Views: 64

РОЛЬ І ЗНАЧЕННЯ ІНШОМОВНОЇ КУЛЬТУРИ В РОЗВИТКУ ДУХОВНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

У статті визначено суть мови, іншомовної культури та духовності як унікальних феноменів, висвітлено взаємозв’язок між ними. З’ясовано роль і значення іншомовної культури в розвитку духовності особистості. Виокремлено необхідні передумови формування в суб’єктів навчання цієї культури.
Ключові слова: роль, значення, іншомовна культура, духовність, особистість.

Ткачов А. С.
доктор педагогічних наук, доцент,
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, м. Харків, Україна
Бойко О. А.
здобувач третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти,
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, м. Харків, Україна

10.34142//2708-4809.SIUTY.2022.140

Характерною ознакою розвитку сучасного суспільства є комп’ютеризація, що торкнулась усіх сфер його життєдіяльності, причому навіть тих, які пов’язані з творчістю та духовністю людини. Тому сьогодні вже нікого не дивує факт використання цифрових засобів під час створення музики, написання картин або навіть здійснення релігійних обрядів. Слід також зауважити, що цифрова епоха стерла кордони комунікації між представниками різних країн і навіть континентів. Завдяки мережі Інтернет люди можуть вільно спілкуватися між собою, знаходячись навіть на значній відстані один від одного. Проте для успішної взаємодії вони мають добре володіти не тільки іноземною мовою, але й іншомовною культурою, що тісно пов’язана з духовною сферою особистості.

Воднораз важливо констатувати, що перехід людства в цифрову епоху не тільки зумовлює появу певних позитивних наслідків для членів суспільства, але і спричиняє багато проблем, пов’язаних з їхнім духовним розвитком. Тому виникає актуальна потреба в розкритті ролі та значення іншомовної культури як унікального феномену в розвитку духовності особистості.

Мета статті полягає у визначенні суті мови, іншомовної культури та духовності як унікальних феноменів, висвітити взаємозв’язок між ними, а також роль і значення іншомовної культури в розвитку духовності особистості.

Зазначимо, що вивчення порушеної в дослідженні проблеми передбачає визначення суті його ключових понять, а саме: мова, іншомовна культура та духовність особистості. Як з’ясовано на основі аналізу наукової літератури, під мовою розуміють, з одного боку, систему знаків, правил та засобів, що забезпечують процес пізнання людьми навколишнього світу та спілкування між собою, а з іншого — багатовікове надбання народу, що створено зусиллями багатьох поколінь, засіб духовного об’єднання людей, одну з найважливіших національних цінностей і наріжних ознак національної ідентичності особистості. Перші прояви духовного життя народу як окремої спільноти виникають саме в процесі формування його рідної мови, бо вона виступає засобом духовного об’єднання і взаємовпливу її носіїв та водночас способом вираження внутрішнього світу окремої людини. Причому мова не може існувати поза культури, з якою вона нерозривно пов’язана [4; 7].

Мовна культура людини проявляється в дотриманні нею стійких норм літературної мови (усної й писемної), а також у свідомому й майстерному використанні на практиці певних мовно-виражальних засобів, які обираються відповідно до мети й обставин спілкування. У свою чергу, під іншомовною культурою фахівці розуміють особистісне утворення людини, що проявляється в мовній та мовленнєвій поведінці та забезпечує продуктивну взаємодію з носіями іншої мови [1; 3; 5].

У контексті порушеної проблеми доцільно також уточнити, що духовність людини — це інтегральна якість, що уособлює індивідуальні смисложиттєві цінності особистості, визначає загальну спрямованість її активності, забезпечує прояв нею гуманного ставлення до інших членів суспільства та спонукає до постійного духовного самовдосконалення на основі опанування актуальних загальнолюдських і національних цінностей. Ефективними шляхами формування цієї якості в особистості є вивчення нею рідної й іноземних мов, опанування мовною й, зокрема, іншомовною культурою [2; 6].

Важливо відзначити, що процес формування іншомовної культури особистості спрямований на забезпечення її ефективного функціонування у відповідному мовному середовищі й, зокрема, розвитку здатності успішно взаємодіяти з носіями нерідної для неї мови. А це вимагає не тільки оволодіння людиною її засобами й можливостями, дотримання відповідних мовних та стилістичних норм, але і виконання нею правил комунікативної поведінки в тих чи інших ситуаціях іншомовного спілкування, демонстрації знань етнічних традицій представників різних мовних спільнот, прояв поваги до їхніх культурних особливостей.

На підставі вищевикладеного можна підсумувати, що сам процес навчання іноземній мові автоматично не забезпечує розвиток духовності людини. Цей процес має бути спрямований на формування іншомовної культури особистості, що сприяє розширенню її культурного кругозору, формуванню вмінь ефективно взаємодіяти з представниками інших культур на основі прояву доброзичливості й толерантності, розвитку бажання краще зрозуміти свого комунікативного партнера, а також прояву прагнення постійно підвищувати рівень цієї культури. Проте така внутрішня робота людини над собою, набуття нею досвіду високоморальної поведінки у взаємодії з носіями різних мов виконують роль своєрідних каталізаторів процесу формування духовності особистості. Таким чином, іншомовна культура відіграє важливу роль у цьому процесі, проте для підвищення її значення в ньому ця культура має бути належним чином представлена у сформульованих цілях навчання та змісту освіти.

Список використаних джерел

1. Андрощук Л. Мова, мовлення, мовна комунікація. URL: http://oldconf.neasmo.org.ua/node/286 (дата звернення: 07.11.2022).
2. Каташинська І. В. Віртуальна освіта і формування духовних і пізнавальних орієнтирів особистості. Духовність особистості: методологія, теорія і практика : зб. наук. пр. 2005. Вип. 4(10). С. 104–111.
3. Кухта І. Іншомовна комунікативна культура майбутнього фахівця туристичної сфери у контексті компетентнісного підходу. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2009. Вип. 16–17. С. 61–63.
4. Рудяков П. Мова як цінність у теорії та на практиці. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса. 2011. Вип. 4. С. 55–65. URL:http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nzipiend_2011_4_9 (дата звернення: 7.11.2022).
5. Ткачов А. С. До питання формування іншомовної компетентності в інтелектуально здібних учнів. Фунментальні та прикладні дослідження: сучасні науково-практичні рішення і підходи : зб. мат. ІІІ-й міжнар. наук.-практ. конф. (Баку — Ужгород — Дрогобич, 17 листопада 2017 р.). Баку; Ужгород; Дрогобич, 2017. С. 249–251.
6. Целякова О. М. Духовність як цілісний феномен: проблеми концептуалізації в контексті соціально-філософського пізнання. Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. 2008. Вип. 33. С. 65–73.
7. Шумейко О. А. Значення мови для саморозвитку особистості в сучасному українському суспільстві. Проблеми саморозвитку особистості в сучасному українському соціумі : мат. всеукр. наук.-практ. конф., Харків, 21 березня 2019 р. Харків, 2019. С. 117–121.