Visits: 11

РОЛЬ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ В ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

Стаття присвячена вивченню сутності, складових емоційного інтелекту вчителя. Також у статті розглянуто роль емоційного інтелекту педагога у розвитку особистості здобувачів освіти.
Ключові слова: емоційний інтелект, емоції, спілкування, навчання, особистість, поведінка.

Отрошко Т. Ф.
старший викладач,
Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія»
Харківської обласної ради, м. Харків, Україна

Полонська А. Ю.
здобувачка першого (бакалаврського) рівня вищої освіти,
Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія»
Харківської обласної ради, м. Харків, Україна

10.34142//2708-4809.SIUTY.2022.175

Ще 1920 року, одразу після першого сплеску інтересу до нових на той час тестів на IQ, психолог Едвард Торндайк сформулював термін «соціальний інтелект». Він визначив його як «здатність розуміти інших та керувати ними», вміння, корисне для кожного [1].

Емоційний інтелект — це здатність розуміти свої емоції, керувати ними на благо собі та іншим.

Високий рівень емоційного інтелекту передбачає співпереживання іншим, ефективне спілкування, самосвідомість і соціальну обізнаність. Те, як ми реагуємо на себе та інших, впливає на наше робоче та домашнє середовище. У школі, роботі та де-інде є взаємодія з різними типами людей, а також постійні зміни та несподіванки. Бути емоційно розумним — це ключ до того, як ви реагуєте на те, що стає на шляху життя. Це також ключовий компонент співчуття та розуміння глибших причин дій інших людей [3].

Особистість учителя сприяє загальній ефективності навчання в класі. Те, як вчителі обробляють і реагують на емоції, як свої, так і своїх учнів, впливає на досягнення учнів, а також на їх соціально-емоційний розвиток.

Педагогам, яким не вистачає емоційного інтелекту, часто важко ефективно працювати зі складними учнями. Наприклад, вони швидко вдаються до покарань, замість того, щоб розпізнавати емоції своїх учнів і те, що їх спричиняє. Уявлення про емоції учнів допомогло б їм із співчутливим розумінням реагувати на те, що учень діє неадекватно, і належним чином змінювати поведінку учнів [4].

Емоційно розумні педагоги також більш задоволені своєю роботою, мають кращу підтримку та можуть сприяти глибшому навчанню та налагодити міцніші зв’язки з учнями та їхніми родинами.

Деніел Ґоулман виділив п’ять компонентів, які є вкрай важливими для емоційного інтелекту [1]:

самосвідомість — здатність розпізнавати, що ви відчуваєте, а також розуміти, як ваші емоції та дії можуть вплинути на інших;
саморегулювання — здатність регулювати емоції, які ви відчуваєте, керувати ними, знаючи відповідний час та спосіб їх вираження;
мотивація — розуміння та бажання задовольнити власні внутрішні потреби та цілі;
емпатія — розуміння почуттів іншої людини; відчуття того, що людина відчуває; співчутлива реакція на горе інших;
соціальні навички — знання того, що відчуваєте ви, що відчувають інші та це змога ефективно спілкуватися, взаємодія.

Слід зазначити, що Деніел Ґоулман називає самосвідомість першою з п’яти своїх емоційних і соціальних компетенцій Це основа для інших компетенцій, таких як саморегуляція та емпатія. Психолог визначає це як «знати, що ми відчуваємо в даний момент, і використовувати ці переваги, щоб керувати нашим рішенням», мати реалістичну оцінку власних здібностей і добре обґрунтоване почуття впевненості в собі» [2].

По-перше, усвідомлення власних почуттів як учителя є необхідною умовою не лише для використання емоційного інтелекту в класі, але й для самонавчання та саморозвитку. Вчителів заохочують вчитися через рефлексію, щоб стати рефлексивними практиками. Увага до власних почуттів є важливою складовою процесу залучення до успішного рефлексивного навчання.

По-друге, щоб бути ефективним учителем, треба певною мірою «знати» своїх учнів, але не можливо «пізнати» інших, поки не почнеш пізнавати себе. Паркер Дж. Палмер зазначає про важливість самопізнання як учителя. Він наголошує на тому, що знати себе так само важливо для гарного викладання, як знання своїх учнів і предмета [2].

По-третє, поведінка — поведінка: манери, звички, невербальне спілкування тощо. Усвідомлення цього фактору важливе, тому що якщо вчитель прагне вплинути на готовність та результат власних учнів до навчання, він захоче знати, як вони його сприймають і як це на них впливає.

Учителі можуть створити ефективний навчальний клас завдяки своїй волі та мотивації, щоб зробити своїх учнів більш обізнаними з різних предметів та навичок. Учителі з високим емоційним інтелектом, як правило, краще мотивують своїх учнів і розуміють поведінку та психологічний стан своїх учнів. Вони також можуть бути більш чутливими до «руйнівної поведінки» своїх учнів, академічної успішності та управління стосунками. Вони можуть краще справлятися з різними проблемами, з якими стикаються діти.

Список використаних джерел

1. Ґоулман Деніел. Соціальний інтелект / пер. з англ. Я. Лебеденка. Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2020. С. 20, 153–159.
2. Mortiboys Alan. Teaching with Emotional Intelligence. A Step by Step Guide. Р. 99–105.
3. Emotional Intelligence & Kindness: Our Responses Make a Difference. URL: https://inspirekindness.com/blog/emotional-intelligence (дата звернення: 01.11.2022).
4. How to improve emotional intelligence in teachers. URL: https://successinmotion4u.com/how-to-improve-emotional-intelligence-in-teachers/ (дата звернення: 01.11.2022).