Visits: 26

ВПЛИВ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ НА ЖИТТЄВИЙ УСПІХ ОСОБИСТОСТІ

Автором наголошено на значущості соціальної компетентності для забезпечення життєвого успіху особистості. Проаналізовано наукові, присвячені цьому питанню праці зарубіжних авторів. На основі їх узагальнення підсумовано, що існує певний зв’язок між міжособистісними стосунками, академічними досягненнями, успіхами на робочому місці людини та її соціальними навичками.
Ключові слова: Європейська довідкова рамка, ключові компетентності, особистість, соціальна компетентність, соціальні навички.

Майнаєв Ф. Я.
кандидат педагогічних наук, учитель історії,
Харківська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 87
Харківської міської ради Харківської області, м. Харків, Україна

10.34142//2708-4809.SIUTY.2022.102

Затвердження рекомендацією Європейського Парламенту та Європейської Ради Європейської довідкової рамки ключових компетентностей для навчання впродовж життя 2006 року засвідчило вихід освітньої галузі (і не лише європейської) на новий рівень. Як зазначає О. Локшина,  компетентнісний підхід став філософію, що формує інноваційне бачення   освіти, фундаментальних принципів її розвитку [1, с. 21].

Безперечно, сьогодні проблема формування соціально компетентної особистості різних вікових категорій є однією з найактуальніших у педагогічній науці та практиці, що засвідчує низка розвідок вітчизняних і зарубіжних дослідників, серед яких М. Айзенбарт, Т. Василюк, О. Горбачова, О. Грибанова, С. Данилейко, І. Зарубінська, Г. Коберник, О. Кононко, В. Кузьменко, С. Матвієнко, А. Мудрик, І. Ніколаєску, Л. Павленко, С. Остапенко О. Проценко, Л. Рибалко, І. Сидорук, А. Тадаєва, І. Трубавіна,  С. Шаров, О. Юрченко, І. Ящук; Р. Банерджик, К. Бірман, П. Веллхофер, К. Вентцель, Г. Гедвільєн, С. Деві, Т. Канґ, М. Капуті, Л. Кац, К. Кемпл, Г. Ледд, Ф. Малік, Д. Мейхенбаум, Л. Нонґрум, П. Панвар, М. Портільо, С. Рейтц, І. Сьєм, Дж. Фоґат, Х. Хан, С. Шарма, С. Шуджа, М. Шуре, та ін.

Ми ставимо за мету проаналізувати, як визначають зарубіжні науковці вплив соціальної компетентності на життєвий успіх особистості, які  дослідження проводяться в цьому ракурсі.

Соціальна компетентність може визначати успіх і невдачу людини.

Як стверджують Супіянто, Кумайді, Сурьоно, відсутність соціальних навичок у дітей спричинює соціальну ізоляцію, залякування, провокує агресивність та антисоціальну поведінку. Водночас сформованість соціальних навичок сприяє покращенню дружніх стосунків, успіхам у навчанні [7, c. 2175]. Залежність навичок вирішувати міжособистісні проблеми від соціальних доводять у своїх наукових працях й інші автори.

Наприклад, К. Рубин доходить висновку, що соціальна компетентність є ключовим аспектом розвитку дитини й містить у собі ініціювання, побудову та підтримку значущих для особистості стосунків з іншими людьми. На його переконання, наслідком нестачі соціальної компетентності в дитини є її дезадаптованість: агресивність, замкнутість, несприйняття ровесниками [6].

К. Вентцель на основі проведених досліджень стверджує, що існує певний зв’язок між соціальною компетентністю й академічними досягненнями молодших підлітків [9]. Ця думка співзвучна з висновками, які  отримали Ф. Малік та С. Шуджа: у тих, хто навчається успішно, та тих,  хто відчуває труднощі в навчанні, спостерігаються суттєві відмінності щодо сформованості соціальної компетентності [4].

На думку П. Веллгофера, соціальна компетентність як ключова є необхідною майже в усіх професіях. Він розуміє її як здатність діяти відповідально в особистому житті, професійній сфері, громадському житті [8].

