Visits: 5

МОРАЛЬНО-ЭТИЧЕСКИЕ НОРМЫ КУЛЬТУРЫ ДЕЛОВОГО ОБЩЕНИЯ РУКОВОДИТЕЛЯ УЧРЕЖДЕНИЯ ЗДРАВООХРАНЕНИЯ

Запропоновано розв’язання проблеми формування міжособистісних стосунків у медичному закладі. Одним із шляхів розв’язання цієї проблеми є дотримання й культивування керівником закладу охорони здоров’я морально-етичних норм ділового спілкування в колективі. Заявлено ідею реалізації партнерських стосунків у колективі, що упереджує корупційні дії посадовців і виявлення недоброчесності у виробничих відносинах.
Ключові слова: керівник, управлінська діяльність, охорона здоров’я, спілкування, партнерські відносини, правила доброчесності, мораль, етика.

Черновол-Ткаченко Р. І.
кандидат педагогічних наук, професор, директор Інституту післядипломної освіти і менеджменту,
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, м. Харків, Україна

Котелюх М. Ю.
кандидат медичних наук, доцент, здобувач другого (магістерського) рівня вищої освіти
Інституту післядипломної освіти і менеджменту,
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, м. Харків, Україна

10.34142//2708-4809.SIUTY.2022.36

Актуальність проблеми формування міжособистісних стосунків у закладах охорони здоров’я зумовлена тим, що від спільних рішень і узгодженості стосунків залежить здоров’я іншої людини, її безпечність і життєдіяльність. Нині кожна людина відчуває тривогу й незахищеність, що спричинила війна в Україні. Потрапляючи на лікування, хворі бажають гарного ставлення з боку медичного персоналу, їм приємно спілкуватися з дружнім колективом, відчувати спільне прийняття рішень і небайдужість до їхніх проблем.

Одним із шляхів розв’язання зазначеної проблеми є дотримання й культивування керівником закладу охорони здоров’я морально-етичних норм ділового спілкування в колективі. За таких обставин хворому будуть допомагати не лише ліки й догляд, але й сприятливий клімат у закладі охорони здоров’я. Ідею реалізації партнерських стосунків у колективі широко пропагується в сучасному суспільстві. Обумовлено це тим, що у виробничих відносинах трапляються корупційні дії посадовців, приклади виявлення недоброчесності та як результат — незадоволеність роботою керівника.

Проте, на практиці незавжди правильно розуміються морально-етичні норми культури ділового спілкування керівника закладу охорони здоров’я з позиції ідеї рівноправного партнерства. Іноді це озвучується як «робити що захочу, маю на це право». У нашому розумінні — це здатність керівника створювати умови для професійної самореалізації кожного працівника, згуртовувати колектив для спільного вироблення рішень, визнавати й заохочувати професіоналізм й високий рівень відданості справі. Поставлені завдання є можливими для виконання тоді, коли керівник та його підлеглі будуть дотримуватися морально-етичних норм культури ділового спілкування в професійній діяльності.

На основі аналізу навчальної програми дисципліни «Психологія менеджменту в медицині» (для бакалаврів, спеціалістів), укладену Є. Прокопович і В. Горачук [3], зауважимо про те, що в ній розглядаються питання культури управління спілкуванням, а також її особливості відповідно до ієрархічного рівня управління в закладах охорони здоров’я. Однак, не приділяється увага морально-етичним нормам культури ділового спілкування керівника закладу охорони здоров’я з позиції ідеї рівноправного партнерства.

Мета статті — проаналізувати морально-етичні норми культури ділового спілкування керівника медичного закладу з позиції ідеї рівноправного партнерства.

Моральні норми є системою вимог, завдяки яким визначаються обов’язки й права людини, перш за все, до себе, а також до оточуючого світу. Це певні зразки поведінки людини, вони майже є сталими, бо їх основою є загальнолюдські цінності. До таких цінностей відносять, як прийнято у філософії і педагогіці, добро, обов’язок, совість, честь, гідність, сенс життя, тощо. Моральні норми виявляються в ставленні до народу, Батьківщини, національної культури, звичаїв, традицій, до праці та її результатів, до іншої людини та до самої себе. По суті, в моральних нормах закладені дружні стосунки в колективі, розуміння потреб іншої людини, прагнення до колективної праці й спільних розв’язань робочих ситуацій.

У дослідженні використовуємо термін «морально-етичні норми» для поглиблення розуміння управлінської діяльності керівника закладу охорони здоров’я. На такій посаді недостатньо розуміти і сприймати загально-людські цінності, потрібно повсякчас дотримуватися професійної етики лікаря та управлінця. Таке поєднання зобов’язує керівника закладу охорони здоров’я духовно збагачуватися, розвивати інтелектуальні здібності, постійно вдосконалювати особистісно-професійний рівень. Не завадить такому керівникові харизми й лідерських якостей у роботі з підлеглими й хворими пацієнтами, які потребують лікарської допомоги.

