Visits: 72

ЕЛІТИЗМ І РІВНІСТЬ ОСВІТИ ОБДАРОВАНОЇ МОЛОДІ ЯК ГУМАНІТАРНА ПРОБЛЕМА ХХІ СТОЛІТТЯ

Я. Василькевич
https://orcid.org/0000-0002-5946-3005 v.yaroslava@online.ua
к. психол. н., доцент кафедри психології
ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Основний вектор перебудови сучасної загальноосвітньої школи — й у відповідності з об’єктивними вимогами суспільства, й у відповідності з логікою еволюції школи як соціального інституту — пов’язаний з ростом орієнтації на розвиток індивідуальних психологічних ресурсів учня. Кожна дитина повинна мати гарантії того, що займе достойне місце в процесі шкільної освіти з точки зору врахування її особистісних прав, серед яких одне з найважливіших — її право бути творчою і розумною.

Сьогодні мету освіти позиціонують не лише як трансляцію молодій людині суми знань, а передусім «йдеться про завдання орієнтації освіти на особистість, на формування людини як унікальної цілісної творчої індивідуальності, що прагне до максимальної реалізації своїх можливостей, здатна здійснювати свідомий і відповідальний вибір у різноманітних життєвих ситуаціях» [5, с. 184]. Про гуманістичний вимір трансформацій в освіті України на сучасному етапі засвідчує новий Закон України «Про освіту» (2017 р.) та ключові стратегічні документи з освіти: Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття») (1993 р.), Національна доктрина розвитку освіти (2002 р.), Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року (2013 р.) [2; 4; 6; 7]. У Законі та освітніх документах мета освіти відповідає ідеалам європейського гуманістичного світогляду, передбачаючи всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних і творчих здібностей. Одним із гуманістично-базованих принципів, що визначає засади державної політики в галузі освіти в Україні, є забезпечення рівного доступу до освіти без дискримінації за будь-якими ознаками.

Аналізуючи аспект рівного доступу до освіти, слід підкреслити, що в ЄС економічна максимізація освіти активізувала дискусії на рівні органів державної влади, політичних партій і громадських рухів щодо необхідності посилення аспекту соціальної справедливості в освітній політиці [11, с. 2]. Переформатування Лісабонської стратегії, новими гаслами якої, починаючи з 2006 р., є ефективність і справедливість, призводить до змін і в шкільній політиці ЄС — «справедливий доступ до базової освіти та набуття молоддю ключових умінь і навичок мають гарантуватися всім у суспільстві знань Спільноти», зазначено в Повідомленні Європейської Комісії Європейській Раді та Європейському Парламенту «Ефективність та справедливість в європейських системах освіти та професійної підготовки» (2006 р.) [11, с. 6].

Проблема розкриття та розвитку обдарованості майбутньої генерації є актуальною та значущою не тільки для самих дітей, але й для суспільства загалом. Прогресивний розвиток сучасних країн, як в економічній, так і в соціальній сферах, залежить від наявності в суспільстві людей, котрі мислять творчо, вміють ставити та вирішувати нові задачі. Саме тому прогресивні країни прагнуть створити таку досконалу систему освіти, яка б гарантувала екстенсивний та інтенсивний розвиток інтелектуальних здібностей підростаючого покоління.

Проблема обдарованості є складною та неоднозначною. Обдаровані діти — це не тільки дуже цінна, але й досить тендітна частина нашого суспільства, оскільки в своєму розвитку схильні до особливого ризику.

Обдарована молодь повинна користуватися пристосованими до її потреб умовами освіти, які дозволили б їй повністю реалізувати свої можливості як у власних інтересах, так і в інтересах суспільства. Загалом усі державні освітні системи в Західній Європі працюють у відповідності з рекомендаціями ЮНЕСКО, що визначають право дітей на таку освіту, яка відповідає їхнім здібностям та інтересам. Проте до сьогодні триває запекла політична боротьба між ідеалами елітизму та егалітаризму. Саме тому, хоча спеціалізоване навчання обдарованих дітей та молоді в реальності представлене в більшості країн Західної Європи, воно не завжди має законодавчі основи [9; 12].

У Східній Європі нарівні з державними організаціями існують культурні та громадські центри, які займаються проблемою обдарованих дітей та молоді. І хоча збільшується обсяг досліджень обдарованості, спеціальних обговорень на конференціях, єдиної загальновизнаної концепції навчання обдарованих немає.

