РОЗВИТОК ЕМОЦІЙНО-ДУХОВНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ МИСТЕЦЬКИХ ЗАКЛАДІВ

РОЗВИТОК ЕМОЦІЙНО-ДУХОВНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ МИСТЕЦЬКИХ ЗАКЛАДІВ

У статті проаналізовано вплив духовно-емоційного стану художника на створення мистецького продукту. Визначено роль та місце мистецької освіти у системі формування світогляду творчої особистості. Охарактеризовано основні засоби художньо-образної мови як структури духовного виховання студентів.
Ключові слова: Косівська мистецька школа, духовність, декоративне мистецтва, світогляд, художній образ.

Юрчишин Г. М.
професор, кандидат архітектури, заслужений архітектор України,
член-кореспондент УАА, директор,
Косівський державний інститут декоративного мистецтва, м. Косів, Україна
Стеф’юк Р. Г.
кандидат мистецтвознавства, доцент, директор,
Фаховий коледж Косівського державного інституту декоративного мистецтва, м. Косів, Україна

10.34142//2708-4809.SIUTY.2022.158

Категорія духовності є чи не найважливішою засадничою складовою у формуванні художника-майстра, митця із глибоким почуттям національної приналежності та високих загальнолюдських цінностей. Ці компоненти екзистенційного мистецтва закладаються майбутнім творцям прекрасного ще зі шкільних років. Саме в школі, яка породжує світогляд людини, формуються основи навчання «упродовж життя» майбутнього громадянина. Світогляд — це система найзагальніших філософських, естетичних, політичних, етичних, релігійних поглядів людини на світ у цілому, на світобудову і своє місце в них. Світогляд як цілісне розуміння світу й самого себе, можливостей таланту — це справді найголовніший мотив для творчості, тому в художніх творах віддзеркалені історичні виміри світогляду: характерні для певного часу переконання, принципи пізнання, ідеали й норми, власне, синтез інтелектуального та емоційного настрою епохи. Тут відкривається часто незнане раніше й несподіване світобачення — власний художній світ, що тримається на інтелектуальному та емоційному досвіді особистості.

Як зазначає Т. Харламова,

«…саме наукові досягнення людства загострили проблему сутності Людини, людської природи, виявили «антропологічну катастрофу» цивілізації (М. Мамардашвілі), кризу «людяності» сучасного суспільства (Тейяр де Шарден, К. Леві-Строс). Негативні наслідки науково-технічного прогресу призвели до усвідомлення того, що всі досягнення техногенної цивілізації самі по собі не здатні внести в культуру людства ціннісні орієнтири, етичні норми, які є для існування людства найважливішими. Логіка без емоцій, наука без культури та етики, без міркувань над сенсом буття — страшні примари ядерно-генетичного Апокаліпсису» [3].

Уся шкільна освіта повинна бути пронизана духом національної ідеї, щоби молода людина могла визначити своє місце в суспільстві, бути прив’язаною до свого народу, творити для нього і заради нього. Як зауважує В. Трачук,

«у своєму загальному вигляді національна ідея − це ідея, яка відображає головний національний інтерес і задає розвитку країни оптимального напрямку в сьогоденні та на майбутнє… Вона є проектом суспільного розвитку, спробою не лише зберегти все те корисне, що було надбано, а й зробити суспільство кращим, досконалішим, ніж воно є» [2, с.155].

У нашому випадку школа стане соціальним консолідуючим важелем суспільства. Вища школа в майбутньому повинна продовжити цей процес.

В. Андрущенко в роздумах про освіту вважає, що

«освіта загалом, а вища освіта зокрема, відіграє в суспільстві унікальну роль: вона відтворює особистість, озброює її знаннями, формує світогляд, творчі здібності, виховує як патріота і громадянина − тобто реально його (суспільства) майбутнє. І від того, якою буде наша освіта, без перебільшення, залежить майбутнє держави: народу і культури» [1].

Слід зазначити, що художньо-образна мова мистецтва — складна духовна структура, адже кожен елемент художньої реальності є образом; твір як художнє ціле — складна система образності. Багатство образної структури зумовлює повноту і глибину ідеального буття естетично опанованої реальності в художньому творі що постає доцільною, здатною до саморозгортання життєвістю. Безпосереднє чуттєве виявлення сутності в художньому образі становить зміст прекрасного у мистецтві. Індивідуалізація образності відображає індивідуалізацію духовного досвіду суб’єкта творчості — митця. Його (митця) бачення та розуміння явищ виходять за межі усталеного розуміння образу світу та традицій, укладання його у канонічні форми та закони. Художній образ об’єктивує буття у чуттєво сприймані ідеальні форми, відчужуючи від безпосередності, що виводить його поза межі життєвого циклу: старіння, смерті, небуття. Дійсність, дистанційована від безпосередньої поодинокості явищ реального світу, укладена у форми іншого, ідеального буття, у виразні, художньо доцільні образи, стає предметом цілісного розумно-переживаючого відношення. Отже, художньо-образна природа мистецтва є джерелом живлення людського духу як цілісності логічного і чуттєвого.

