Views: 65

ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ПОЧУТТІВ У СИСТЕМІ ДУХОВНО-ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ

Розглядається підхід до духовно-інтелектуального виховання та навчання духовних почуттів. Рекомендуються завдання щодо формування та розвитку почуттів у системі духовно-інтелектуального виховання та навчання.
Ключові слова: виховання, духовні почуття, формування почуттів, розвиток почуттів, виховання почуттів.

Хвостиченко О. М.
кандидат військових наук, доцент,
Всесвітнє наукове ноосферно-онтологічне товариство, м. Харків, Україна

10.34142//2708-4809.SIUTY.2022.183

У системі духовно-інтелектуального виховання та навчання пріоритетна увага має приділятися духовній складовій: Честі, совісті, ідеалам, почуттям, особистісним якостям та здібностям, примноженню духовної життєвої енергії [1, 2, 3, 4].

Почуття це особлива енергія [5]. Якщо людина може вольовим зусиллям придушити і навіть видалити у собі негативні емоції, і вибудувати певні розумові структури, то формувати почуття зусиллям волі неможливе. Почуття як рослина — марно і навіть небезпечно її тягти вгору, щоб вона швидше виросла. Для рослини потрібен ґрунт та інші сприятливі умови для комфортного розвитку. Ґрунт для почуттів — це душа людини, її свідомість. Почуття не терплять жодного тиску. Як і для рослини для почуттів потрібно створити необхідні умови — вчасно поливати, давати світла, удобрювати.

Тільки створюючи правильні умови, людина можете сподіватися, що її почуття зростатимуть. Який ґрунт він створить для почуттів у своєму серці — там світло чи темрява, там нежива пустеля чи прекрасний квітучий світ. І це створюється рішеннями та вчинками людини — вони за законами почуттів їх посилюють або руйнують [5]. Тобто почуття це тонка матерія, яку не можна сісти і перетворити самонавіюванням або іншими техніками. Але техніками можна створювати умови, щоби почуття розквітали. А можна не зважати на почуття, ігнорувати їх і буквально засушити або навіть зруйнувати своїм негативом.

Коли є мета почуття отримати і розвивати, то насамперед людині слід зрозуміти: по-перше, що вона вже має (провести внутрішній аудит, ревізію) — які почуття почуваються добре, які на узбіччі життя, їм не приділяється уваги, вони «хворіють», страждають, яких немає зовсім; по-друге, якими почуття мають бути в ідеалі; по-третє, що робити з наявними почуттями і як отримати нові бажані, щоб вони робили людину щасливою, серце палало, а взаємини були максимально прекрасними.

Основними завданнями розвитку почуттів вбачаємо такі-от:

1. Навчитися розрізняти почуття, розуміти їх програми [6], навіщо вони даються, правила поводження з ними. Якщо людина чинить правильно, то її почуття ростуть. Якщо робить щось не так, то почуття пригнічуються, вони в’януть і приносять страждання.

2. Увімкнути самоконтроль. Вивчити своє ставлення та реакції. Навчитися дивитися вглиб душі та фіксувати, які відчуття викликають ті чи інші слова, настрої, поведінка та вчинки — як свої, так і чужі. Намагатися зрозуміти, а як треба: які слова говорити, як, з якими інтонаціями, з яким ставленням, звичним чи особливим, з усвідомленням цінності того, чого людина прагне, щоб серце відкривалося для почуттів. Тобто за допомогою самоконтролю налаштувати своє серце на людину, на почуття до неї.

3. Стан спокою. Спокій не означає сон чи байдужість. Спокій — відсутність негативних емоцій, метушні, надуманого занепокоєння, страхів та іншого негативу, залежно від неприємностей — це підпорядкування внутрішніх проблем (вони мовчать і не проявляють себе, не намагаються захопити владу над станом). Спокій — це показник духовної сили людини, умова максимальної зосередженості на питанні. Саме в спокої людина здатна до усвідомленості, управління собою та адекватного сприйняття іншої людини, її почуттів чи фальшу.

4. Посилення радості. Радість — базове підґрунтя для вирощування почуттів. Радість, задоволеність повинні рости, щоб у серці вогонь горів, щоб душа співала. Цілеспрямовано створювати такий настрій: «Хочу, щоби в мені жила радість, щоб почуття різні жили, окриляли». І це має бути так, щоб виявлялося у всьому: у виразі обличчя (воно світиться), у відкритій посмішці, у словах та інтонаціях, у поведінці та вчинках.

5. Реакція на проблеми, що виникають. У ході спілкування можуть виникати неприємні ситуації: нерозуміння, різного роду непорозуміння, несподівані прояви тощо — важливо правильно реагувати на них, не рубати з плеча, не робити поспішних висновків, а звертати увагу на це, ставити питання, спокійно без емоцій з’ясовувати причини відповідних проявів, висловлювати своє ставлення, пам’ятаючи головну мету — не поранити почуття, а посилювати.