Робота з обдарованими дітьми та молоддю в США найменше зазнала ідеологічного тиску, тому ця країна стала лідером за кількістю та різноманітністю практик, спрямованих на ідентифікацію, розвиток і підтримку обдарованих. Обдарована молодь тут отримує стипендії, має можливість відвідувати додаткові заняття, брати участь у роботі літніх шкіл, проходити поглиблений або прискорений курс навчання. У цій країні розроблені численні програми підтримки обдарованих, проте відсутня єдина державна програма пошуку та підтримки талановитої молоді, що призводить до неузгодженості в роботі служб, як всередині одного штату, так і між ними.

Інтелектуально-творчий потенціал вважають стратегічним ресурсом у всіх країнах світу. «Жодна країна не може в дійсності дозволити собі марнувати таланти — це було б марнуванням людських ресурсів, як не може вчасно не виявити інтелектуальний або будь-який інший потенціал» [8, с. 462]. Тому найбільш розвинуті держави з метою збереження потенційних талантів переходять від екстенсивної системи до інтенсивної, яка передбачає виявлення обдарованості не за досягненнями, а за потенціалом та роботу з мотиваційно-потребнісною сферою обдарованої молоді.

Для реалізації інтенсивної системи необхідні просунуті гуманітарні технології як виявлення, так і розвитку обдарованості. Психологічні технології дозволяють здійснити налаштування системи під індивідуальність, а також доповнити її необхідною роботою над особистістю обдарованої людини, її мотивацією і т. д.

На сучасному етапі державної політики в галузі освіти найбільш розвинутих країн відбувається перехід від екстенсивної до інтенсивної системи підтримки обдарованої молоді. Екстенсивний шлях характеризується двома особливостями: 1) виявлення обдарованих на основі досягнення високих результатів (проведення предметних олімпіад, конкурсів, виділення високоуспішних учнів); 2) використання альтернативних освітніх маршрутів, пов’язаних із викладанням різних дисциплін на більш високому професійному рівні. Відповідно, екстенсивний підхід стикається з двома основними групами проблем. Орієнтація у виявленні обдарованості на досягнення призводить до втрати великої групи обдарованих з високим потенціалом, які не проявляють себе значними досягненнями в усереднюючих умовах масової школи (як середньої, так і вищої). Орієнтація на підвищений рівень викладання також придатна не для всіх учнів, оскільки не всі достатньою мірою мотивовані. Ефективна робота з обдарованістю передбачає необхідність знаходити диференційований підхід до мотиваційно-потребнісної сфери.

Д. Ушаков зазначає, що «додатковою перевагою інтенсивної системи є соціальна орієнтація, оскільки в її рамках можуть бути вибудувані більш ефективні «соціальні ліфти». Саме інтенсивні підходи, що враховують індивідуальні особливості потребнісно-мотиваційної сфери, здатні створювати найбільш сприятливі умови для обдарованих вихідців з тих соціальних груп, котрим важче проявити себе в стандартизованих умовах екстенсивної системи» [8, с. 258].

Обдарованість важлива як стратегічний ресурс, тому несвоєчасне виявлення видатних інтелектуальних і будь-яких інших можливостей є тратою людських ресурсів. Такою ж тратою людських ресурсів виявляється навчання обдарованої дитини в «нормальній» школі, що не дає ніякого результату. Проте умови, запропоновані для обдарованих дітей, є ідеальними умовами для всіх дітей, і треба створювати їх усім дітям.

Те, що дійсно шкодить і обдарованим, і менш здібним, так це пласка одноманітність освітніх можливостей.

Для спрямування обдарованих дітей у потрібну сторону треба створити максимально можливу різноманітність і вибір в освіті.

Освітня політика стосовно обдарованої молоді тісно пов’язана з розумінням терміну «обдарованість» у даній країні. Незважаючи на різноманітність трактувань цього поняття, в науковому та освітньому товаристві склалось певне розуміння обдарованості. Це поняття значно більш динамічне, ніж виключно внутрішньо або генетично обумовлена властивість, а також більш різноманітне, аніж тільки когнітивно-інтелектуальні здібності.

