Visits: 21

ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

У статі розкрито актуальність формування духовної культури у молодшому шкільному віці, визначено зміст поняття «духовна культура» та окреслено роль вчителя у цьому процесі її формування; розкрито створення умов, які сприятимуть формуванню духовної культури в учнів; схарактеризовано напрями роботи педагога, які впливатимуть на духовну культуру учнів .
Ключові слова: учні, духовна культура, вчитель.

Смолянюк Н. М.
кандидат педагогічних наук, доцент,
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, м. Харків, Україна

Домилівська Ю.
здобувачка першого (бакалаврського) рівня вищої освіти,
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, м. Харків, Україна

10.34142//2708-4809.SIUTY.2022.131

У Державному стандарті початкової освіти визначено, що всебічний розвиток особистості дитини є ключовим завданням, що ґрунтується на таких ціннісних орієнтирах, як унікальність та обдарованість дитини, урахування вікових особливостей, радість пізнання, самостійність, створення умов для гармонійного розвитку, сприятлива атмосфера, шанобливе ставлення до держави, виховання чесності, відваги, наполегливості, доброти, співчуття тощо [2]. Окреслені завдання та забезпечення умов їх реалізації створюватимуть сприятливе середовище для формування духовної культури школярів.

Цілеспрямований вплив на духовний світ учнів початкових класів може бути досить тривалим процесом, результат якого багато в чому залежить від учителя. Нині, як ніколи, є нагальна потреба говорити про духовність, оскільки в дитячому навколишньому середовищі ‒ кіно, книжках, творах мистецтва ‒домінує похмурий, сміливий аж до жорстокості, байдужий, цинічний герой. Жорстокість стає нормою для великої кількості дітей, вони часто проявляють її в школі. Тому саме вчитель має вибудувати освітній процес так, щоб максимально впливати на духовний розвиток дитини, її почуття, вчинки.

Питання духовності та особливості її формування у дітей, було в центрі уваги таких видатних педагогів, як: О. Гіляров, І. Огієнко, С. Русова, І. Сікорський, Г. Сковорода. Соціальні аспекти духовності відображено в працях Г. Биковської, Т. Бутковської, В. Крючкова, В. Павлова, В. Рябокляча, І. Чернової. Цінним є дослідження Н. Осадчої, яка дослідила питання емоційної грамотності школярів крізь призму формування духовної культури дитини.

Г. Сковорода писав, що людина народжується двічі: фізично і духовно.

Біля духовної колиски стоять духовні наставники ‒ спочатку сім’я, а потім учитель, який стає дитині другим батьком, матір’ю, бо прищеплює її душі високі моральні якості віри, надії, любові, глибокої поваги до рідної землі, свого роду, народу, держави [4]. Мислитель стверджував, що саме духовність об’єднує загальнолюдські цінності, возз’єднує людину з космічною світобудовою, розширює її відповідальність [3].

Під дефініцією «духовність» А. Богуш [1] розуміє своєрідний інтелектуально-чуттєвий, емоційний стан особистості, що виявляється в позитивній поведінці й діяльності людини та характеризує цілісність її як особистості. Р. Охрімчук і М. Бердяєв [3] трактують поняття «духовність» як «..свободу творення себе та культури…».

На нашу думку, головним завданням, яке стоїть перед педагогом нової української школи ‒ це створення умов для повноцінного оволодіння особистістю багатогранним потенціалом як української, так і світової духовності й культури. Надзвичайно важливим є створення середовища для всебічної самореалізації духовно-культурного потенціалу, сутнісних сил людини, власного духовного світогляду та світосприйняття.

Одним із напрямів роботи у розв’язанні проблеми формування духовної культури в сучасних молодших школярів вбачаємо у всебічному та постійному впливі на дитину, якого можна досягнути завдяки педагогічному партнерству (вчитель — дитина — батьки) [5]; інший — у реалізації системного та систематичного підходу в поєднані різних видів діяльності урочної і позаурочної роботи.

Зазначена думка полягає в організації і проведенні спільного дозвілля учнів і батьків (проведення спільних заходів, заохочення особистої ініціативи батьків, що беруть участь в житті класного колективу, організація взаємної творчості учнів і батьків) [5]. Основним пріоритетом є згуртування учнів та батьків класу в єдиний колектив, створення великої дружньої родини. Завдання вчителя ‒ створити таке освітнє середовище, у якому батьки із задоволенням та зацікавленням приходитимуть на зустрічі, брати участь у спільних заходах.

Інший напрям роботи базується на формуванні духовних цінностей через зміст навчальної програми з різних предметів та позакласних заходів. Молодші школярі з задоволенням поринають у світ заочної подорожі, рольової гри, різні конкурси та вікторини, спортивні змагання, долучаються до соціальних проєктів («Вишиванка моя, вишиванка»; «Пам’ятаємо та цінуємо»; «Україна — це територія гідності та свободи», «Допомога безпритульним тваринам», «Я і ти — діти», «Подарунок для друга» та інші виховні заходи і проєкти).

Важливо, щоб діти не просто засвоювали навчальний матеріал, а «пропускали» його через себе задля досягнення очікуваного результату, для чого доцільно застосовувати ситуативне моделювання. Залучення дітей до різних видів позакласної роботи сприятиме згуртуванню колективу, формуванню духовної культури особистості. У молодшому шкільном віці діти дуже допитливі, вони цікавляться всім, що відбувається навколо них, тому треба лише зробити так, щоб освітній процес став емоційно-привабливим.

Від першого вчителя безумовно залежатиме, чим буде наповнений духовний світ школяра, адже, як говорив В. Сухомлинський: «…учитель — перший і головний світоч у інтелектуальному житті школяра; він пробуджує в дитини жадобу знань, повагу до науки, культури, освіти…» [6].

Список використаних джерел

1. Богуш А. М. Дефініції «духовність» і «моральність» в аспекті національного виховання в Україні. Морально-духовний розвиток особистості в сучасних умовах. 2000. С. 18‒23.
2. Державний стандарт початкової освіти. 2018 URL: https://www.dano.dp.ua/attachments/article8.pdf (дата звернення: 25.09.2022).
3. Енциклопедія освіти / гол. ред. В. Г. Кремень. Київ : Юрінком Інтер, 2008. 1040 с.
4. Сковорода Г. С. Твори : у 2-х т. Київ : Обереги, 1994. Т. 2. С. 7–112.
5. Смолянюк Н., Домилівська Ю. Педагогічна взаємодія з батьками учнів початкової школи на платформі CLASS DOJO. Наукові тренди постіндустріального суспільства : мат. II міжнар. наук. конф., Запоріжжя, 3 груд. 2021 р. Вінниця : Європейська наукова платформа, 2021. Т. 3. С. 47–49.
6. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві. Вибрані твори : в 5-ти т. Київ : Радянська школа, 1977. Т. 2. С. 419–654.