Visits: 9

МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ АСПЕКТ ПОДГОТОВКИ СОВРЕМЕННЫХ ВОЕННЫХ СПЕЦИАЛИСТОВ

Особливості військово-професійної освіти, соціальних та духовних процесів життя курсантів ВВНЗ зумовлюють морально-психологічний стан особового складу та потребує якісних змін у бік гуманітаризації та гуманізації освіти. Показана трансформація підготовки військових командного складу за рахунок онтологічного та антропологічного вимірів, що дає можливість значно поліпшити підготувку військових у морально-психологічному аспекті.
Ключові слова: філософія військової науки, військовий лідер-особистість, сетецентрична війна, морально-психологічний аспект, антропологізація військової справи.

Коростильов Г. Л.
здобувач третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти,
Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», Харків, Україна

10.34142//2708-4809.SIUTY.2022.90

Сьогодні професійна діяльність військовослужбовців передбачає виконання функціональних обов’язків в екстремальних умовах бойових дій.

Успішність у таких умовах багато в чому залежить не тільки від рівня фахової підготовки, але й від рівня морально-психологічної готовності до неї. У бойових діях перед кожним військовослужбовцем стають дві цілі: вижити і виконати бойове завдання. Причому, виконання бойового завдання найчастіше є одним із способів вижити. Є новітні підходи, визначена науково-філософська база методологічного забезпечення процесу морально-психологічної підготовки особового складу у екстремальних умовах бойових дій.

Опираючись на історично відомі дослідження і положення науково-філософського характеру, метою статті вбачаємо посилення теоретико-методологічної філософії викладання гуманітарних предметів навчання та збагачення інструментарію морально-психологічної підготовки сучасного корпусу військових командирів за рахунок звернення до джерел філософської науки.

Новизною статті є демонстарція трансформація підготовки військових командного складу за рахунок онтологічного та антропологічного вимірів, що дає можливість значно поліпшити підготувку військових у морально-психологічному аспекті.

Немає необхідності доводити, що без базової методології філософії, без знань основних положень гаманітарнних предметів навчання сучасний офіцер не може об’єктивно оцінити вплив морально–психологічного аспекту у загальній бойовій підготовці не тільки своєї, але і підлеглих, творчо осмислювати вплив новітніх технологій навчання. Знання історії виникнення, становлення та розвитку військово-філософської думки не лише забезпечує єдність логічного та історичного оволодіння військовою наукою, але і озброює командні кадри філософською методологією підходів та багатосторічним досвідом вирішення завдань збройного захисту Батьківщини [1].

Традиційно першим прийнято вважати полководця та військового теоретика Сун Цзи (час життя 453–403 роки до н. е.), який у своїй праці «Мистецтво війни» визначив одним з основних принципів будування стародавнього війська — принцип всебічної підготовки військових [2].

Продовжували розвиток військово-філософської думки та дослідження явищ збройної боротьби такі вчені, як Фукідід (460-396 рр. н. е.), Ксенофонт (430–355 рр. н. е.). Не будучи філософами, вони усвідомлювали значення філософії у військовій справі [3]. Також такі науковці Стародавнього світу, як Поліен, Полібій, Юлій Цезар, Вітрувій внесли свої розробки фундаментальних проблем військової науки, що залишаються актуальними по цей день — принцип науковості військової справи.

Миколо Макіавеллі (1521 р.) у своєму творі «Про воєнне мистецтво» теж звертає увагу на морально-психологічний стан війська під час війни [4].

Намагаючись осмислити характер військових технологій рубежу XVIII і XIX століть, видатний пруський військовий теоретик Карл фон Клаузевіц (1780-1831 р.р.) у своїй книзі «О війні», після Сун-Ци, другим в історії ретельно дослідив та окремо виділив одним із головних принципів будування війська ‒ важливість всебічної підготовки військових. В таких розділах своєї праці, як «На болотах» та «Угорах», він звертав увагу на підготовку війська не тільки на технічний та фаховий аспект підготовки, але особоливо наголошував на морально-психологічній складовій.

На думку автора, більш виважено і різнобічно, в повному обсязі підходить до питання еволюції військової справи, розвитку зброї та принципів підготовки війська М. П. Требін у своїй книзі «Війни XXI сторіччя» [5].