На основі різних способів розуміння та визначення поняття «обдарованість» вибудовуються різні способи ідентифікації обдарованих учнів. У більшості європейських країн намітився перехід від розуміння «обдарованості» як внутрішнього когнітивного навику, тісно пов’язаного з традиційною шкільною програмою та академічними успіхами в ній, до більш широкого погляду, який включає в це поняття мотивацію, креативність, розв’язання проблем, лідерство, соціальні та емоційні навики.

Нормативно-правове регулювання у сфері освіти обдарованих представлене або в рамках загальних законодавчих актів, що визначають діяльність національної системи освіти, або юридичними актами, які стосуються освіти учнів з особливими потребами, або зовсім відсутнє.

У більшості європейських країн [14] обдаровані учні навчаються в межах масової школи, у звичайних класах. Більшість спеціальних освітніх умов надається у формі додаткових (позакласних або понад програми) освітніх ресурсів, а не шляхом диференціації власного процесу навчання обдарованих. Європейські експерти вважають, що перспективна лінія в освітній політиці полягає у вибудовуванні роботи з обдарованими учнями як із учнями з особливими потребами, без законодавчого включення вказаної категорії дітей в цю область.

Створюються школи, здатні організувати необхідні умови для розвитку різних дітей, які відповідають цілому спектру їхніх спеціальних потреб, включаючи потреби обдарованих.

У США на сьогодні створена одна із найбільш дієвих систем роботи з обдарованими [12; 14]. Перспективним учням пропонуються різноманітні програми і можливості, включаючи прискорене навчання, поглиблене вивчення предметів, літні школи, можливість науково-дослідної діяльності. Провадиться велика робота із вдосконалення програм для обдарованих учнів. У всіх штатах введені закони, правила або методичні рекомендації, які стосуються ідентифікації та підтримки талановитих учнів. Обдаровані діти отримують стипендії, мають можливість відвідувати додаткові курси та навчатися за спеціальними програмами. Відсутність єдиної державної програми пошуку і підтримки талановитої молоді приводить до того, що питання, пов’язаніз навчанням обдарованих, вирішуються в штатах, на місцевому рівні. У багатьох із них не введені єдині вимоги і місцеві освітні заклади змушені самостійно визначати найкращі способи роботи з талановитими учнями.

Проте американська система вузівського навчання є однією з найкращих у світі. В університетах США обдарованим студентам пропонуються програми підвищеної складності. Студенти, починаючи з першого курсу, мають можливість самостійно вибирати головні і супутні навчальні дисципліни, що надає учням, у яких проявляються здібності в багатьох сферах діяльності, шанс більше взнати про ті чи інші наукові напрямки.

Розроблені численні програми підтримки обдарованих студентів, починаючи з системи менторства, створення клубів і почесних товариств та закінчуючи психологічним консультуванням і супроводом учнів.

Для обдарованих школярів створено можливості для прискореного проходження шкільного курсу та раннього зарахування в університет або коледж. Велика увага приділяється адаптації учнів до університетських вимог.

Головним досягненням американської системи освіти обдарованих вважається створення атмосфери, в якій заохочується прагнення до знань, до реалізації особистого наукового та творчого потенціалу. Під час навчання за спеціальними програмами у них формуються інтелектуальні та соціальні зв’язки, що дозволяє уникнути почуття ізольованості і нерозуміння, обумовленого відмінностями в здібностях, інтересах і системі цінностей обдарованих та їхнього оточення [17].

На рівні окремих штатів передбачено певні напрямки роботи з обдарованими дітьми: інтелектуальний розвиток, специфічні та основні академічні програми, креативність, образотворча та виконавська майстерність, лідерство. У більшості штатів не уточнюється, чи повинні програми і служби для обдарованих учнів містити елементи соціоемоційної підтримки, академічного супроводу та консультування, не визначено й час контакту з дітьми. Ці питання залишаються на розгляді місцевих освітніх закладів.

Серед методів, які використовуються для навчання обдарованих дітей від дитячих садків до старших класів школи, найбільш розповсюдженими є навчання у звичайних класах, кластерних класах (де виділяється підгрупа обдарованих учнів), ресурсних кімнатах, автономних класах. Ресурсною кімнатою називають приміщення, спеціально обладнане для занять з дітьми, які мають різні особливості. Це може бути інвалідність, порушення функцій організму або, навпаки, обдарованість. Розповсюдженим методом роботи з обдарованими дітьми є телескопічне навчання, що передбачає диференційований підхід до учнів, при якому враховуються їхні наявні і потенційні уміння та навички. Часто обдарованих учнів збирають у спеціальний клас, в якому з дітьми займаються за спеціальними програмами. Ще однією можливістю для обдарованих дітей є саморегульоване навчання, при якому учні вивчають предмети в зручному темпі тими способами, які підходять для них.

