Visits: 8

ДУХОВНО-НРАВСТВЕННОЕ ВОСПИТАНИЕ УЧАЩИХСЯ НАЧАЛЬНЫХ КЛАССОВ НА УРОКАХ УКРАИНСКОГО ЯЗЫКА

У статті обґрунтовано, що пріоритетним напрямком початкової освіти в Україні є духовно-моральне виховання учнів, яке передбачає прийняття молодшими школярами моральних норм і національних цінностей. Пріоритетним у контексті дослідження вважаємо етнопедагогічний аспект, який передбачає навчання української мови на основі народної педагогіки і дидактики.
Ключові слова: духовно-моральне виховання, початкова школа, українська мова, українські паремії.

Каптур Г. А.
кандидат філологічних наук, доцент,
Волинський національний університет імені Лесі Українки, м. Луцьк, Україна

10.34142//2708-4809.SIUTY.2022.87

Проблема всебічного гармонійного виховання людини набуває нового значення й соціальної значущості в умовах соціально-економічного розвитку суспільства у XXI ст. [1]. Сьогодні у період політичних, економічних та соціальних змін життєво важливою для всього суспільства залишається проблема виховання духовно-моральних якостей особистості, а саме виховання духовних якостей молодших школярів.

Успішна розбудова незалежної Української держави, її повноправна інтеграція до європейської та міжнародної спільноти вимагають належної уваги до виховання молодого покоління українців. Одним із головних і актуальних складників формування нової генерації українських громадян сьогодні є моральна компетентність.

У Державному стандарті початкової освіти пріоритетним напрямком є духовно-моральне виховання учнів, яке передбачає прийняття молодшими школярами моральних норм і національних цінностей [3].

Визначення поняття «духовність особистості» було зроблено видатними вітчизняними педагогами минулих років, такими як: Г. Ващенко, І. Огієнко, В. Сухомлинський. Вивченню питання виховання духовних якостей особистості присвячено наукові праці сучасних педагогів: І. Беха, І. Карпенко, Л. Кулікової, І. Сіданіч, Г. Шевченко [5].

Важливим чинником духовного відродження є моральність, яка визначається як етичне поняття, що мотивується моральними ідеалами, переконаннями, нормами та принципами.

Ми дотримуємося точки зору вченої Тамари Демян’юк, яка дає визначення духовно-морального виховання: «Духовно-морального виховання − організований цілеспрямований виховний процес сприяння духовно-моральному становленню особистості, що веде до опанування і прийняття дітьми ієрархії духовних цінностей» [2, с. 205].

Духовно-моральне виховання передбачає формування у молодших школярів таких рис духовної свідомості, як: почуття (сумління, обов’язку, віри, відповідальності, патріотизму); індивідуального духовного обліку (терпіння, послуху); особистої позиції (здатності розрізняти добро і зло, прояву самовідданої любові (до ближніх), готовності до подолання життєвих випробувань); духовно зумовленої поведінки (готовності до служіння людям і Батьківщині, проявів духовної розсудливості, милосердя, доброї волі).

Отже, основною метою духовного виховання є пробудження в дитини бажання бути моральною.

Один із шляхів формування загальнолюдських моральних цінностей у початковій школі реалізується через матеріал підручників, зокрема із навчальних предметів: українська мова, літературне читання.

У ході вивчення навчального предмету «Літературне читання» здійснюється мовленнєвий, морально-естетичний, літературний, інтелектуальний розвиток школярів, виховується дитяча особистість. Під час читання формуються ставлення дитини до навколишньої дійсності, її громадянська позиція, збагачуються почуття, розвивається творча уява, значною мірою задовольняються пізнавальні інтереси молодшого школяра.

Цікавим у контексті нашого дослідження є етнопедагогічний аспект, який, за дослідженням М. Пентилюк, передбачає навчання української мови на основі народної педагогіки і дидактики [4, с.14].

Зважаючи на те, що в основі мовлення українського народу лежать такі загальнолюдські норми та морально-етичні цінності, як доброзичливість, любов, лагідність, привітність, шаноба, із ритуального мовлення можна виокремити тільки ті словесні формули, які сприяли б формуванню життєвого мовного мінімуму молодшого школяра. До них належать: вітання, прощання, побажання, вибачення, прощення, подяка. Як основу усталених українцям словесних норм ми обрали матеріали збірника М. Номиса [6].

Наведемо для прикладу використання деяких зразків словесних форм у поєднанні із мотивованим поясненням педагога:

‒‒ У житті українців особливого значення надається вітанню. За звичаєм, скільки разів ти привітаєшся з людьми, стільки разів Господь дасть тобі здоров’я (Будьте здорові з тим, що сьогодні. Здорові будьте та людям милі. Доброго здоров’я та мир вашому дому! Зі святом будьте здорові!) [6, с. 518].

‒‒ Доброзичливість українського народу по-особливому передається у побажаннях (Дай, Боже, з роси, з води! Нехай Бог тобі, дитино, прибавить в ручки, ніжки і в животик трішки! Боже вас благослови материними, і батьковими молитвами! Хай тобі Бог дає вік щасливий та довгий!) [6, с.225].