6. Отримання почуттів:

‒‒ створення умов — власне все перелічене вище. Спокій та радість — головні умови. Навчитися говорити так, щоб у людей знімалася напруга, щоб увімкнувся гарний настрій, запалювалися очі, з’являлися посмішки; все, що робиться, робити з любов’ю, тобто легко, радісно, з гарним настроєм, цей настрій формувати в інших;
‒‒ посилення цінності почуттів — це мають бути не стільки слова, скільки відповідне ставлення та вчинки, у т. ч. дбайливе ставлення до почуттів інших людей (не сміятися, а підтримувати, ін.);
‒‒ прохання до Вищих сил — ніхто не повинен здогадуватися про бажання людини. Звернення до Вищих сил — це і визнання їх, і вияв поваги, і висловлювання своїх прагнень (чого саме хочу, до кого, чому) і зобов’язань (цінувати, берегти, ростити). Пробудження почуттів в інших (отримання взаємності): з одного боку, пробуджувати те, що вони вже мають; з іншого, — пробуджувати в них прагнення здобути почуття.
‒‒ Самому бути людиною гідною почуттів, щоб люди поважали, любили, дякували.
‒‒ Запрошення до почуттів — пропозиція дружби, інших почуттів — це має бути максимально щиро, відображати дійсні почуття, а не ілюзії, що реально можна запропонувати саме зараз і чого пропонується далі прагнути вже вдвох.
‒‒ Компліменти — це особлива форма похвали, вираз схвалення, поваги, визнання чи захоплення; люб’язні, приємні слова, приємний відгук. Комплімент — простий, але потужний засіб, що допомагає встановлювати хороші відносини з іншими людьми, заслужити їхнє розташування. Комплімент, що вчасно прозвучав, може розрядити обстановку, переламати напружену ситуацію і навіть вплинути на особисте життя і кар’єру. Щирий комплімент показує зацікавленість у взаєминах з конкретною людиною, має бути звернений саме на розкриття серця, торкатися духовних цінностей, тоді він відкриває серце для подальшого спілкування.
‒‒ Звернення, що пробуджують почуття — це коли людину називають не по імені, по батькові, а якими-небудь іншими словами, що замінюють його ім’я: «мій коханий», «моя королева», і відображають щире ставлення до людини, підкреслюючи, що вона важлива, що цінують її якості, переваги. Фальш, будь-яка нещирість — вони руйнують все, завжди і скрізь.
‒‒ Подяки — це визнання та вираження важливості того, що людина зробила для іншої, або як вона до неї ставиться. Людині важливо знати, що вона комусь потрібна і те, що вона зробила, у що вкладала зусилля, старалася, вона не пропадає даремно. Бажано, щоб справжня цінність зробленого і те, що людина хотіла вкласти, була правильно зрозуміла та виражена в словах подяки.
‒‒ Визнання та оцінки — найбільш складні інструменти — це розмова про переваги та недоліки людини, розмова серйозна, яка має на меті підняти в людини адекватну самооцінку та допомогти позбутися недоліків.
‒‒ Ролі — вибрані образи та стилі поведінки у певних умовах і з конкретною людиною: «надійний і відданий друг» або «ідеальний учень» —  дають розуміння, що можливе для себе і необхідне для інших у рамках  конкретних взаємин. На відміну від театру, де актори грають чужі ролі, нам потрібно навчитися грати свої життєві ролі. Якщо ролі обрані правильно, узгоджуються одна з одною, доповнюють одна одну і витримуються в ході взаємодії, то взаємини будуть комфортними та добре розвиватимуться, почуття посилюватимуться.
‒‒ Відношення — це енергія, яка походить від людини, це настрій вашої душі, налаштування вашого розуму, налаштування вашого серця. Це відчуття, які людина відчуває, перебуваючи поруч: чи їй тепло, приємно і серце співає; чи то вона напружена, неспокійна, щось заважає їй почуватися легко та комфортно. Вихідна енергія впливає на людину і може створювати сприятливі умови для пробудження всього найкращого, що є в людині, у т. ч. почуттів.
‒‒ Відповідність зовнішнього — не повинно бути суперечностей між вашим ставленням та зовнішніми проявами — це стосується постави (пряма спина, гідність), положення голови (прямо, не задирати носа та не «орати ним землю»), погляду (спокійний, зацікавлений, доброзичливий, привітний), посмішки (випромінювати радість, відкритість, щирість), жестів (плавні, закінчені — не рвані, не смикані, не метушливі). Не повинно бути: ви кажете «так», а погляд убік; посмішка чарівна, а погляд неприступний і т. п.
‒‒ Подарунки — це знаки уваги, метод посилення стосунків, відображення вашого ставлення до людини — вам не шкода, ви хочете подарувати  радість іншому. Ви щось створюєте або набуваєте, ви вкладаєте в це свою енергію, своє ставлення, свої почуття і даруєте це, встановлюєте зв’язок, спонукаєте людину до якихось дій у відповідь.