Серед методів роботи з обдарованими учнями у вищих школах значно домінують програми поглибленого вивчення, найбільш розповсюдженими є відвідування декількох курсів у вищому навчальному закладі та звичайні заняття. В американських вищих школах розповсюдженими методами роботи з обдарованими студентами є незалежне навчання, міжнародний бакалаврат, спеціалізовані та віртуальні вищі школи, автономні класи. Окрім цього використовуються ресурсні кімнати, віртуальні класи, регіональні школи та наставництво [16].

Обдаровані студенти для повної реалізації свого потенціалу потребують більш складних навчальних курсів. Різноманітність програм та орієнтація на широкий діапазон відмінностей між учнями допомагають створити кращі умови навчання обдарованих з високими здібностями та з розвинутою пізнавальною мотивацією.

Порівняння обдарованих студентів, які навчаються за звичайними та ускладненими програмами, дозволило виділити ряд відмінностей. Студенти, які навчаються за програмами підвищеної складності, високо цінують знання, проявляють більшу наполегливість у досягненні мети. Вони виявилися більш вимогливими, проявляли більшу схильність до змагання та більше потребували схвалення, були більше задоволеними навчанням в університеті. Виявлено відмінності й у мотивації отримання університетської освіти: студенти, які навчалися за звичайними програмами, головним мотивом називали підвищення матеріального благополуччя, тоді як ті, хто засвоював програми підвищеної складності, вказували на потребу в знаннях або прагнення підготуватися до продовження освіти в майбутньому. Перші пов’язували вибір професії з величиною заробітної плати, другі вибирали на основі внутрішніх інтересів.

Програми підвищеної складності в американських університетах мають двохступеневу структуру. Перші два роки навчання (перша ступінь) студенти відвідують семінари і тренінги, які спрямовані на розвиток умінь вчитися, допомагають визначитися з напрямком навчання та дослідницької діяльності, дають можливості неформального спілкування з успішними старшокурсниками і випускниками університету, щоб ознайомитися з їхнім досвідом. Друга ступінь включає навчальні курси і семінари підвищеної складності, які вибудовуються як міждисциплінарні заняття. Для них характерні групи меншої наповненості, що надає більше можливостей для безпосереднього співробітництва з викладачами. Частина програм включає менторство, підвищені можливості проведення досліджень, участь у лідерській і суспільно-корисній діяльності. Існують також додаткові інтелектуально зорієнтовані позанавчальні об’єднання, наприклад, дискусійні групи. У рамках програм підвищеної складності талановиті учні можуть отримувати фінансову підтримку у вигляді стипендій, можливості короткотривалого навчання за рубежем, а також особливі умови проживання і навчання, свої власні сайти, на яких студенти можуть отримувати та обговорювати різноманітну інформацію.

Для надання психологічної підтримки у всіх вищих школах існують центри, які цілеспрямовано займаються проблемами студентів. Обдаровані учні, недостатньо адаптовані до умов навчання та вимог університету, отримують індивідуальні консультації психологів, можуть брати участь у групових тренінгах.

Участь у програмах підвищеної складності в університеті дозволила студентам сформувати інтелектуальні та соціальні зв’язки з іншими обдарованими. Через спілкування в програмі вони змогли усвідомити свою сильну потребу в самоактуалізації. Студенти отримали додатковий стимул до інтелектуальної активності та змогли відповісти на виклики, які вставали перед ними в ході університетського навчання.

У країнах Європи стратегічним підходом до освіти обдарованих є так званий інклюзивний підхід, тобто установка на навчання обдарованих у звичайних школах і класах. Так, офіційний підхід до освіти обдарованих у Великобританії заснований на принципі включення, який орієнтує на покращення освіти для всіх дітей так, щоб обдаровані могли залишатися в загальноосвітніх школах і мати можливість реалізовувати себе через диференціацію та індивідуалізацію навчання. Проте є країни, де саме поняття обдарованості виключене із вживання як таке, що суперечить ідеалам демократії (скандинавські країни). Третя група країн (пострадянські країни) зберегли позитивно зарекомендовану форму спеціалізованих шкіл для обдарованих, яка залишилась у спадок від розваленого соціалістичного блоку.

