Views: 19

СЕРЕДОВИЩЕ В СИСТЕМІ ОСОБИСТІСНО ЗОРІЄНТОВАНОЇ ОСВІТИ ЯК ОБ’ЄКТ ДУХОВНО-ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ ЗДОБУВАЧА

У статті представлено результати дослідження суті освітнього середовища за критеріями духовно-інтелектуального розвитку особистості здобувача освіти в контексті розвитку особистісно зорієнтованої системи. Акцентується увага на умовах формування середовища відповідного типу, а також підходах до визначення базових показників діагностики його якості.
Ключові слова: освітнє середовище, особистісно зорієнтована освіта, духовно-інтелектуальний розвиток.

Франчук Т. Й.
кандидат педагогічних наук, доцент, керівник наукового відділу,
Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, м. Кам’янець-Подільський, Україна
Мозолюк О. М.
викладач,
Фаховий коледж економіки, права та інформаційних технологій
Кам’янець-Подільського податкового інституту, м. Кам’янець-Подільський, Україна

10.34142//2708-4809.SIUTY.2022.146

Актуальність проблеми духовно-інтелектуального виховання і навчання здобувачів освіти всіх рівнів складно переоцінити, що зумовлене:

а) необхідністю тотального переходу на систему особистісно зорієнтованої освіти, яка реалізується через взаємодію досвідів того, хто вчить, і того, хто вчиться; значенням духовно-інтелектуальної складової у процесі самореалізації особистості під час навчання, інтеграції освітньої діяльності в життєвий простір особистості;
б) забезпеченням комфортності освітнього середовища як чинника психологічного здоров’я учасників освітнього процесу;
в) потребою використання сучасних освітніх технологій, які передбачають активний розвиток духовно-інтелектуальної сфери особистості;
г) особливостями формування індивідуальної освітньої траєкторії, що реалізується через позицію здобувача освіти як суб’єкта власного розвитку (саморозвитку), а відтак, детермінує необхідність інтеграції навчальної та виховної складових у цілісному освітньому процесі.

Проблема особливо актуальна для молоді, тобто періоду становлення духовності, наповнення її індивідуальними смислами. О. Целякова, досліджуючи проблеми сучасного стану розвитку духовності українського суспільства, характеризує його як «мімікрію духовності, за якою традиційні цінності змінюють свій зміст або втрачають його взагалі» [3, с. 222–223].

На етапі переходу від знаннєвої системи освіти до особистісно зорієнтованої переосмислюються традиційні підходи, пов’язані з транслюванням духовних цінностей, до створення цілісного середовища, що розвивається на їх основі і забезпечує відповідний мікроклімат — життєвий простір особистості в навчальному процесі. Освітнє середовище найбільшою мірою асоціюється з соціальним і неодмінно базується на відповідних соціально-інтелектуальних цінностях.

Проблема якості освітнього середовища — це проблема ціннісних пріоритетів, основу яких формують духовно-інтелектуальні цінності, пов’язані з цінністю людського життя, взаємостосунків її суб’єктів, які трансформуються на всі рівні, наприклад, через взаємодію соціальних та освітніх складових. Також проблеми розвитку духовних та інтелектуальних цінностей є особливо актуальними на етапі переходу на особистісно зорієнтовані освітні технології, основу яких визначає взаємодія досвідів учасників освітнього процесу. Закономірно, що будь-який досвід базується на особистісних позиціях його творця, у нашому випадку — здобувача освіти, а тому навчальний процес відбувається на основі взаємодії навчального змісту, який вивчається, та досвіду, що акумулює світоглядні позиції, цінності, переконання, пріоритети розвитку тощо. Саме мислення у процесі навчальної діяльності забезпечує осмислення навчального змісту, який вивчається, у контексті всіх цих особистісних утворень, інтегруючи їх у свій досвід, а також збагачуючи та вдосконалюючи його. Цей процес потребує, звісно, сприятливого, довірливого освітнього середовища, необхідного для розкриття досвіду педагога й здобувача освіти як особистісного надбання, що розкриває внутрішні, закриті сфери у структурі особистості.

Дослідник С. Донець пропонує підходи щодо трактування феномена духовного розвитку особистості та особливостей переживання кризових періодів онтогенезу, які детермінують властивості організації освітнього процесу, формування освітнього середовища, яке було б оптимальним для суб’єкта навчання на різних етапах його особистісного становлення [1, с. 32–38].

