Visits: 16

ФОРМУВАННЯ ЕМПАТІЙНО-РЕФЛЕКСИВНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ЯК НАУКОВА ПРОБЛЕМА

У статті розкрито актуальність проблеми формування емпатійно-рефлексивної культури майбутніх учителів мистецької освітньої галузі, визначено суть цього феномену. Представлено концепцію формування досліджуваної якості в здобувачів мистецьких спеціальностей, яка містить взаємопов’язані концепти: методологічний, теоретичний, технологічний.
Ключові слова: емпатія, рефлексія, емпатійно-рефлексивна культура, майбутні вчителі, мистецька освітня галузь.

Ревенко І. В.
кандидат педагогічних наук, доцент,
докторант кафедри освітології та інноваційної педагогіки,
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, м. Харків, Україна

10.34142//2708-4809.SIUTY.2022.125

У контексті відродження національних духовних цінностей та переосмислення ролі вчителя особливої актуальності набуває проблема вдосконалення професійної підготовки майбутніх учителів мистецької освітньої галузі як носіїв і передавачів загальнолюдських цінностей і культурних традицій молоді, діяльність яких спрямована на закладення основ культури молодого покоління, збагачення на цій основі духовності та творчого потенціалу особистості.

Мета статті — визначити суть емпатійно-рефлексивної культури та дослідити проблеми формування емпатійно-рефлексивної культури майбутніх учителів мистецької освітньої галузі.

Нагальною потребою суспільства на сучасному етапі його розвитку є створення атмосфери духовності, гуманності взаємовідносин.

Зближенню людей, їхньому взаєморозумінню сприяють добрі, чуйні, уважні взаємини між ними, прояв причетності до проблем ближнього, чуйність, співчуття і співпереживання. Особливо прояв указаних якостей важливий у діяльності вчителя мистецької освітньої галузі.

Необхідною умовою гуманізації освіти, у тому числі мистецької, є організація оптимального педагогічного спілкування — такого спілкування вчителя з учнями в процесі навчання, що дає можливість забезпечити ефективність діяльності педагога, його вплив на учнів [2]. Реалізація вказаної умови залежить від сформованості емпатійно-рефлексивної культури вчителя. Проте, як свідчать результати сучасних досліджень, рівень сформованості вказаної культури в майбутніх учителів мистецької освітньої галузі є недостатнім.

Зазначимо, що більшість проблем виникає саме через невміння вчителя співпереживати учню, співчувати йому, стати на його позицію, виявляти доброзичливість, почуття причетності до всіх «перемог» і «поразок» вихованця, прислухатися до його переживання, осмислювати психологічний стан учня і власне почуття співпереживання, тобто через відсутність у педагога якостей, що складають його емпатійну культуру [1; 3].

Забезпечити емпатійність діяльності вчителя можливо лише на підставі педагогічної рефлексії. Отже, емпатійність і рефлексія в діяльності педагога знаходяться в тісному, нерозривному діалектичному зв’язку. Тож уважаємо необхідним розглядати проблему формування саме емпатійно-рефлексивної культури майбутніх учителів мистецької освітньої галузі, яку визначаємо як інтегративну професійну якість особистості педагога, що виявляється у здібності емоційно-почуттєво відгукуватися на переживання учня, розпізнавати думки і почуття учнів, піддавати рефлексії події і поведінку, осмислювати їх і відповідно до цього будувати свої відносини з учнями, передбачаючи їхню точку зору і зважаючи на їхні потреби, інтереси, внутрішню позицію.

Проблему професійної підготовки майбутнього вчителя, зокрема майбутнього вчителя мистецької освітньої галузі, формування його як соціально активної, професійно компетентної особистості досить широко висвітлено у психолого-педагогічних дослідженнях сучасних науковців.

За нових соціально-економічних умов об’єктивно посилюється значення наукових розробок, що впливають на системну впорядкованість освітніх процесів, а також створюють можливість їх прогностичного моделювання й успішного управління ними. Так, у працях В. Бондаря, В. Євдокимова, В. Лозової, О. Пєхоти, О. Попової, І. Прокопенка, В. Семиченко, А. Троцко, Л. Штефан та інших учених розкрито шляхи підвищення ефективності педагогічного процесу за умов забезпечення його цілісності, що має значення для розв’язання складного комплексу проблем підготовки педагогів у закладах вищої педагогічної освіти.