Департаментом у справах дітей, шкіл і сімей Великобританії представлено загальні принципи державної політики, які покладено в основу виявлення обдарованих і талановитих учнів. У цій країні психологи не включені в штат шкільних працівників, проте школи можуть звертатися до них для консультацій. Виявлення обдарованих входить в обов’язки шкільних учителів. Саме для них виділено етапи, за якими слід проводити ідентифікацію обдарованих, надано переліки методів виявлення, а також стандарти розробки навчальних програм для подальшого розвитку здібностей. Попри чітко задані етапи залишається місце і для врахування місцевих особливостей, можливостей та ініціатив конкретної школи.

У Франції рекомендується навчати обдарованих у рамках звичайних класів через індивідуалізацію та розвивати роботу з батьками і вчителями на всіх стадіях шкільного навчання.

Принципово нова модель підтримки талантів розроблена в Угорщині при фінансовій підтримці Євросоюзу[13]. Країна зберегла спеціалізовані школи та центри розвитку і консультування обдарованих дітей. З 2008 року в країні діє довгострокова Національна програма підтримки таланту, розрахована на 20 років. Термін «талант» у контекстіданоїпрограми застосовується для позначення високих здібностей у всіх сферах діяльності: інтелектуальній, художній, підприємницькій, лідерській, інженерно-технічній і т. д. З 2009 року працював проект «Угорський геній», який був заснований на сучасному, всеохоплюючому «мережевому» принципі, що надає широченні можливості співробітництва, взаємодопомоги, використання матеріальних і методичних ресурсів усім зацікавленим сторонам у будь-якому кутку країни в будь-який час. Цей принцип дозволяє відмовитися від вертикальної, ієрархічної організації взаємодії учасників проекту і перейти до так званих горизонтальних, прямих зв’язків. За рахунок цього з’являється безпосереднє, практично моментальне отримання інформації, доступ до методик виявлення та зарекомендованих практик навчання в тих галузях, на які з’являється запит. Проект здійснювався на основі інтернету.

Перший крок в реалізації програми спрямований на дорослих, залучених у різні форми підтримки талановитих дітей і молоді. Його завдання — об’єднати професійне співтовариство та підготувати експертів із підтримки талантів. Важливу роль у програмі відігравало створення Карти талантів, на якій було показано різні організації, що працюють з талановитими дітьми, позначено кращі практики з їхньої підтримки. На цій географічній карті країни, розміщеній на інтернет-порталі програми, будь-яка людина — шкільний адміністратор, учитель, батьки, сама дитина, легко могли знайти місце, де можна отримати необхідний вид підтримки.

Головна мета програми — створення соціального оточення, дружнього до таланту. Таке оточення стимулює «організацію співтовариств, що підтримують талант, і мережу, яка сприяє прояву та реалізації таланту на благо суспільства» [13]. Включення в мережу здійснювалося тільки після проведення експертизи та позначення їх як «Талант-пости», які діють як своєрідні вузли мережі. Це могли бути державні освітні заклади, цивільні або церковні організації. Вони відповідають за виконання наступних завдань: виявлення таланту, його підтримка, консультування, взаємодія з іншими членами мережі шляхом вивчення зарекомендованих практик і надання інформації про свою роботу. Детальну інформацію про кожен із «Талант-постів» викладено на сайті програми: перераховано види обдарованості, з якими працюють пости, вік обдарованих, використовувані практики, підготовлені вчителі, консультанти, ментори, спонсори, наявні навчальні курси, обладнання і т. д.

Професійну діяльність «Талант-постів» доповнено радами з підтримки талантів, завдання яких — організація взаємодії з суспільством. Такі ради створено за різними основами: за територіальною приналежністю професійних або самодіяльних організацій (місцеві, міські, районні); за сферою прояву здібностей (математика, мистецтво, конструювання і т. д.). У ради з підтримки талантів входять представники освіти, бізнесу, муніципальних органів. Програма включає широкий список навчальних курсів з підготовки до роботи з обдарованими для фахівців різних спеціальностей.