Наступним кроком є вивчення прислів’їв напам’ять, яке ми радимо проводити, використовуючи прийом колективного читання та вивчення учнями з дошки записаного прислів’я, з почерговим витиранням учителем по одному ключовому слову. Наприклад:
‒‒ Прочитайте разом записане на дошці прислів’я:
Дерево видно за плодами, а людину — за її ділами.
‒‒ Знову прочитаймо запис, доповнивши самостійно те слово, якого не вистачає:
видно за плодами, а людину — за її ділами.

Надалі вчитель продовжує витирати ключові слова, доки на дошці зникне запис, а учні кількаразово повторюють, доповнюючи вислів:
... видно за плодами, а … — за її ділами.
… видно за …, а … — за її …. .
… …. за …, а … — за її …. .

Цікавими й корисними є словниково-логічні вправи, які, згідно вимог методики викладання української мови у початкових класах, проводяться перед написанням вправи та виконанням її граматичних завдань, а також мають виховне спрямування:

Завдання: прочитай прислів’я і спиши, вставляючи антоніми до виділених слів. Поясни, коли так говорять.
1. Маленька праця краща за … безділля. 2. Праця чоловіка годує, а … марнує. 3. Ранні пташки росу п’ють, а … сльози ллють. 4. Руки білі, а сумління …. 5. Ластівка день починає, а соловей ….
Спершу можна звертати увагу учнів на лексичне значення нових для них слів, зокрема, безділля, лінь, сумління.

Дана вправа є цінною ще й тим, що таке поняття моральної свідомості й етики, як «сумління», можна представити четвертокласникам у двох його значеннях: старанність при виконанні роботи, що характеризує працьовитість [6, с. 16]; совість [6, с. 39].

Молодші школярі мають змогу поміркувати, як наш народ висловлювався про роботу, старанність у праці та її значення для людини ще й так: У роботі швидко час минає. Робота гарна, та день малий.

Можна здійснювати таку роботу методом «Мозкового штурму»: назвати найбільші цінності українців, названі слова записати на дошці в стовпчик (слова: земля, мова, люди, народ, Батьківщина тощо).

Потім провести мультиголосування, тобто кожному учневі запропонувати назвати тільки дві цінності, які вони вважають найбільш значущими. «Голос» кожного учня позначити поряд з обраним словом на дошці. Коли всі учні оберуть по 2 цінності, порахувати, які цінності набрали найбільше голосів. Виділяємо 4-5 слів, підкресливши їх.

Формуємо 4 — 5 малих груп. Кожна з них отримує назву однієї з обраних цінностей, наприклад, 1 група — «земля», 2 група — «народ», 3 — «мова» тощо, і протягом 2-3 хв. обговорюємо зміст «своєї цінності». Групи презентують свої думки, починаючи зі слів: «Ми вважаємо, що (наприклад) мова є найважливішою цінністю українського народу, тому що… «Отже на малюнку, який представляє Україну, ми б намалювали…».

Проєктна технологія набула особливої популярності на початку XXI століття, вона відчутно спонукає молодших школярів до самостійної пошукової діяльності. Так, наприклад, підсумком роботи з паремійним матеріалом у 4-му класі може стати проєкт «Паремійна мудрість».

Ключовим запитанням даного проєкту може бути вислів: «Як можуть речення впливати на наше життя?», а тематичними та змістовими такі: «Як прислів’я, приказки та загадки впливають на наше життя?», «У чому привабливість прислів’їв, приказок та загадок?», «Які особливості прислів’їв, приказок, загадок?», «Яким чином прислів’я, приказки та загадки можуть змінити наше життя?».

Отже, виховання духовних якостей особистості є головною метою сучасної освіти. Духовність є дійсною сутністю людини, яка вбирає в себе багатовіковий культурно-естетичний досвід людства, його уявлення про цінності життя, внутрішній світ особистості.

Духовно-моральні якості особистості — це система інтелектуального, морального, художньо-естетичного та емоційно-чуттєвого розвитку особистості. У контексті психолого-педагогічного розуміння розвитку особистості молодшого школяра головним стає створення освітнього середовища. Духовно-моральні якості особистості учнів початкових класів розвиваються у процесі формування її свідомості, світогляду, включення в економічне, політичне й культурне життя сім’ї, народу, нації.

Список використаних джерел

1. Бех І. Особистість на шляху до духовних цінностей : моногр. Київ; Чернівці : Букрек, 2018. 296 с.
2. Дем’янюк Т. Духовно-моральне виховання особистості: інноваційний підхід : навч.-метод. посіб. Київ : Волинські обереги, 2007. 316 c.
3. Державний стандарт початкової освіти. Типові освітні програми для закладів загальної середньої освіти. Київ : ТД «Освіта-Центр+», 2018. С. 92–121.
4. Пентилюк М. Концептуальні засади мовної освіти як засобу інтелектуального й духовного розвитку особистості. Серія: педагогічні науки : зб. наук. пр. Херсон, 1998. С. 14–18.
5. Сіданіч І. Духовно-моральна компетентність педагога як передумова забезпечення духовно-моральної спрямованості викладання навчальних предметів у закладах освіти. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. 2017. № 10 (74). С. 126–138.
6. Українські приказки, прислів’я і таке інше / уклад. М. Номис. Київ : Либідь, 1993. 612 с.