Розробляючи концепцію дослідження, ми звернулись до праць учених, в яких викладені положення теорії мистецької освіти та професійної підготовки майбутніх учителів мистецької освітньої галузі (В. Бутенко, О. Гармаш, Н. Гребенюк, Н. Гузій, Л. Коваль, М. Лещенко, Н. Миропольська, А. Козир, Г. Побережна, О. Рудницька, О. Хижна та інші вчені), обґрунтовано методологію та апарат дослідження в мистецькій педагогіці (Л. Коваль, О. Олексюк, Г. Падалка, О. Ростовський, О. Рудницька, О. Щолокова та інші науковці).

Аналіз стану проблеми формування емпатійно-рефлексивної культури майбутніх учителів мистецької освітньої галузі дав можливість констатувати, що ця проблема з позиції педагогічної науки досліджена недостатньо. Аналіз зазначених досліджень дав підстави дійти висновку, що досі залишаються не розробленими методологічні й теоретико-методичні засади формування емпатійно-рефлексивної культури майбутніх учителів мистецької освітньої галузі як необхідного й невід’ємного складника їхньої професійної готовності до професійно-педагогічної діяльності.

Нами розроблено концепцію дослідження, яку структурує провідна ідея, яка полягає в тому, що:

1) емпатійно-рефлексивна культура майбутнього вчителя мистецької освітньої галузі є невід’ємним складником його професіоналізму, оскільки забезпечує результативність його професійно-педагогічної діяльності;
2) формування емпатійно-рефлексивної культури майбутніх учителів мистецької освітньої галузі потребує розроблення й реалізації цілісної системи, в якій забезпечено єдність змістових, функціональних та особистісних підсистем, орієнтованих на формування в здобувачів зазначеної якості.

Концепція дослідження включає три взаємопов’язані концепти, що сприяють реалізації провідної ідеї:

Методологічний концепт відбиває взаємозв’язок і взаємодію різних підходів загальнонаукової й конкретно-наукової методології до вивчення проблем формування в майбутніх учителів мистецької освітньої галузі професійної культури в цілому та емпатійно-рефлексивної культури зокрема (гуманістичний, особистісно-діяльнісний, культурологічний, деонтологічний, системний, компетентнісний, акмеологічний, інноваційний).

Теоретичний концепт визначає систему визначальних параметрів, дефініцій, оцінок, без яких неможливо розуміння суті емпатійно-рефлексивної культури як педагогічного феномена, її компонентів, і включає такі основні положення:

– емпатійно-рефлексивна культура є невід’ємним складником професіоналізму вчителя мистецької освітньої галузі;
– емпатійно-рефлексивна культура вчителя мистецької освітньої галузі — особистісне утворення, інтегрована єдність низки компетентностей: фахової, психологічної, дидактичної, виховної, методичної.

Технологічний концепт передбачає розроблення науково обґрунтованої моделі реалізації системи формування емпатійно-рефлексивної культури майбутніх учителів мистецької освітньої галузі.

Отже, емпатійно-рефлексивна культура майбутнього вчителя мистецької освітньої галузі як складна інтегративна професійна якість є складовою професійно-педагогічної культури вчителя і потребує цілеспрямованого формування. Розробка концепції формування емпатійно-рефлексивної культури майбутніх учителів мистецької освітньої галузі, яка являє собою комплекс положень, що сповна розкривають методологічні, теоретичні та технологічні аспекти процесу формування емпатійно-рефлексивної культури, сприяє розв’язанню цієї проблеми.

Список використаних джерел

1. Бех І. Д. Виховання особистості: сходження до духовності. Київ : Либідь, 2006. 272 с.
2. Зязюн І. А. Педагогіка добра: ідеали і реалії : наук.-метод. посіб. Київ : МАУП, 2000. 312 с.
3. Василишина Т. В. Емпатія як фактор ефективного педагогічного спілкування : дис. … канд. психол. наук : 19.00.07. Київ, 2000. 235 с.