7. Розвиток почуттів. Нерозумно чекати, коли почуття самі прийдуть і почнуть бурхливо розвиватися, розпалювати ваше серце — можна не дочекатися. Краще постаратися самому пробуджувати почуття у собі. Як перший крок можна постаратися скопіювати готові приклади з кіно, спектаклів, ін. — зрозуміло, що говорити, зрозуміло, як виглядати, як рухатися і все інше і, коли ви вимовляєте відповідні слова, намагаєтеся підібрати інтонації, жести, вираз обличчя, то у Ви маєте можливість отримати відповідні почуття, щоб серце заспівало, щоб воно жило.

Більшість людей у душі порожня: образа, розчарування, — людина закрилася, живе, працює, але вона мало що відчуває. Розвиток передбачає збагачення духовного, внутрішнього світу людини. У неї з’являються все нові і нові відчуття, ті чи інші відтінки почуттів, переживання, вона не тільки може бачити, чути, а й відчувати, в тому числі і велич океану, і красу неба, спів птахів, і, зрозуміло, людину, її ставлення.

Взаємини, почуття — це одне з найважливіших джерел радості, щастя і насолоди [3, 6], це можливості висловитися, зустріти розуміння, отримати пораду, допомогу, підтримку, зв’язки, можливості в суспільстві, коли вас хтось любить, поважає і готовий прийти на допомогу. З іншого боку, вони також можуть бути одним із основних джерел страждань людини — образливе слово, неуважність, грубість тощо часто доставляють людині душевний біль, образи, це також обмеження по життю, проблеми, неприємні ситуації, які з людиною трапляються. Завдання навчити розуміти від чого це відбувається — залежно від причин йдуть різні варіанти розвитку подій, різні рішення, які потрібно шукати та приймати.

8. Не руйнування почуттів. Почуття — дар богів, тому людина не має права дані їй почуття руйнувати, але може попросити, щоб боги щось зробили з її почуттями: або тимчасово забрали, або перенаправили на іншу людину. Зі сторонньою людиною якщо виникає проблема, і немає більше інтересу з нею спілкуватися, то можна просто перестати зустрічатися і все — проблема вирішена. З близькою людиною необхідно розумітися на проблемах, знімати напругу, перемикати увагу, можна вислуховувати про себе неприємні речі. Це теж може бути болісно, але чи проблема знімається, і почуття посилюються, чи людина звільняється від небажаних почуттів, гідно пройшовши урок. Руйнування почуттів як своїх, так і інших людей — духовний злочин.

Розв’язання цих завдань у системі духовно-інтелектуального виховання та навчання дозволить сформувати в учнів правильне ставлення до духовних почуттів та озброїть їх правилами формування взаємовідносин на основі почуттів [2].

Список використаних джерел

1. Бабич В. П., Могилко В. А., Онегина В. М. Прикладна онтологія : моногр. Харків : Друкарня Мадрид, 2013. 364 с.
2. Хвостиченко О. М., Трусей Л. Г. , Сердюк О. Д. , Бездітько О. В. Концепція системи освіти «ДИВО-21» — «Духовно-інтелектуального виховання та навчання у ХХІ столітті». Духовно-інтелектуальне виховання і навчання молоді в ХХІ столітті : міжнар. зб. наук. пр. / за заг. ред. В. П. Бабича. Харків : ВННОТ, 2020. Вип. 2. С. 9–34.
3. Хвостиченко О. М. Про сенс життя, життєві цілі та джерела щастя. Духовно-інтелектуальне виховання і навчання молоді в ХХІ столітті : міжнар. зб. наук. пр. / за заг. ред. В. П. Бабича. Харків: ВННОТ, 2020. Вип. 2. С. 100–111.
4. Хвостиченко О. М. Про зміст духовного розвитку у системі духовно-інтелектуального виховання та навчання. Духовно-інтелектуальне виховання і навчання молоді в ХХІ столітті : міжнар. зб. наук. пр. / за заг. ред. В. П. Бабича, Ю. Д. Бойчука, Л. С. Рибалко, О. М. Хвостиченка. Харків : ВННОТ, 2022. Вип. 4. С. 592–595.
5. Міаніє М. Ю. Закони Творця. Харків : Созіданіє, 2008. 368 с.
6. Хвостиченко О. М. Почуття, як об’єкт духовно-інтелектуального виховання особистості. Духовно-інтелектуальне виховання і навчання молоді в ХХІ столітті : міжнар. період. зб. наук. пр. / за заг. ред. В. П. Бабича, Ю. Д. Бойчука, Л. С. Рибалко, О. М. Хвостиченка. Харків : ВННОТ, 2022. Вип. 4. С. 730–735.