У державній освітній політиці європейських країн відмічаються й деякі загальні тенденції. Збільшується кількість країн, які визнають необхідність спеціальних програм освіти обдарованих. У державних програмах більшості країн підтримуються всі види обдарованості. У деяких з них особливо підкреслюється необхідність розвитку лідерських, підприємницьких та інженерно-технічних здібностей. Все більше застосовуються інтернет-технології як у навчанні обдарованих, так і в організації професійного співтовариства, яке працює з ними.

У державні програми низки європейських країн вводиться підготовка учасників освітнього процесу до роботи з обдарованими. Країни, які визнають особливі потреби таких учнів та необхідність використання спеціальних стратегій і форм навчання в освіті обдарованих, спрямовують зусилля на спеціальну підготовку вчителів для роботи з цим контингентом учнів.

Сучасна ситуація в сфері освіти обдарованих учнів свідчить про відсутність системи виявлення і підтримки обдарованості, при якій буде можливим формування освітньої траєкторії людини на основі її здібностей і талантів. Суттєві зміни в роботі з талановитою молоддю неможливі без законодавчого та нормативного супроводу. Насамперед, у законодавчому плані необхідно закріпити розуміння рівності прав у системі освіти як визнання індивідуальних відмінностей. Справжня рівність полягає в створенні рівних можливостей доступу всіх груп учнів до відповідних умов навчання, а не в усередненні можливостей для всіх. Це визнання є необхідною умовою успішного здійснення практичної роботи з індивідуалізації освіти, що складає основу роботи з усіма особливими групами дітей.

Література

  1. Гильбух Ю. З. Умственно одаренный ребенок: психология, диагностика, педагогика. Київ : РОВО «Укрвузполиграф», 1992. 84 с.
  2. Нова українська школа. Концептуальні засади реформування середньої школи. Міністерство освіти і науки України, 2016. 40 с.
  3. Основные современные концепции творчества и одаренности / под ред. Д. Б. Богоявленской. Москва : Молодая гвардия, 1997. 420 с.
  4. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1993 р. № 896 «Про Державну національну програму «Oсвіта» («Україна ХХІ століття»). URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/896– 93-%D0%BF.
  5. Трансформаційні процеси у шкільній освіті країн Європейського Союзу та США : монографія / А. П. Джурило, О. З. Глушко, О. І. Локшина та ін. Київ : ТОВ «КОНВІ ПРІНТ», 2018. 192 с.
  6. Указ Президента України від 17 квітня 2002 р. № 347/2002 «Про національну доктрину розвитку освіти». URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/347/2002.
  7. Указ Президента України від 25 червня 2013 року № 344/2013 «Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року». URL:http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/344/2013?find=1&text=%F1%F2%E0%ED%E4%E0%F0%F2#n10 .
  8. Ушаков Д. В. Психология интеллекта и одаренности. Москва, Изд-во «Институт психологии РАН», 2011. 464 с.
  9. Фримен Дж. Обучение одаренных детей в Западной Европе // Психологическая наука и образование. 2011. № 4. С. 63–3.
  10. Холодная М. А. Психология интеллекта. Парадоксы исследования. Изд 2-е перераб. и доп. СПб. : Питер, 2002. 272 с.
  11. European Union. Communication from the Commission to the Council and to the European Parliament. Efficiency and Equity in European Education and Training Systems. 8.9.2006. COM (2006) 481 final. {SEC (2006) 1096}. Brussels : Commission of the European Union, 2006. 11 p.
  12. Freeman J. Out-of-school educational provision for the gifted and talented around the world. A report for the department of education and skills. —London, 2002.
  13. Hungarian Genius Integrated Talent Support Programme. URL: http://www.geniuszportal.hu.
  14. International Horizons of Talent Support I.Edited by Jáos Gordon Győi.Magyar TehetsésegíőSzervezetek Szöetsée, 2011. 241 p.
  15. Simonton D. K. The eminent genius in history: The critical role of creative development // Gifted Child Quarterly. 1978. V. 22 (2). P. 187-195.
  16. State of the states in gifted education. National policy and practice data. A report by the council of state directors of programs for the gifted and the National association for gifted children. 2008–2009.
  17. Swiatek M. A. The talent search model: past, present and future. The gifted child quarterly. 2007. V. 51 (4).