технології, які в межах них використовуються.
Ключові слова: емпатія, емпатійна педагогічна дія, дисципліни професійного циклу, початкова освіта, дошкільна освіта.

Прибора Т. О.
кандидат педагогічних наук, доцент,
Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, м. Кропивницький, Україна

10.34142//2708-4809.SIUTY.2022.124

Останні роки були важкими для української педагогіки. Потрібно було шукати новий підхід до виховання як майбутніх педагогів, так і підростаючого покоління. В умовах пандемії COVID-19 та війни на перший план вийшли проблеми фізичного та соціально-етичного виховання. Актуальності набула дихотомія «добро-зло», «правда-кривда», «духовність-прагматизм», «альтруїзм-егоїзм», «шляхетність-ницість».

Відповідно перед вищою освітою постало важливе завдання підготувати гуманного, толерантного, мотивованого, діяльнісного і активного фахівця здатного розуміти внутрішній світ особистості і за необхідності надати необхідну допомогу.

Проблема розвитку емпатії є не новою. Поняття, види та механізми емпатії досліджували Г. Андреєва, М. Барнетт, Т. Гаврилова, Г. Діно, Л. Журавльова, О. Кайріс, Л. Кінг, Т. Коломієць, О. Кононко, Мак-Дугалл В, Пашукова Т. І., К. Роджерс, Е. Тітчер, Дж. Ховард, В. Філатов, І. Юсупов.

Не дивлячись за значну кількість досліджень з даної проблеми, особливості підготовки майбутніх педагогів до розвитку емпатії у дітей не висвітлювались.

Мета статті полягає у характеристиці особливостей підготовки майбутніх педагогів, які навчаються за освітніми програмами 012 «Дошкільна освіта» та 013 «Початкова освіта», до розвитку емпатії у дітей.

Підготовка майбутніх педагогів до розвитку емпатії у дітей під час навчання за програмою 012 «Дошкільна освіта» та 013 «Початкова освіта» спрямована у двох напрямках: формування якостей педагога, необхідних для прояву емпатії у педагогічних умовах та формування необхідних професійних компетентностей для навчання дітей емпатії.

Під час навчання за освітніми програмами здобувачі удосконалюють емоційний, когнітивний та дійовий компоненти педагогічної емпатії [2].

Визначення рівня педагогічної емпатії серед студентів першого курсу дало змогу зробити висновок, що не у всіх студентів сформовані дві форми емпатії (співпереживання та співчуття), зокрема співчуття — складніша форма, що опосередковується моральними знаннями, потребує подальшого розвитку і полягає у «переживанні почуттів партнера, що не співпадають із власними» [1].

Навчання в університеті є часом усвідомленням особистої індивідуальності та остаточного утвердження ціннісних орієнтацій, тому так важливо надати їм окрасу емпатійності.

На розвиток емпатії і як її прояву емпатійної педагогічної дії — «специфічної активності вчителя, яка проявляється у формі емпатійного контакту вчителя з учнем і являє собою структуру, кожен компонент якої містить емпатійну складову» [1, с. 10], впливає вивчення дисциплін педагогічного циклу: «Вступ до спеціальності», «Педагогіка», «Дидактика», «Основи педагогічної ергономіки», «Історія педагогіки (загальної та дошкільної)», «Педагогічні технології навчання в початковій школі», «Методика виховної роботи», «Освіта ХХ ст.», «Робота вчителя з батьками учнів», «Основи педагогічної майстерності», «Імідж сучасного педагога», «Дитяча література», «Культура мовлення та виразне читання», «Художня праця та образотворча діяльність з методикою викладання» тощо [3].

Логіка розташування у навчальному процесі перерахованих дисциплін та їхній контент спрямований на те, щоб після завершення навчання на бакалаврському рівні в кожного студента відбувся перехід від співчуття і розуміння життєвої ситуації до активної діяльності, з метою допомоги дитині у подоланні перешкод зі збереженням її активності і високого рівня емоційного настрою. При чому допомога в подоланні перешкод полягає у фасилітативному впливові на вихованця. Як бачимо, кінцевим результатом передбачається конативна складова педагогічної емпатії [1, с. 9].

До того ж, важливо врахувати той факт, що без емпатійного елемента кожна педагогічна дія залишається незавершеною, оскільки вона не впливає на внутрішній світ вихованця, що знижує якість і ефективність педагогічної діяльності [1, с. 10].

В процесі викладання дисциплін фахової підготовки поєднується два підходи до формування педагогічної емпатії: універсальний та індивідуальний.

Універсальний підхід передбачає застосування кейсметоду (case-study) з метою створення педагогічних ситуацій, спрямованих на розвиток емоційного інтелекту і компетентностей студентів вцілому і, зокрема, емпатії. Особливість цього підходу полягає в тісному поєднанні теоретичних і практичних компонентів професійної підготовки, що призводить до формування у здобувачів знань через призму практичного досвіду, здобуття творчої самостійності для професійної самореалізації, що дає змогу поступово удосконалити формування трьох складових емпатії: емоційної, когнітивної і конативної.

Метод доповнюється дискусіями, самостійною роботою та завданнями спрямованими на самодіагностику з метою кращого пізнання себе [2].

Остаточне відпрацьовування здобувачами техніки емпатійного реагування відбувається під час проходження практик у закладах освіти України (в умовах воєнного стану виробничі практики дозволили проходити студентам за кордоном). Навчальні і виробничі практики дозволяють накопичити практичний досвід емпатії, створюється можливість для реалізації педагогічної емпатії.

Індивідуальний підхід передбачає врахування, з одного боку, особливостей роботи з конкретною групою, а з іншого, індивідуальних особливостей кожного студента. Засобами розвитку емпатії стають тренінгові вправи, «круглі столи», використання елементів театральної діяльності, ділові ігри та самостійна пошукова діяльність з даної проблеми.

Отже, формування педагогічної емпатії в закладі вищої освіти реалізується через викладання дисциплін професійного циклу. Універсальний та індивідуальний підходи до формування педагогічної емпатії дають змогу реалізувати індивідуально-диференційований підхід у вихованні студентської молоді даного емоційного процесу.

Список використаних джерел

1. Кайріс О. Д. Розвиток емпатії у професійному становленні студентів вищих педагогічних навчальних закладів : автореф. дис. … канд. психол. наук : 19.00.07. Київ : Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України, 2002. 19 с.
2. Коломієць Т. В. Особливості емпатійної міжособистісної взаємодії в юнацькому віці : автореф. дис. … канд. психол. наук : 19.00.07. Одеса : ДЗ «Південноукр. нац. пед. ун-т ім. К. Д. Ушинського», 2015. 21 с.
3. Прибора Т. О. Естетичні можливості дисциплін професійної підготовки майбутнього педагога. Наукові записки ЦДПУ ім. В. Винниченка. (Серія: Педагогічні науки). 2021. № 96. С. 140–148.