Visits: 19

ОСОБЕННОСТИ ФОРМИРОВАНИЯ ДУХОВНОСТИ У МЛАДШИХ ШКОЛЬНИКОВ

Структура духовності особистості визначає зміст і структуру сучасної освіти, дозволяючи стверджувати, що «зміст сучасної освіти визначається характером і організацією життя суспільства» і полягає в передачі і засвоєнні досвіду виховання попередніх поколінь, розвитку духовності особистості, вихованні та розвитку гуманістичних якостей.
Ключові слова: особливості, формування, духовність, молодші школярі.

Підан А. С.
здобувач першого (бакалаврського) рівня вищої освіти,
Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського, м. Миколаїв, Україна

10.34142//2708-4809.SIUTY.2022.116

В учнів початкових класів закладаються основи духовності, активно формуються світоглядні позиції, духовні якості, вся система ідеалів та цінностей, встановлюються основні координати життя та напрями творчості.

Головною особливістю даного віку є зміна серйозної позиції особистості: вчорашній дошкільник стає учнем, членом класного та шкільного колективів, де можна спостерігати нові норми поведінки та узгоджувати свої бажання з новим розпорядком тощо. Усе це дитина сприймає як остаточно обірваний момент життя, що супроводжується також перебудовою системи взаємин із дорослими, найавторитетнішою фігурою серед яких є вчитель.

Поки що доцільно говорити лише про найбільш характерні та відносно усталені риси цього віку, оскільки суспільне переосмислення цілей і ролі початкової освіти призведе також до зміни її місця та значення в духовному світі дитини.

Розвиток психіки відбувається, насамперед, на основі провідної діяльності для певного вікового періоду. Одним із основних видів діяльності молодших школярів виступає навчання, яке істотно змінює мотиви їх поведінки і відкриває нові джерела розвитку особистісного та пізнавального потенціалу.

Включаючись у нову навчальну діяльність, діти поступово звикають до її вимог, а у свою чергу, дотримання останніх, призводить до розвитку нових якостей особистості, відсутніх у дошкільному віці.

Основними новоутвореннями психіки дитини молодшого шкільного віку є довільність як особлива якість психічних процесів, внутрішній план дій і розвиток. Саме завдяки їм психіка молодшого школяра досягає рівня розвитку, необхідного для подальшого навчання в середньому класі, переходу до підліткового віку з особливими можливостями та вимогами.

Діти цього віку дуже емоційні, але поступово вони починають керувати своїми емоціями, стають більш стриманими і врівноваженими.

Основним джерелом емоцій є навчально-ігрова діяльність (успіхи та невдачі в навчанні, перегляд телепередач, стосунки в колективі, участь в іграх, перегляд фільмів, читання літератури тощо). Емоційна сфера молодших школярів складається з нових переживань: радість від навчання, сумніву, подиву, які, у свою чергу, виступають основою для розвитку допитливості та формування пізнавальних інтересів.

Усвідомлення власних емоцій і розуміння їх прояву іншими людьми розвивається поступово. Для молодших школярів в основному характерний бадьорий настрій, прагнення до більш високої оцінки власних особистих якостей і реальних стосунків із людьми тощо. В результаті дитина може проявляти грубість, войовничість, запальний характер та інші форми емоційного дисбалансу. Молодші школярі емоційно вразливі. У них розвивається почуття власної гідності, зовнішнім проявом якого є гнівна реакція на будь-яке приниження людини та позитивний досвід похвали.

Розвиваються почуття симпатії, які відіграють важливу роль у формуванні малих груп у класі та спонтанних товариствах. Взаємовідносини в класі виступають чинником формування у дітей моральних почуттів, зокрема почуттів дружби, обов’язку, товариськості, людяності. При цьому першокласники схильні переоцінювати свої моральні якості і недооцінювати їх у однолітків. У міру дорослішання діти стають більш самокритичними.

Шкільне виховання сприяє розвитку вольових якостей молодших школярів, вимагаючи від них свідомого виконання обов’язкових завдань, довільної регуляції своєї поведінки, уміння активно спрямовувати увагу, слухати, запам’ятовувати, думати, узгоджувати свої потреби з вимогами вчителя тощо. Воля в цьому віці характеризується тимчасовою нестійкістю. Молодші школярі легко піддаються навіюванню.

Поступово зростає вимогливість до себе та оточуючих, розширюється діапазон почуття обов’язку, розуміння необхідності його виконання.

Розвиваються такі вольові риси характеру, як впевненість у собі, наполегливість, незалежність тощо. Характер у цьому віці тільки формується, тому часто спостерігається імпульсивність і впертість. В основному це пов’язано з недостатньою тренованістю довільних процесів. У поведінці дітей яскраво проявляються особливості їхнього темпераменту, викликані властивостями нервової системи. Водночас більшість молодших школярів чуйні, допитливі, відкриті у прояві почуттів.

Самооцінка молодших школярів конкретна, ситуативна і багато в чому визначається оцінкою вчителя. Обсяг домагань в основному є результатом успіхів і невдач у попередній діяльності. Якщо в навчальній діяльності дитини більше невдач, ніж успіхів, і вчитель, крім того, постійно підкріплює таку ситуацію поганими оцінками, це призводить до розвитку почуття невпевненості в собі та неповноцінності, яке має тенденцію поширюватися на інші види діяльності.

Список використаних джерел

1. Виховання духовності молодших школярів у сім’ї. Шкільний світ. 2003. № 37 (213). С. 9–16.
2. Духовне виховання учнів. Початкова освіта. 2004. № 22. С. 4–29.
3. Заброзький М. Основи вікової психології : навч. посіб. Тернопіль : Богдан, 2002. С. 58–70.