Visits: 117

ДОСВІД ФОРМУВАННЯ ДУХОВНО-ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ ЧЕРЕЗ ВОЛОНТЕРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ

У статті визначено основні шляхи розвитку духовно-емоційного інтелекту: оцінка і вираження емоцій, вивчення власних і чужих емоційних станів та способів їх вираження, керування емоціями, уміння приймати рішення та обґрунтовувати свої дії. Розкрито кожен з них через досвід волонтерської діяльності під час російської агресії проти України.
Ключові слова: духовно-емоційний інтелект, волонтер, волонтерська діяльність, емоції, підтримка, воєнна агресія, російсько-українська війна.

Боярська-Хоменко А. В.
докторка педагогічних наук, доцентка,
завідувачка кафедри освітології та інноваційної педагогіки,
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, м. Харків, Україна

Денисенко А. О.
кандидатка педагогічних наук, доцентка,
доцентка кафедри освітології та інноваційної педагогіки,
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, м. Харків, Україна

10.34142//2708-4809.SIUTY.2022.53

Поняття духовно-емоційного інтелекту є достатньо новим у науковому обігу, його почали досліджувати наприкінці ХХ ст., зокрема, розглядаючи його як здатність людини керувати власними і чужими емоціями, духовним станом, вміти їх точно зрозуміти, оцінити, виразити.

Ми вбачаємо розвиток духовно-емоційного інтелекту через оцінку і вираження емоцій як відображення духовного стану людини, через вивчення власних і чужих емоційних станів та способів їх вираження, через керування емоціями, через уміння приймати рішення та обґрунтовувати свої дії.

З 24 лютого 2022 р. всі жителі України опинилися в стресових і непередбачуваних обставинах. Усі, як ніколи раніше, відчули невизначеність ситуації та складність прийняття зважених рішень, на що вкрай критично впливав емоційний стан. Через воєнну агресію росії проти України емоційний і духовний стан багатьох жителів нашої держави зазнав нищівної атаки через події, що відбувалися довкола, через інформаційний шквал з різних джерел, через переживання за життя і здоров’я як власне так і своїх рідних і близьких. Зважаючи на це, багато жителів України відшукали прийнятні саме для них способи і шляхи приборкання емоцій і особистих переживань, боротьби зі стресом. Дев’ять місяців повномасштабної війни довели, що волонтерська діяльність стала одним із основних шляхів не лише підтримання емоційно-духовного інтелекту українців, а й його формування і розвитку. Пропонуємо розглянути це більш докладно.

Більшість українців долучилися до волонтерської діяльності у різний спосіб — одні допомагають захисникам на передовій, інші допомагають мирним жителям евакуюватися у безпечні місця, треті — доставляють гуманітарну допомогу, четверті — плетуть маскувальні сітки і шкарпетки, роблять свічки, а хтось приносить хліб, масло і медикаменти старенькій сусідці, лагодить розбиті вікна, прибирає із сусіднього будинку сміття і уламки від ворожих ракет. І таких прикладів самовідданості, духовної зрілості, готовності до самопожертви серед жителів України можна назвати безліч.

Через взаємодію під час волонтерської діяльності відбувається оцінка і вираження емоцій як з боку тих хто допомагає, так і збоку тих кому допомагають. Нині вкрай важливо відчувати емоції інших, бо це сприяє розвитку емоційного інтелекту, що дозволяє більш-менш точно оцінити емоції інших людей і рятує від непорозумінь. Так само варто точно виражати власні емоції, висловлювати їх так, щоб це відповідало початковому задуму. Під час волонтерства ця здатність формується під час кожної зустрічі, адже більшість людей потребують не лише матеріальної чи гуманітарної допомоги, а й доброго слова, співчуття, співрозуміння.

Ще одним проявом формування духовно-емоційного інтелекту є уміння розпізнавати чужі емоції. Йдеться не про те, щоб знати їхні назви, типи чи класифікації. Це про ширший культурний і суспільний контекст: чи знаємо ми, що саме в нашому середовищі спричиняє певні емоції, які саме зараз переживають емоції ті люди, яким ви допомагаєте.

Одні й ті самі дії і слова в різних ситуаціях можуть викликати абсолютно різні емоції, або ж абсолютно однакові ситуації викликають діаметрально протилежне ставлення у різних людей. Під час волонтерської діяльності вкрай важливо уміти розпізнавати емоції, широкий спектр яких жителі України проживають щодня. Якщо зовнішній подразник дуже сильний або несподіваний, то реакція може бути занадто бурхливою чи деструктивною. Сформований духовно-емоційний інтелект допомагає волонтерам не забути про те, що первинна реакція організму хоч і сильна, але короткострокова.

Варто зазначити, що під час волонтерської діяльності варто навчитися керувати як власними так і чужими емоціями. Часто самі волонтери стикаються з різними ситуаціями, які у них викликають бурхливі емоції.

Наприклад, це вигляд зруйнованих селищ і міст, згоріла військова техніка, сліди від вибухів снарядів, змучені і виснажені війною мирні жителі. Волонтери мають вміти оволодівати собою та контролювати власні емоції, керувати ними, стримувати, не показавши їх (не розгніватися, коли так хочеться), врегулювати свій стан після того, як емоції вже проявилися (заспокоїтися після того, як розгнівалися). Установлено, що чим більше розвинений духовно-емоційний інтелект, тим легше врегульовувати власні емоції. Зазначимо, що під час волонтерської діяльності варто навчитися керувати емоціями й інших людей, у разі потреби викликати у співрозмовників почуття співдіяльності і співучасті, радості, впевненості тощо.

Установлено, що духовно-емоційний інтелект під час волонтерської діяльності формується через уміння приймати рішення та обґрунтовувати свої дії. Розуміння емоцій допомагає вирішити, як поводитись, яке прийняти рішення. Емоції — це така ж інформація, як вчинки, слова і жести. Цю інформацію людина використовує, щоб обґрунтувати свої дії. Очевидно, що рішення про те як діяти наступної миті люди приймають дуже швидко, і жоден з нас не складає в голові план «Що я буду робити, якщо мій співрозмовник під час зустрічі почне плакати чи проявляти агресію», але зчитані емоції відіграють у цьому не останню роль. Вони є інформацією, яку потрібно аналізувати. Саме це сприяє формуванню духовно-емоційного інтелекту під час волонтерської діяльності.

Таким чином духовно-емоційний інтелект, як і волонтерська діяльність — це не лише про власні почуття, а й про емпатію, вміння відчувати чужі емоції і дослухатися до них. На наше переконання, саме будь-які прояви волонтерської діяльності у такий важкий для країни час допомагають українцям відчувати духовну і емоційну єдність, проявляти виваженість, готовність відстоювати незалежність своєї держави, впевнено крокувати до перемоги, допомагаючи один одному. Впевнені, що отримавши такий унікальний, хоч і гіркий досвід, ми матимемо міцний фундамент для відбудови мирної України, виховання зовсім іншого покоління, яке від початку знатиме, як опановувати власні емоції та скеровувати їх на безконфліктну взаємодію.

Список використаних джерел

1. Боярська-Хоменко А. В. Реалізація «Педагогіки миру» в освітньому процесі харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Мир. Безпека. Освіта : мат. круглого столу за міжнар. участю, присвяч. Дню укр. миротворців та 30-й річниці участі України в миротворчих місіях ООН. Харків, 2022. С. 6–9.
2. Боярська-Хоменко А. В., Денисенко А. О. З досвіду організації наукової, навчально-методичної та виховної діяльності кафедри історії педагогіки і порівняльної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Новий колегіум. Харків, 2019. С. 73–77.