Visits: 17

ДУХОВНО-ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ЗАСАДИ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ В СУЧАСНИХ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ КОНТЕКСТАХ

Інститут сім’ї рухається у фарватері глобалізації та одним з перших стикається з викликами та наслідками світових процесів. Родина є відображенням стану суспільства на поточному етапі розвитку, адже  саме сімейна структура має взаємодію з такими вимірами громадськості як: економіка, політика, інформація та  технології, культура, екологія та соціум, які, в свою чергу, є основними напрямами прояву глобалізаційних процесів.
Ключові слова: родина, дитина, глобалізація, духовність, виховання, цінності.

Лугова М. С.
здобувачка третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти,,
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, м. Харків, Україна

10.34142//2708-4809.SIUTY.2022.173

Для кожної дитини сім’я є первинною ланкою, яка створює умови для засвоєння норм та правил природного та суспільного середовища. В залежності від цих умов, які являють собою єдність культуральних, релігійних, національних особливостей, дитина формує уявлення про навколишнє середовище, а разом із ним відбувається духовно-інтелектуальне виховання особистості. Розглядаючи сім’ю в культурно-антропологічному розрізі в сучасних умовах, ми стоїмо на роздоріжжі проявів та різновидів родини. Ми можемо аналізувати традиційну та не традиційну родину, сім’ю секулярного суспільства та постсекулярного, виявляючи особливості життєздатності моделей та якість духовно-інтелектуального виховання.

Звернемось до визначення. «Сім’я — виховний інститут суспільства, яка ще в ранньому дитинстві закладає риси характеру людини на рівні підсвідомості, автоматизму, максимально впливає на емоційну сферу, інтелект, моральні позиції, волю, формує еталон поведінки, певні інтереси, потреби та здійснює соціальний контроль за поведінкою особистості, за її діяльністю. Саме в сім’ї вона починає засвоювати перший соціальний досвід. Зміст і характер цього соціального досвіду залежить від духовності батьків, їх моральних і життєвих цінностей, від усвідомлення родиною відповідальності перед дитиною за «якість соціалізації», яку вона їм забезпечить» [1].

Досліджуючи визначення автора Зобенько Н., яке наведено в роботі «До питання гендерної соціалізації дитини в сім’ї», варто звернути увагу на роль батьків в становленні особистості дитини, формуванні її психологічного, психічного здоров’я, паттернів її поведінки, соціальних ролей та інтересів, а також звичок та вподобань. Батьки практично формують особистість своїм прикладом, своєю поведінкою та сімейними звичками. Також на дитину впливають сімейна атмосфера та емоційно-психологічний стан батьків, їх слова та установки, пов’язані з вихованням.

Різноманітні традиції та релігійно-філософські вчення наклали відбиток на духовно-інтелектуальний розвиток дітей. Родини, що сьогодні залишаються постсекулірними пов’язують виховання з концептами ідеологічних догм та вірувань. Зокрема такими представниками є Мусульманські країни та країни Сходу, які були досліджені в статті «Погляди на дитину та дитинство у філософських та педагогічних концепціях країн сходу» [2].

Глобалізація торкнулась в першу чергу представників секулярного світу. Стрімкий розвиток суспільства та глобальні зміни впливають на кожну особистість світу та відкривають нові можливості як для особистісного розвитку, так і для персональної деструкції. За безмежний світ можливостей необхідно заплатити стресами, які несуть з собою порушення сну, роздратованість тощо. Наряду з погіршенням екологічного стану, такі симптоми мають принцип накопичення в організмі. Батьківство в епоху глобалізації можна описати з використанням метафори Бога Шиви, який має велику кількість рук. Сучасні батьки мають намір встигнути реалізувати купу справ: кар’єрне зростання на роботі, самореалізація через хобі, особистісний розвиток та пошук власного призначення, хатні справи, спілкування з друзями, активність в соціальних мережах, подорожі, час на родину та виховання дитини. В такому режимі результатом дуже часто може бути емоційне вигоряння та напруження, яке несе деструктивний заряд для клімату в родині.

Аналогію з Богом Шивою буде доречно використати знову, описуючи різноманітність сімейних моделей. Наряду з сучасною ліберальною сім’єю, також має місце традиційна, нуклеарна, класична сім’я. Така родина складається з чоловіка та жінки, які разом реалізують функцію виховання дітей та ведення побуту. У такому сенсі традиційна сім’я представляється більш життєздатною, адже саме вона є первинною ланкою суспільства, на відміну від сучасного концепту першості особистості. Традиційна сім’я є основою для духовно-інтелектуального розвитку, яка під впливом глобалізації змінила свою суть на індивідуалізм та цинізм в боротьбі за примарними ідеалами популярності в соціальних мережах.