Психологічні, педагогічні аспекти проблеми формування освітнього середовища за критеріями духовності, психологічної безпеки були предметом досліджень таких учених, як Л. Бурлачук, С. Донець, Є. Руднєва, С. Сисоєва, О. Целякова, В. Ясвін та ін.

На архіважливу роль освіти в розвитку суспільства, зокрема з позиції його духовних вимірів, указує С. Сисоєва:

«освіта перетворює та спрямовує життя суспільства, зберігаючи в ньому все те, що має цінність для людини; визначає стратегію та реалістичні умови розвитку суспільства, перетворюючи його з «суспільства сьогодні» на «суспільство завтра»; формує нове мислення, нове бачення сенсу життя. Іншими словами, у такому контексті освіта постає як засіб управління розвитком суспільства» [2, с. 7].

Трансформуючи означені позиції на освітнє середовище закладу освіти, необхідно зазначити, що воно є потужним чинником соціалізації здобувача освіти, розвитку його життєвого простору в найбільш сенситивний період особистісного розвитку, наповнення його духовно-інтелектуальними смислами.

Теоретико-практичний аналіз проблеми, результати проведених експериментальних досліджень дали можливість визначити умови формування освітнього середовища з орієнтацією на піднесення його духовно-інтелектуального потенціалу:

− підвищення компетентності всіх учасників педагогічного процесу щодо теорії та практики особистісно зорієнтованої освіти, неодмінною умовою реалізації якої є психологічно сприятливе освітнє середовище, що базується на духовно-інтелектуальних цінностях;
– активне використання інтерактивних форм та методів організації навчальної діяльності, що передбачають активізацію суб’єкт-суб’єктної взаємодії його учасників, розвиток форм конструктивної комунікації, різних форм співпраці;
– у системі вивчення якості освітньої діяльності педагога закладу освіти важливе місце приділяти діагностиці та аналізу освітнього середовища за критеріями сприятливості для розвитку духовно-інтелектуально потенціалу кожного його суб’єкта;
– активізація дослідницької, проєктної діяльності навчального закладу щодо оптимізації технологій та алгоритмів створення та розвитку сприятливого освітнього середовища.

Результати досліджень також дали можливість визначити показники рівня сформованості освітнього середовища, орієнтованого на розвиток інтелектуально-духовного потенціалу його суб’єктів:

− активна інтелектуальна діяльність, що ґрунтується на мисленні, аналізі, систематизації, алгоритмізації, моделюванні тощо, отриманні особистісно значущих її результатів, створенні ситуації успіху;
– конструктивність міжособистісної взаємодії учасників освітньої діяльності, взаємоповага, особистісно-довірливе спілкування, сприйняття кожного як значущого учасника комунікації;
– відчуття задоволення від спільної праці, що продукує ефект емерджетності й обумовлює її доцільність;
− соціально-психологічна компетентність учасників освітнього процесу — реальних суб’єктів формування освітнього середовища.

Отже, важливо працювати над забезпеченням цілеспрямованості процесу тотального переходу на систему компетентнісної освіти, особистісно зорієнтованих технологій, оскільки це визначає безпосередню необхідність створення адекватного освітнього середовища, що базується на інтелектуально-духовних цінностях. Для студента як суб’єкта забезпечення продуктивності, безпеки освітнього простору характерні процеси:

а) оптимізації освітнього середовища ЗВО як контенту свого професійного становлення;
б) формування мікросередовища, у контексті якого програмується та реалізується індивідуальний маршрут професійної підготовки;

в) формування готовності створення майбутньої професійної діяльності власного освітнього середовища з урахуванням «Я-концепції».

Список використаних джерел

1. Донець С. І. Духовний розвиток особистості у кризі входження у дорослість (теоретичний аналіз із питання). Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 12: Психологічні науки : зб. наук. пр. Київ : НПУ ім. М. П. Драгоманова. 2018. Вип. 7 (52). С. 32–38.
2. Сисоєва С. О. Освіта та особистість в умовах постіндустріального світу : моногр. Хмельницький : ХДПА, 2008. С. 7.
3. Целякова О. М. Духовність і ціннісні орієнтації студентської молоді України в трансформаційному суспільстві. Гуманітарний вісник ЗДІА. 2009. Вип. 38. С. 222–223.