Views: 13

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ З ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ САМООСВІТНЬОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ БАЗОВОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

10.34142//2708-4809.SIUTY.2022.21

Реалії пандемії, військового стану, вимушеної міграції підвищують актуальність забезпечення готовності молоді до самостійної навчальної діяльності, до самоосвіти, формування у неї належного рівня самоосвітньої компетентності. У статті розкрито суть основних понять з проблеми формування самоосвітньої компетентності здобувачів базової середньої освіти.
Ключові слова: термінологічний аналіз, компетентнісний підхід, компетенція, компететність, самоосвіта, самоосвітня компетентність.

Майстрюк І. С.
здобувачка третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти кафедри освітології та інноваційної педагогіки,
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, м. Харків, Україна

Сучасний світ вимагає від кожної людини навчатися протягом усього життя. Ця ідея порівняно давно є однією з провідних у побудові концептуальних засад систем освіти в усьому світі [1, c. 2]. В Україні в сучасних умовах пандемії, військового стану, вимушеної міграції підвищується актуальність проблеми забезпечення готовності молоді до самостійної навчальної діяльності, до самоосвіти, формування у здобувачів базової середньої освіти належного рівня самоосвітньої компетентності.

Науковцями виконано чимало досліджень щодо проблематики самоосвіти в різних ракурсах, проте більшість праць було присвячено самоосвітній компетентності майбутніх педагогів (Л. Білоусова, Т. Бойко, І. Вікторенко, Н. Вовк, О. Кісельова, Н. Носовець, O. Пискун, С. Рой, Н. Уласевич, І. Федь та ін.); вивченню можливостей формування самоосвітньої компетентності здобувачів професійної освіти в процесі фахової підготовки (С. Бартіш, С. Бондар, Н. Довматович, К. Кучерява, Ю. Пришупа, Т. Сараєва, Л. Федорова, Н. Шаблигіна та ін.). Теоретичні засади формування самоосвітньої компетентності здобувачів базової середньої освіти, особливості структури означеного феномену представлені в наукових розвідках учених досить обмежено. Отже, є відчутною недостатність у розумінні загальних теоретичних підходів до розв’язання вказаної проблеми.

Метою статті є здійснення термінологічного аналізу основних понять з проблеми формування самоосвітньої компетентності здобувачів базової середньої освіти.

У процесі дослідження з’ясовано, що до термінологічного поля проблеми самоосвітньої компетентності здобувачів базової середньої освіти входять такі поняття:

1. Компетентність — інтегральна характеристика особистості, здатність вирішувати проблеми і типові завдання, які виникають у реальних життєвих ситуаціях, у різних сферах діяльності на основі використання знань, навчального й життєвого досвіду відповідно до засвоєної системи цінностей [1, с. 10].

2. Компетенція — сукупність взаємопов’язаних якостей особистості (знань, умінь, навичок, способів діяльності), що є заданими до відповідного кола предметів і процесів та необхідними для якісної продуктивної дії стосовно них [1, c. 10].

3. Компетентнісний підхід — спрямованість освітнього процесу на досягнення інтегральних результатів у навчанні, якими є загальні (базові, ключові) і спеціальні (предметні) компетентності тих, хто навчається [1, c. 11].

4. Ключові компетентності — це ті, яких кожен потребує для особистої реалізації, розвитку, активної громадянської позиції, соціальної інклюзії та працевлаштування і які здатні забезпечити особисту реалізацію та життєвий успіх протягом усього життя [1, c. 10].

5. Саморозвиток — усвідомлений і керований особистістю процес, в результаті якого відбувається вдосконалення фізичних, розумових і моральних потенцій людини, розгортання її індивідуальності [3, с. 126 ].

6. Самоосвіта — цілеспрямована та самостійна пізнавальна діяльність для задоволення інтересів, потреб людини в пізнаванні навколишнього світу [3, с. 126 ].

7. Самоосвіта — необхідний і постійний складник життя культурної, освіченої людини, заняття, що супроводжує її протягом усього життя [3, с. 129].
8. Самоосвітня компетентність — інтегративна якість особистості, що проявляється у наявності певних знань, умінь та навичок, здібностей та певних особистісних якостей [2, с. 127].

9. Діяльнісний підхід в освіті — спрямованість освітнього процесу на розвиток ключових компетентностей і наскрізних умінь особистості, застосування теоретичних знань на практиці, формування здібностей до самоосвіти і командної роботи, успішну інтеграцію в соціум і професійну самореалізацію [3, с. 126].

10. Інтегративний підхід в освіті — підхід, що веде до інтеграції змісту освіти, тобто до доцільного об’єднання його елементів у цілісність; тип конструювання змісту навчання, який підпорядкований розв’язанню системи внутрішньо- і міждисциплінарних проблем; передбачає побудову змісту (окремого предмета або освітньої галузі) у вигляді дидактичної моделі, котрий розробляється на основі обґрунтованого поєднання елементів знань з різних предметів і реалізується з використанням інтегрованих форм і методів організації навчання [2, c 127].

11. Особистісний підхід в освіті — це цілеспрямований, планомірний, спеціально організований педагогічний процес, спрямований на розвиток учня, який має особливі освітні потреби, становлення його як особистості з урахуванням його індивідуальних особливостей, інтересів, здібностей [3, с. 127].

Зазначені поняття в їх сучасному розумінні віддзеркалюються у складових самоосвітньої компетентності здобувачів базової середньої освіти. Так, науковцями пропонується виокремлення мотиваційно-ціннісного, змістово-процесуального та контрольно-рефлексивного компонентів самоосвітньої компетентності здобувачів базової середньої освіти. Для встановлення змісту мотиваційно-ціннісного компоненту особливо значущим є урахування змісту поняття самоосвіти та саморозвитку (передусім щодо обґрунтування значущості самоосвітньої компетентності).

Для змістово-процесуального компоненту уявляється визначальним застосування сучасного тлумачення понять компетентності, компетенції, ключових компетентностей, інтегративного підходу в освіті (для з’ясовування актуального переліку відповідних знань, умінь та навичок, а також шляхів їх виявлення). Уточнення змісту контрольно-рефлексивного компоненту самоосвітньої компетентності здобувачів базової середньої освіти базується на перегляді сучасних поглядів на компетентнісний та діяльнісні підходи (з точки зору встановлення переліка критеріїв та показників сформованості).

З’ясування змісту та взаємозв’язків основних понять щодо проблеми самоосвітньої компетентності учнів базової середньої школи є основою для подальшого встановлення особливостей її формування в освітньому процесі закладів загальної середньої освіти в сучасному освітньому просторі.

Список використаних джерел

1. Нова українська школа: концептуальні засади реформування середньої школи. URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/nova-ukrainska-shkolacompressed. pdf (дата звернення: 09.11.2022).
2. Рой С. Самоосвітня компетентність майбутніх вчителів предметів гуманітарного циклу, її стуність та структура. Наука і освіта. 2015. № 8, С. 125–129.
3. Maistriuk I., & Ponomarova N. Concept Content and Structure of Self-Educational Competence of School Students in the Modern Educational Space. Educational Challenges. 2022. № 27 (2). С 122–137.