Visits: 7

АКМЕОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДУХОВНО-ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

У статті наголошено на необхідності дотримання акмеологічного підходу в процесі духовно-морального виховання студентської молоді. Доведено, що наскрізний процес духовно-інтелектуального виховання студентської молоді, який формує вищі соціальні ідеали, є одним із головних компонентів стратегії закладу вищої освіти.
Ключові слова: духовно-інтелектуальне виховання, студентська молодь, заклад вищої освіти, акмеологія.

Смеречак Л. І.
кандидат педагогічних наук,
доцент кафедри соціальної педагогіки та корекційної освіти,
Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, м. Дрогобич, Україна

10.34142//2708-4809.SIUTY.2022.179

Духовно-інтелектуальне виховання студентської молоді є складовою частиною системи національного виховання громадянина України.

Стратегія виховної політики закладу вищої освіти має базуватися на засадах демократизму та гуманізму й сприяти створенню умов для особистісного розвитку, самореалізації молодої людини. За сучасних умов роль закладу вищої освіти у формуванні морально-духовної, ціннісно-орієнтованої та інтелектуально розвиненої особистості є особливо значимою.

Сучасна система підготовки майбутніх фахівців вимагає розробки оптимальних форм і методів, спрямованих на оптимізацію навчально-виховного процесу, розвиток їхнього високого професіоналізму залежно від специфіки та напряму професійної діяльності. На етапі зрілості процеси виховання, освіти, навчання поступово змінюються процесами самореалізації у формі самовиховання, самоосвіти, самовдосконалення. Власне тому актуальним постає питання щодо організації освітнього процесу в закладі вищої освіти на засадах акмеології.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Підґрунтям для розробки окресленої проблеми стали праці про загальні закономірності організації навчально-виховного процесу у закладі вищої освіти (А. Алексюк, В. Андрущенко, І. Зязюн, А. Капська, А. Кузьмінський, Н. Ничкало, С. Сисоєва В. Стрельніков, С. Харченко та ін.); духовно-моральне виховання студентської молоді (О. Дубасенюк, І. Зязюн, С. Старовойт та ін.).

Особливості акмеологічного підходу у теорії та практиці вищої школи в Україні та за рубежем розкривають С. Архипова, В. Вакуленко, С. Калаур, В. Моляко С. Пальчевський та ін.

Учені розглядають систему духовно-інтелектуального виховання здобувачів вищої освіти як складник взаємопов’язаних компонентів цілісного освітнього процесу. Останнє передбачає реалізацію стратегій, тактики та методики формування духовно-інтелектуальних цінностей майбутніх фахівців.

Мета статті полягає в аналізі особливостей акмеологічного підходу до процесу духовно-інтелектуального виховання студентської молоді.

Сучасним суспільством перед вищою школою поставлено завдання підготовки професіоналів, котрі володіють глибокими фундаментальними теоретичними знаннями і мають ґрунтовну практичну підготовку. Для забезпечення продуктивності освітнього процесу необхідно орієнтуватись на формування високого рівня знань, умінь та навичок студентів із урахуванням ролі кожного учасника навчально-виховного процесу.

Лише за такої умови можлива їхня узгоджена діяльність, орієнтована на досягнення високих результатів у професійній діяльності. Важливим у цьому аспекті піднятої проблеми є дотримання акмеологічного підходу в процесі професійної підготовки здобувачів вищої освіти.

Акме (від гр. «акме» — вершина, пік, найвищий ступінь чогось) — найвищий рівень досягнень при розв’язанні спеціальних і професійних завдань у будь-якій професії, в тому числі і в науці, мистецтві, літературі, техніці, освіті [2]. Особистісний потенціал в акмеології розглядають як самокеровану систему внутрішніх відновлюваних ресурсів особистості, які знаходять свій прояв у діяльності, спрямованій на отримання соціально значущих результатів [2].

На наше глибоке переконання, важливими складниками професійної довершеності майбутніх фахівців є духовний та інтелектуальний розвиток. Система духовно-інтелектуального виховання студентів пов’язана не лише з діяльністю структурних підрозділів ЗВО і напрямів навчально-виховного процесу, а й постійно взаємодіє із зовнішнім середовищем, що впливає на становлення та розвиток наявної системи виховної роботи [1].

Дотримання акмеологічного підходу у процесі підготовки здобувачів вищої освіти передбачає перехід студента з категорії об’єкта у суб’єкт навчально-виховного процесу. Суб’єктність (за В. Стрельніковим) є головним утворенням особистісно-професійно розвитку студентів, що відбиває рівень прояву і саморозвитку професійно значимих особистісних якостей [3, с. 113].

Наскрізний процес духовно-інтелектуального виховання студентської молоді, який формує вищі соціальні ідеали, є одним із головних компонентів стратегії закладу вищої освіти. Наголосимо, що ідеал — це власне та проєкція людської свідомості, яка орієнтована на передбачення майбутнього (як особистісного, так і професійного). Студенти мають прагнути стати максимально корисними для України, а також невпинно працювати над збагаченням свого духовного світу та підвищенням рівня професійної компетентності.

У сучасних умовах професійна підготовка майбутніх фахівців має зорієнтовуватися на формування здатності дотримуватися у своїй роботі духовних і моральних орієнтирів та виключати з неї моменти ідеологічного та релігійного «тиску».

Важливу роль у процесі духовно-інтелектуального виховання студентської молоді відіграє змістовна наповненість навчальних програм.

Висновки. Отже, обґрунтована система понять і визначень дозволяє проводити узагальнюючі теоретичні дослідження та вирішувати практичні завдання, пов’язані з дослідженням закономірностей, механізмів, умов духовно-інтелектуального виховання студентської молоді та високими особистісно-професійними досягненнями.

Список використаних джерел

1. Дубасенюк О. Духовно-моральне виховання студентської молоді. Інноваційні підходи до виховання студентської молоді у вищих навчальних закладах. ЖДУ ім. І. Франка, 2014. С. 78–87.
2. Архипова С. Основи акмеології : навч. посіб. ЧНУ, 2009. 127 с.
3. Стрельніков В. Дослідження розвитку суб’єктності студента в процесі професійної підготовки. Педагогічний процес: теорія і практика. 2004. Вип. 1. С. 112–122.