ФОРМУВАННЯ МОТИВІВ ПРОФЕСІЙНОГО ЗРОСТАННЯ

ФОРМУВАННЯ МОТИВІВ ПРОФЕСІЙНОГО ЗРОСТАННЯ

У статті доведено важливість формування у здобувачів вищої освіти мотивів професійного зростання. Установлено взаємозв’язок мотивів навчання у ЗВО і мотивів професійного зростання. Схарактеризовано джерела розвитку навчально-пізнавальних мотивів, акцентовано увагу на шляхах розвитку внутрішніх і зовнішніх мотивів навчання здобувачів у ЗВО, наведено приклади застосування дієвих методів і прийомів.
Ключові слова: мотиви, навчання, професійне зростання, здобувачі ЗВО.

Зеленський Б. Р.
здобувач другого (магістерського) рівня вищої освіти,
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, м. Харків, Україна

10.34142//2708-4809.SIUTY.2022.165

Одним із факторів забезпечення конкурентоспроможності України на світовому ринку праці є підвищення якості підготовки фахівців, розвиток в них позитивної мотивації до майбутньої професійної діяльності.

Формування позитивної мотивації до майбутньої професійної діяльності неможливе без стійкої мотивації до навчально-пізнавальної діяльності, яка пов’язана з конкретною професією. Отже, навчання здобувачів у ЗВО є важливим етапом професійного становлення, де особливої актуальності набуває професійна мотивація, яка спонукає і спрямовує діяльність особистості до оволодіння професією.

Аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчує, що мотив є внутрішнім станом особистості, спонукальною причиною її дій і вчинків у певний проміжок часу, а суб’єктними формами вияву мотивів слугують цілі, наміри, інтереси, емоції та ін. Здобувачів вищої освіти можуть спонукати до навчальної та майбутньої професійної діяльності різні мотиви: інтерес до змісту та процесу діяльності, почуття обов’язку перед суспільством, прагнення до самоствердження, самореалізації та ін. Ефективним мотиваційним фактором є мета, яка стимулює, активізує організовує дії людини. Навчальна діяльність передбачає досягнення конкретних (проміжних) цілей, що створює кожного разу ситуацію успіху, дає емоційний заряд, спонукає до кінцевої мети, посилює мотивацію здобувачів вищої освіти до діяльності. Коли мету детермінують декілька мотивів, вони мають більш інтенсивний спонукальний вплив на діяльність.

Зважаючи на це, у процесі фахової підготовки здобувачів у ЗВО акцент у навчанні має бути перенесений на внутрішню мотивацію їх особистісного і професійного зростання.

Розвиток мотивації здобувачів вищої освіти до професійного зростання включає:

1. Взаємини між учасниками освітнього процесу, що вибірково актуалізують окремі ситуативні спонукання. Останні при систематичній активізації стають сталими й переходять у стійкі особистісні мотиви самоосвіти та професійного зростання.
2. Механізм розвитку мотивації «зверху вниз», що полягає в засвоєнні здобувачами пропонованих у готовій формі спонукань.

Зауважимо, що розвивати мотивацію професійного зростання не означає закласти готові мотиви в голову тих, хто навчається, а поставити їх у такі умови й ситуації розгортання їх активності, де б бажані мотиви й цілі складалися й розвивалися б з урахуванням і у контексті минулого досвіду, індивідуальності, внутрішніх прагнень. Зважаючи на це, розвиток мотивів професійного зростання дослідники [2] розуміють як створення в процесі навчання умов для виявлення внутрішніх спонукань (мотивів, цілей, емоцій), усвідомлення їх тими, хто навчається, для подальшого саморозвитку власної мотиваційної сфери.

Зазначене вище дає підстави свідчити, що мотиви професійного зростання тісно переплітаються з мотивами навчання здобувачів вищої освіти.

У психолого-педагогічній літературі обгрунтовано умови, від яких залежить розвиток позитивних мотивів навчання здобувачів вищої освіти, як-от:

‒‒ усвідомлення найближчих (безпосередніх) і кінцевих (перспективних) цілей навчання;
‒‒ усвідомлення теоретичної й практичної значущості засвоєних знань;
‒‒ емоційна форма викладу наукової інформації;
‒‒ нарощування змісту й новизна навчальної інформації;
‒‒ професійна спрямованість навчальної діяльності;
‒‒ вибір адекватних завдань, що створюють інформаційні пізнавальні суперечності в самій структурі навчальної діяльності;
‒‒ підтримка допитливості й пізнавального психологічного клімату в навчальній групі.