Поняття мистецтва та духовності тісно переплітаються, роблять це постійно, і тому можна стверджувати навіть про знакову культурну діаду «мистецтво — духовність». Немає жодних сумнівів щодо того, чи пов’язане відчуття прекрасного з духовністю — духовність у глибинній своїй основі є ні чим іншим, а саме потягом до краси — краси тілесної, соціальної, етичної, онтологічної. Вона вимагає конкретних зусиль і напруження, поставлених цілей та руху до них. Митець, що турбується про якість своїх творінь, неодмінно турбується і про власну духовність, про формування певного індивідуального духовного портрета. У кожній людині закладено Творцем ідеальний образ, і сенс життя полягає в тому, щоб цей образ проявити настільки, аби його могли бачити інші.

Саме мистецтво є цариною духовності та специфічною формою осмислення дійсності, що володіє художніми засобами передачі емоцій та прагнень людини, відображених у художніх творах. Величезний розвиваючий потенціал, який закладений у візуальному мистецтві, дає змогу формувати творчі й інтелектуальні здібності студента, його здатність до комунікації та розширює кругозір. Завдання педагога — запропонувати дієву методику, яка в освітньому процесі дозволить вправно поєднати різні методи: пізнавальний, аналітичний, емоційний, образно-асоціативний та узагальнюючий при створенні авторського твору. Завдання науково-педагогічних працівників Косівської мистецької школи значно складніші, оскільки мають на меті ще й навчити молоду творчу особистість досліджувати й розвивати мистецьку спадщину, що залишили нам народні майстри. Прагнемо долучити студентів до дослідницької та наукової діяльності з метою усвідомлення значення та ролі традиційного мистецтва України як невичерпного джерела творчості та використання його інтерпретації у сучасних творах декоративного мистецтва й дизайнерських пошуках.

Будь-який художник наділений власними, своєрідно-оригінальними синестезіями, які не є загальною нормою для всіх митців і вказують на наявну відмінність чуттєвих властивостей і характеристик навколишнього світу, що відкриваються людині у звичайному чуттєво-емпіричному досвіді, порівняно з чуттєво-внутрішньою перцепцією творчої особистості.

Художньо-синестетичні стани митця неможливо об’єктивувати й конкретизувати певним чином або засвідчити певними науково-психологічними методами, і якщо вони дійсно притаманні художнику, то сприймаються іншими людьми, з одного боку, на віру, а з іншого — за результатами його творчого продукту.

Особливої актуальності набуває питання духовності в час агресії російських окупаційних військ на нашу незалежну державу. Тому саме мистецтву як універсальному засобу, що має невичерпні естетичні можливості для використання у педагогічній практиці не лише мистецької освіти, а й у системі загальної та вищої освіти, слід надати домінуючого значення. В. Сухомлинський справедливо вважав, що «мистецтво — це час і простір, у якому живе краса людського духу». І наше завдання — виховувати не лише кваліфікованих лікарів, учителів чи інженерів, але й закласти в їхні душі високі естетичні смаки, людяність, чуйність та національний патріотичний дух. За роки незалежності зросла потреба у глибокому проникненні в основні надра національної духовності, що формує патріотичні засади нації. Саме на це спрямований вектор концепції освітньої діяльності Косівського державного інституту декоративного мистецтва, про що виразно засвідчують результати захистів дипломних робіт. Сучасна духовна ситуація в країні слугує чи не найяскравішим свідченням актуальності для кожного українця питань твердої віри, моральності — як базових основ, що викарбовують своєрідність етнонаціональної ментальності і культури, національної самоідентифікації.

Список використаних джерел

1. Андрущенко В. П. Роздуми про освіту: статті, нариси, інтерв’ю. Знання України. 2008. 719 с.
2. Кремень В. Г. Філософія людиноцентризму в стратегіях освітнього простору. Педагогічна думка. 2009. 520 с.
3. Харламова Т. Художня концепція та розвиток креативних здібностей : навч.-метод. посіб. 1999. С. 68–79.