Як зазначено в Етичному кодексі лікаря [1], а керівник закладу охорони здоров’я є, перш за все, висококваліфікованим лікарем, а головною рисою у професійній діяльності медичного працівника — його здатність зберігати й захищати життя й здоров’я людини, проводити профілактику захворювань і відновлення здоров’я, сприяти виздоровленню за можливих життєвих показників. Лікар виявляє повагу до життя, гідність і права кожного пацієнта на основі морально-етичних норм, прийнятих у розвиненому і демократичному суспільстві, відповідає за свої рішення та дії щодо надання допомоги пацієнтам. Він служить гуманним цілям і виробляє власні морально-етичні позиції, принципи, поведінку й конкретні дії.

Важливо те, що лікар зобов’язаний постійно стежити за новинками, застосовувати інноваційний підхід у професійній діяльності.

У такому розумінні можна говорити про акмеологічну позицію й компетентність керівника закладу охорони здоров’я. Для засвоєння нових ідей і продукування їх у професійній діяльності йому потрібно постійно вдосконалювати власний потенціал, вибудовувати відносини з підлеглими на партнерських засадах. Нам імпонує думка О. Гречаник і В. Григораш [2] про те, що акмеологічна компетентність фахівця є здатністю постійно рухатися до нових вершин, пізнавати й розкривати в собі ресурси творчого натхнення й ентузіазму.

Як свідчить аналіз наукової праці Ю. Палеха [3], спілкування й поведінка людини тісно пов’язані між собою. Етична поведінка є виявленням моральності особистості, дотриманням норм суспільного життя.

Безумовно, морально-етичні норми поведінки людини розкриваються, перш за все, в міжособистісних відносинах. Цілком погоджуємося з автором, на думку якого в ділових ринкових відносинах головним є свобода вибору й прийняття рішення, взаєморозуміннях й толерантній поведінці.

У ділової людини мають бути сформовані моральні якості, а їх поєднання з професійними знаннями й уміннями буде сприяти формуванню іміджу й авторитету у виробничому колективі.

Ефективність ділового спілкування залежить від дотримання морально-етичних норм поведінки учасників колективу, між партнерами, між керівником і підлеглими. Ділове спілкування характеризують специфічні форми контактів і взаємодії людей, під час яких вони обмінюються інформацією, пропозиціями, ідеями, концепціями, поглядами. Керівник закладу охорони здоров’я вступає в ділове спілкування як на внутрішньому рівні, так і на зовнішньому рівні. На внутрішньому рівні він забезпечує згуртованість колективу, ефективність його роботи, результати роботи, а на зовнішньому — організовує співпрацю з іншими закладами охорони здоров’я як вітчизняними, так і закордонними. У діловому спілкуванні виявляються такі функції, як-от: інформативно-комунікативна (сприйняття інформації, її фільтрування, використання в професійній діяльності), регулятивно-комунікативна (коригування поведінки співрозмовника та регулювання власних емоцій і дій), афективно-комунікативна (взаєморегуляція і взаємокорекція поведінки).

До особливостей ділового спілкування віднесемо:
а) регламентованість відповідно посадових обов’язків як дотримання професійного етикету лікаря, паритетні форми спілкування керівника закладу охорони здоров’я з підлеглими й пацієнтами, колегами-управлінцями, часова регламентація у виконанні поставлених завдань;
б) дотримання принципу відповідальності за власні дії та поведінку іншої людини, виявлення самостійності в прийнятті життєво важливих рішень у роботі з пацієнтами;
в) володіння мовленнєвою культурою як уміння розмовляти українською мовою та іноземними мовами, ефективно застосовувати мовні засоби під час спілкування;
г) урахування субординації у відносинах керівника закладу охорони здоров’я з вищим керівництвом, підлеглими, пацієнтами та їхніми родинами [4].

Зазначимо про те, що ідею реалізації партнерських стосунків у колективі упереджує корупційні дії посадовців і виявлення недоброчесності у виробничих відносинах. Пояснимо це тим, що в такому колективі будуються ділові відносини з урахуванням індивідуальних особливостей і професійного таланту кожного учасника, відкрито обговорюються робочі питання, заохочуються й визнаються результати роботи, відчувається доброзичлива атмосфера.

Список використаних джерел

1. Етичний кодекс лікаря. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0001748-09#Text (дата звернення: 10.09.2022).
2. Гречаник О. Є., Григораш В. В. Формування акмеологічної компетентності вчителя в системі післядипломної освіти : моногр. Харків : Вид. група «Основа», 2019. Вип. 9 (200). 144 с. (Бібліотека журналу «Управління школою»).
3. Палеха Ю. І. Етика ділових відносин : навч. посіб. Київ : Кондор, 2007. 359 с.
4. Прокопович Є. М., Горачук В. В. Навчальна програма дисципліни «Психологія менеджменту в медицині» (для бакалаврів, спеціалістів). Київ : МАУП, 2005. 16 с.
5. Черновол-Ткаченко Р. І. Техніка управлінської діяльності. Харків : Основа, 2013. 304 с. (Серія «Абетка керівника»).