Дослідниками в галузі мотивації навчальної діяльності визначено три джерела розвитку навчально-пізнавальних мотивів здобувачів вищої освіти:

‒‒ зміст навчальної інформації, яку опановують здобувачі;
‒‒ організація навчальної діяльності;
‒‒ спілкування між учасниками освітнього процесу.

Кожне із цих джерел має особливі важелі впливу на розвиток пізнавального інтересу, особливі стимули.

Крім перелічених видів стимулювання внутрішньої позитивної мотивації навчання існують ще й інші шляхи розвитку внутрішніх мотивів у процесі навчання у ЗВО, в основі яких лежить гуманізація міжособистісних відносин:

1) внутрішня мотивація виникає тільки в тих випадках, коли в діяльності людини збалансовані «треба» і «можу», коли приведено в гармонію те, що має бути зроблене (або вимоги діяльності), і те, що людина може зробити (або здібності людини);
2) внутрішня мотивація до навчально-пізнавальної діяльності обумовлена прикладом викладача, що не тільки прекрасно знає свій предмет, але й не обтяжений своєю роботою, одержує від неї задоволення;
3) внутрішня мотивація виникає в результаті переживання здобувачем власної автономії. Коли здобувач відчуває особистісну причетність до навчання, він сприймає заняття як внутрішньо мотивовані. Якщо ж навчання сприймається ним як таке, що обумовлене зовнішніми обставинами або факторами (наявністю контролю, заохочень, покарань), то воно поступово пригнічує внутрішню мотивацію;
4) розвитку внутрішньої мотивації до навчально-пізнавальної діяльності сприяє відчуття власної компетентності. Наприклад, коли в навчальних ситуаціях існують позитивні зворотні зв’язки (похвала, схвалення, переживання успіху) від самої діяльності, внутрішня мотивація підсилюється. Якщо ж мають місце негативні зворотні зв’язки (критичні ситуації й оцінки, що свідчать про некомпетентність здоувачів), то внутрішня мотивація знижується;
5) позитивний вплив на внутрішню мотивацію мають ситуації вільного вибору.

Вченими визначено й основні шляхи розвитку зовнішньої мотивації навчання, пов’язаної з усвідомленням здобувачами відповідальності в навчанні (перед суспільством, батьками, стейкголдерами тощо). Мотиви обов’язку й відповідальності формуються на основі застосування в процесі навчання цілої низки методів і прийомів:

роз’яснення здобувачам суспільної й особистої значущості навчання; пред’явлення вимог, дотримання яких означає виконання ними свого обов’язку перед суспільством;
привчання їх до виконання вимог; заохочення за успішне, сумлінне виконання своїх обов’язків;
оперативний контроль за виконанням вимог, у необхідних випадках вказівки на недоліки.

Однак, переважання авторитарних методів і суб’єкт-об’єктних способів спілкування, засобів зовнішнього контролю за діяльністю здобувачів приводить до того, що зовнішня мотивація знижує внутрішню.

Розвиток інших позитивних навчально-пізнавальних мотивів, а відтак мотивів професійного зростання, можливий за умови професійно-етичного виховання, особливо на молодших курсах. Необхідно домагатися того, щоб уже на першому курсі навчання у ЗВО здобувачі вищої освіти добре уявляли собі суспільну значущість обраної професії, основні її вимоги до особистості й активно розвивали в себе професійно важливі якості й компетентності.

Зазначимо, що на розвиток мотивації навчання впливають й інші мотиви, що складають мотиваційну ієрархію: «бажання вчитися», «бажання стати освіченим», «прагнення спілкуватися з викладачами», «бути з товаришами», «обмінюватися з ними знаннями і досвідом», «одержувати підтримку, схвалення» тощо. Особливо виявляється ця залежність і взаємозв’язок при наявності негативного ставлення до навчання: «нецікаве викладання», «конфлікти з викладачами» тощо.

Отже, проведене дослідження дає підстави для висновку, що розвиток мотивації до навчально-пізнавальної діяльності у здобувачів вищої освіти визначає у майбутньому їх професійну активність, стимулює до професійного зростання, оскільки сформовані ієрархічні зв’язки мотивів закріплюються в структурі особистості і мають прояв майбутній професійній діяльності.

Список використаних джерел

1. Лоїк Г. Б. Актуалізація мотивів професійного зростання майбутніх менеджерів туризму засобами інформаційних технологій. Науковий вісник Ужгородського національного університету : Серія «Педагогіка, соціальна робота». Вип. 27. С. 106–109.