Однією з ключових характеристик глобалізації є поява всесвітньої мережі Інтернет, яка робить доступною будь-яку інформацію. Це і безмежний ресурс, і суворий виклик для суспільства. Це — з одного боку унікальна можливість для отримання знань, умінь, навичок, безмежного спілкування, шопінгу, роботи та розваг. А з іншого — платформа для нових методів шахрайства та злочинної діяльності, новий різновид залежності та засіб для інформаційного впливу. Дитина, як особа що має несформовану психіку та нестійкі уявлення при причинно-наслідкові зв’язки, а також нечітке визначення понять «добро» та «зло» — є чутливою та непідготовленою до викликів інформаційної мережі, а отже і наслідки можуть бути тяжкими.

Тож, інформатизація та оцифровування дитинства стає нормою сьогодення, привносить в дитяче життя такі наслідки як: кліпове мислення, неможливість довго утримувати увагу на великих обсягах одноманітної інформації, що замінено на потребу в динамічних яскравих образах або подачі короткого тексту в формі ілюстрацій та картинок. В таких умовах знання також стають поверхневими , адже немає сенсу знати напам’ять все те, що можна в будь-який момент знайти в Інтернеті та прочитати знову. При цьому велика мережа, де часто змінюється розважальний контент на більш швидкий та яскравий, приваблює дітей. Внаслідок чого у сучасних дітей може знизитись якість здоров’я, погіршитись зір.

В таких умовах феноменологія дитинства трансформується в новий образ, характер якого стає більш дорослим, серйозним, який втрачає дитячу безпосередність та вимагає від дитини бути сучасним та інтерактивним, що не є синонімом духовно-інтелектуального розвитку. Наслідки такої стратегії розвитку можуть бути виявлені в повній мірі набагато пізніше. А сьогодні суспільство знаходиться в кризі, явною є боротьба проти сталих форм взаємовідношення в родині, розмитими стають цінності та втрачається звичне уявлення про класичну сім’ю.

Отже, досліджуючи питання впливу глобалізації на інститут сім’ї в Україні, було виявлено суттєві зміни в структурі сімейних відносин та ролей. Динамічні процеси, міжнародні тенденції змінюють світ докорінно та розпочинаються з кожної родини. Найбільшого впливу зазнають родини секулярного суспільства, адже сучасні тенденції сприймаються безпосередньо, оминаючи призму духовності. Серед таких впливів важливо зазначити ті, що впливають безпосередньо на батьків:

утворення нових форм сімейних відносин;
зміна в рольовій функції членів родини;
зміни, які впливають на демографію (одностатеві шлюби, закони про аборти, чайлд-фрі);
поява нових юридичних структур та нормативів;
новий рівень міжнародних відносин (міжетнічні шлюби та міжнародне всиновлення);
нові сексуальні орієнтації (окрім традиційної гетеросексуальності, розповсюдженою стає гомосексуальність та бісексуальність);
трудова еміграція; поява великої кількості стрессорів та потреба в швидкому темпі життя.

Зазначені аспекти опосередковано впливають і на життя дитини, адже вона сприймає та засвоює всі норми та правила, переймає родинні звички та інтереси, а психоемоційний стан батьків напряму формує психічне, психологічне здоров’я дитини. Є також і ті аспекти, які стосуються маленьких членів сім’ї безпосередньо. Інформатизація та оцифровування дитинства стає нормою сьогодення, при цьому негативно даючись взнаки в контексті дитячого здоров’я та способів сприйняття інформації. Однак глобалізація не є абсолютним злом для сучасного інституту родини, хоча і варто аналізувати реальні перспективи проблематики вже сьогодні.

Кожне наукове досягнення та новий рівень прогресу має зворотний бік та об’єктивну оцінку як сильних, так і слабких сторін, пошук альтернативних шляхів вирішення проблеми може допомогти оминути кризу або попередити її тяжкі наслідки.

Список використаних джерел

1. Зобенько Н. До питання гендерної соціалізації дитини в сім’ї. Рівність, лідерство, спілкування в європейських прагненнях української молоді: ґендерний дискурс : зб. мат. Всеукр. наук.-практ. конф., Тернопіль, 5–7 жовтня 2016 р. / за заг. ред. В. П. Кравця. Тернопіль : ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2016. С. 44–46.
2. Лугова М. С. Погляди на дитину та дитинство у філософських та педагогічних концепціях країн сходу. Сходознавство. Актуальність та перспективи : мат. ІІІ міжнар. наук.-мет. конф., 6 травня 2022 р. Харків : ХНПУ імені Г. С. Сковороди. 2022. С. 78–80.