Views: 8

РОЗВИТОК КОМПАРАТИВІСТИКИ В США (50-ТІ РР. ХХ СТОЛІТТЯ)

У статті проаналізовано провідні чинники, котрі сприяли розвитку компаративістики США в 50-ті рр. ХХ століття. Це: підписання «Акту про Національний науковий фонд», розвиток університетської освіти, відкриття спеціальних кафедр з порівняльної педагогіки та випуск журналів, заснування різноманітних наукових товариств й організацій та деякі інші.
Ключові слова: компаративістика, розвиток, США.

Кузнецова О. Ю.
доктор педагогічних наук, професор,
Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, м. Харків, Україна

Штефан Л. А.
доктор педагогічних наук, професор,
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, м. Харків, Україна

Фазан В. В.
доктор педагогічних наук, професор,
Полтавський національний педагогічний університет ім. В. Г. Короленка, м. Полтава, Україна

10.34142//2708-4809.SIUTY.2022.197

Аналіз на узагальнення науково-педагогічних джерел свідчить про те, що розвитку порівняльно-педагогічних досліджень в США на досліджуваному етапі сприяло підписання «Акту про Національний науковий фонд» (1950 р.), котрий був спрямований на:

– заснування національного центру дослідників;
– всебічну підтримку наукових пошуків і програм на будь-якому рівні;
– заохочення щодо обміну ідеями між науковцями США та колегами з усього світу;
– виплату стипендій дослідникам, котрі мають суттєві здобутки в сфері природничих наук;
– сприяння впровадженню різних методів наукового пізнання та технологій з метою проведення наукових розвідок та розвитку науки [1].

Велике значення для розвитку компаративістики у Сполучених Штатах Америки в 50-ті рр. ХХ століття мала університетська освіта, в змісті якої були апробовані програми з досліджуваної галузі та створені спеціальні кафедри з порівняльної педагогіки. Такі кафедри були започатковані при Стенфордському, Гарвардському, Лос-Анджелеському, Пітсбургському та деяких інших американських університетах.

Їх діяльність полягала у проведенні різнопланових порівняльно-педагогічних досліджень, котрі сприяли реформуванню освітньої системи в США. Зазначені реформи полягали у: продовженні термінів обов’язкового навчання; залученні до середньої ланки освіти всіх без винятку верств населення; проведенні модернізації шкільної освіти [2].

Необхідно також наголосити на тому, що міжнародним обмінам студентами та викладачами сприяла діяльність різноманітних агенцій. Зокрема, в другій половині ХХ століття зазначені завдання успішно вирішувало таке відоме американське об’єднання, як Корпус Миру. Програмою цього об’єднання передбачено вирішення таких завдань, як:

– допомога людям різних країн щодо задовільнення їхніх потреб у якісному персоналі;
– сприяння кращому розумінню американської системи освіти іншими націями та навпаки [1].

Розвитку компаративістики в США також сприяло і створення спеціального Товариства Порівняльної Педагогіки (1956 р.). Представники цього Товариства відвідували школи та університети зарубіжних країн (Данія, Німеччина, Швейцарія, Франція, Нідерланди й Англія).

Інтенсивний розвиток компаративістики в США був пов’язаний і з підготовкою та виданням Товариством професійного журналу, котрий отримав назву «Порівняльно-педагогічний огляд» і набув заслуженої популярності серед компаративістів усього світу.

Доцільно також наголосити на тому, що розвиток компаративістики в 50-х рр. ХХ століття був пов’язаний і з діяльністю таких національних та міжнародних товариств, як: Товариство Порівняльної педагогіки та Міжнародної освіти США, Центр з питань досліджень та інновацій у галузі освіти, Американська Асоціація порівняльної педагогіки. Успішній організації порівняльно-педагогічних досліджень сприяло заснування кафедр при провідних американських університетах — Мічиганському, Чиказькому та Каліфорнійському.

Саме в 50-ті рр. ХХ століття науковцями (Г. Ной та М. Екштейн) була розроблена структура організації порівняльно-педагогічного дослідження, яка включала такі етапи, як:

– ідентифікація проблеми;
– визначення попередніх гіпотез;
– з’ясування понять та показників;
– визначення об’єктів дослідження;
– накопичення даних та їх опрацювання;
– порівняння результатів з гіпотезою та формулювання певних теоретичних положень [3, c. 93–176].

Варто наголосити на тому, що до провідних завдань діяльності різноманітних товариств та об’єднань, які займалися порівняльно-педагогічними питаннями належали:

– вивчення особливостей діяльності освітніх систем провідних країн світу;
– з’ясування найбільш дієвих методів організації порівняльно-педагогічних досліджень;
– чітке розуміння освітніх систем, котрі функціонують у власній країні;
– вдосконалення викладання компаративістики в коледжах та університетах;
– мотивація проведення наукових розвідок у галузі компаративістики;
– організація обміну науковцями та вивчення систем шкільної освіти провідних країн світу;
– сприяння публікаціям та поширення інформації з питань теорії та практики порівняльної педагогіки;
– проведення міжнародних досліджень та обмін документацією;
– співпраця з провідними організаціями та товариствами, які займаються вивченням питань компаративістики;
– проведення конгресів та конференцій з питань порівняльної педагогіки;
– організація навчання викладачів на міжнародному рівні;
– передбачення можливих наслідків започаткування освітньої системи однієї країни в умови іншої та деякі інші [2].

Як свідчить проведене дослідження, на розвиток компаративістики в США суттєво вплинула і діяльність американських благодійних організацій, зокрема, Корпорації Карнегі та Фонда Форда. Зазначені фонди надавали університетам фінансову допомогу для організації міжнародних досліджень.

Варто також звернути увагу на те, що вирішальне значення для розвитку порівняльної педагогіки в США у період, який досліджується, мало започаткування Організації економічного співробітництва й розвитку та відкриття при ній Центру з питань досліджень та інновацій у галузі освіти, який займався активною видавничою діяльністю та був заслужено визнаним серед провідних центрів, котрі вивчали питання компаративістики [2].

Значну роль щодо розвитку компаративістики в США в 50-ті рр. ХХ століття відіграла Міжнародна Рада товариств порівняльної педагогіки, котра була заснована в Канаді і мала своє регіональне товариство в Америці –Товариства порівняльної та міжнародної освіти США [2]. Зазначена Рада за підтримки Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) провела перший Всесвітній конгрес товариств з порівняльної педагогіки [2].

Розвиток компаративістики на окресленому етапі був тісно пов’язаний з організацію подорожей та спостережень, випуском спеціальних журналів з порівняльної педагогіки — «Огляд порівняльної педагогіки», «Освіта як інвестиція у порівняльній перспективі», провідне завдання яких передбачало висвітлення результатів організації освітнього процесу в різних країнах світу, пошук дієвих моделей організації освіти, з’ясування чинників (політичні, економічні, культурні, релігійні та ін.), котрі зумовили рівень освіти в конкретно взятій країні [1].

Слід також наголосити на тому, що наприкінці періоду, який вивчається, відбувається суттєве зменшення інтересу до компаративістики, що пов’язано з загальним зниженням рівня вищої освіти в країні, економічною кризою в США, суттєвим скороченням бюджетів зовнішньої допомоги тощо.

Список використаних джерел

1. Arnove R. Comparative education and world systems analysis Comparative Education Review. 1980. February.
2. Bray M., Adamson B., Mason M. Comparative Education Research. Approaches and Methods. Comparative Education Research Centre. The University of Hong Kong, 2007.
3. Noah H., Eckstein M. Toward. A Science of comparative education. New York, 1969.