Але враховуючи, що ми сьогодні вже увійшли в фазу сете-центричної війни, якій притаманні такі технології, як дрони різного призначення, новітні системи ППО, космічні системи зв’язку та безліч різновидів високоточної зброї так на думку автора, формується нова методологія підготовки війська. О. О. Дольська про постійну необхідність модернізації в методології навчання сучасних спеціалістів говорить: «…стратегія освіти людини нового суспільства, в якому техно-соціальний феномен набирає обертів, повинна організована по-новому. Новий зміст освіти повинен націлювати на втручання за умов несподіваних несправностей системи, тобто необхідним стає системне мислення» [6]. Тому технологічне ускладнення сучасної зброї безпосередньо виводить на перший план антропологічний фактор підготовки. Тобто в методології підготовки військових фахівців у ВВНЗ Збройних Сил України ми повинні враховувати, що разом з загальною інженерною підготовкою майбутніх командирів на високому сучасному рівні також потрібно приділяти особливу увагу морально-психологічної підготовці, гуманітаризації та гуманізації військової науки, вихованню командира, як особистості, лідера військового колективу [7].

Особливе місце серед сучасних філософських шкіл, які приділяють значну увагу проблемі особистості, лідерів посідає екзистенціалізм (С. К’єркєгор, Г. Марсель, Ж.-П. Сартр, К. Ясперс, М. Хайдегер).

Особистість вони розкривають через ірраціональну самобутність її внутрішнього світу, її екзистенцію [8]. Звертаючись до цієї проблеми, український філософ В. Смолянюк у дослідженні «Морально-етичні проблеми професіоналізації Збройних Сил України» задається питанням: «Мільйони військовослужбовців, які поставлені під знамена професійних армій, внутрішнім генератором своєї діяльності мають «чистий професіоналізм», позбавлений етичних вимірів, чи більш складну морально-психологічну мотивацію» [9].

Але, говорячи про гуманітаризацію та гуманізацію військової освіти, ми повинні враховувати досвід підготовки іноземних військових фахівців командної ланки провідних західних держав, де доля гуманітарних предметів навчання нараховує: від 35 до 50 відсотків [10].

На думку автора, морально психологічний аспект при підготовці сучасних військових фахівців має основні шляхи діяльності щодо його здійснення.

Основними серед них можна визначити:

‒ відображення в системі військової освіти сучасних світових тенденцій у галузі підготовки спеціалістів, в першу чергу в плані забезпечення гуманітаризації процесу освіти;
‒ дотримання світових стандартів в організації вивчення гуманітарних дисциплін у вищих військових навчальних закладах;
‒ забезпечення органічної єдності та взаємозв’язку всіх навчальних дисциплін, їх спрямованості на формування морально-психологічних і військово-професійних якостей офіцерського складу, загальної культури і соціальної відповідальності;
‒ реорганізація системи вивчення гуманітарних дисциплін у системі військової освіти.

Тож треба зазначити, що за своїм змістом та сутністю військова служба, насамперед для офіцерського складу, є не лише особливим видом державної служби, але й способом життя, який притаманний лише військовослужбовцям і вимагає специфічної професійної підготовки та специфічних морально-психологічних якостей, особливого ставлення до буття і світогляду, високих моральних основ та особливої системи цінностей.

Стан та особливості військово-професійної освіти, соціальних та духовних процесів життя курсантських колективів ВВНЗ зумовлюють морально-психологічний стан особового складу та потребує якісних змін у бік гуманітаризації та гуманізації освіти .

Список використаних джерел

1. Еволюція воєнного мистецтва : навч. посіб. у 2 ч. / Д. В. Вєдєнєєв та ін. Київ : Нац. акад. СБУ, 2017.
2. Сун-Цзи. Мистетство війни. Київ : Видавничий союз «Андронум». 2021. 67 с.
3. Варакута В. П. Історія війн та воєнного мистецтва. Харків : Акад. ВВ МВС України, 2012. 554 с.
4. Макіавеллі. Про воєнне мистецтво. Київ : Мультимедййне вид-во Стрельбицкого 2021. URL: https://www.yakaboo.ua/ua/pro-vijs-kove-mistectvo.html. (дата звернення: 30.10.2022).
5. Требін М. П. Війни XXI сторіччя. Київ : Харвест, 2005. 608 с.
6. Дольська О. О. Філософія сучасного суспільства : навч.-метод. посіб. Харків : НТУ «ХПІ», 2012. 180 с.
7. Про Кодекс честі офіцера Збройних Сил України : Наказ Міністерства Оборони України від 31.12.1999 р. № 412.
8. Квіткін П. В. Проблеми формування духовної культури особистості сучасного військового керівника. Основні напрямки виховання військової інтелігенції у сучасних умовах : мат. наук.-практ. нонф. вищих навч. закладів, м. Харків, 22 листоп. 2001 р. Харків : ХВУ, 2002. С. 61–64.
9. Смолянюк В. Морально-етичні проблеми професіоналізації Збройних Сил України. Людина і політика. 2002. № 5. С. 46, 140–150.
10. Ягупов В. В. Теорія і методика військового навчання : моногр. Київ : Тандем, 2000. С. 9–10.