Дж. Фоґат і Ш. Деві розглядають соціальну компетентність як один із головних факторів досягнення успіху на робочому місці, адже, окрім відповідних професійних навичок, потенційний працівник повинен бути готовим діяти в команді, підтримувати з іншими позитивні, доброзичливі стосунки. Науковці виокремлюють такі сфери соціальної компетентності як здорова конкуренція, лідерство, респектабельність, співпраця, чуйність, що, безперечно, є важливими для кар’єрного зростання. Дж. Фогат і Ш. Деві резюмують: існує позитивна та значуща кореляція між вибором майбутньої професії та соціальною компетентністю, а тому є необхідним навчати учнів бути соціально компетентними [5].

Отже, незважаючи на розкриття проблеми формування соціальної компетентності в різних наукових площинах — філософії, соціології, психології, педагогіці, різні методологічні підходи до визначення поняття соціальної компетентності, різне бачення шляхів її формування, учені єдині в думці, що ця ключова компетентність має глибокий вплив на особисте та професійне життя людини, є важливою не лише для досягнення особистістю гарних результатів у навчанні, але й формування в неї високоморальних чеснот.

Не викликає жодного сумніву, що Європейська довідкова рамка ключових компетентностей для навчання впродовж життя (2006) суттєво вплинула й на українську освіту й спонукала її до реформування.

Компетентнісна ідея у вітчизняній педагогіці стала пріоритетною, набула поширення й досягла своєї кульмінації в Законі України «Про освіту» (2017). Усі визначені в ньому компетентності, співзвучні з документом-основою, є однаково важливими та однаковою мірою сприяють самореалізації особистості та забезпеченню її майбутнього успіху впродовж усього життя.

«Усі учні повинні розкрити свій потенціал», — нагадує вже оновлена Європейська довідкова рамка ключових компетентностей для навчання впродовж життя (2018). Цьогоріч виповнюється 300 років нашому філософові, письменникові й педагогові Григорію Савичу Сковороді. Великий любомудр радив пізнати самого себе, знайти працю, що сприяє реалізації власних здібностей, приносити своєю працею користь суспільству.

Подумаймо, хіба не співзвучні настанови нашого прославленого земляка ідеям, затвердженим у Європейській довідковій рамці? Та чи можна пізнати себе без «здатності розмірковувати над собою» [3, с. 11], сповна реалізувати свої здібності без «здатності ефективно управляти часом та інформацією» [там само], приносити повноцінну користь суспільству без «здатності співпереживати та керувати конфліктами в інклюзивному контексті підтримки» [там само]?

Звичайно, результати, отримані зарубіжними науковцями, є важливим і їх досвід необхідно й потрібно вивчати та застосовувати, адже «хто думає про науку, той її любить, той ніколи не перестає учитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним» [2]. Водночас не можна забувати й про родзинки української педагогіки, адже зернятко, вирощене в рідному ґрунті, не лише смачніше, але й корисніше.

Список використаних джерел

1. Локшина О. Європейська довідкова рамка ключових компетентностей для навчання  впродовж життя: оновлене бачення 2018 року. Український педагогічний журнал. 2019. № 3. С. 21–29.
2. Сковорода Г. С. Листи до М. І. Ковалинського. Українська та світова література. URL: http://surl.li/dgqfk (дата звернення: 07.10.2022).
3. Key competences for lifelong learning. URL: https://www.fi.uu.nl/publicaties/literatuur/2018_eu_key_competences.pdf (дата звернення: 01.07.2022).
4. Malik F., Shujja S. Social Competence and School Systems as Predictor of Academic Achievement in High and Low Achieving Pakistani School Children. Journal of Behavioural Sciences. 2013. Vol. 23, No. 1. URL: http://surl.li/dehqo (дата звернення: 01.07.2022).
5. Phogat J., Devi S. Career choices of school students in relation to their social competence. Journal of Emerging Technologies and Innovative Research (JETIR). 2021. Vol 8. No. 12. P. 18–22.
6. Rubin K. H. Interpersonal Problem-Solving and Social Competence in Children. URL: http://surl.li/dgpye (дата звернення: 07.10.2022).
7. Supianto, Kumaidi, Yoyon Suryono. Social Studies Teachers’ Difficulties in Assessing Social Skills. Universal Journal of Educational Research. 2020. Vol. 8, No. 5. P. 2175–2183.
8. Wellhöfer P. R. Schlüsselqualifikation Sozialkompetenz. URL: https://www.socialnet.de/rezensionen/1713.php (дата звернення: 07.10.2022).
9. Wentzel K. R. Relations between Social Competence and Academic Achievement in Early Adolescence. URL: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/1756656/ (дата звернення: 01.07.2022).